У відеозапрошенні, яке ви знайдете під цією колонкою, майже все відповідає дійсному стану речей. На сьогодні, 7 вересня, майже все так і є.
Усе справді почнеться найближчої неділі, 9-го, в Чернівцях.
Відтак 11 вересня – Одеса.
13-го – Кропивницький.
15-го – Харків.
17-го – Київ.
18-го – Хмельницький (своєрідна ономастична рима до Кропивницького).
19-го… Про це трохи нижче.
20-го – Фран, Франо, Івано, Івано-Фран (а якщо зважати на специфіку наших «Літографій», то до певної міри Станіслав і навіть Станиславів).
22-го – finale apotheoso, Львів.
Зустрічайте у ваших містах наш із «Karbido» п’ятий альбом. Він народжувався у захопливій співпраці виняткових музикантів Ігора Гнидина (ударні), Томека Сікори (баритон- і альт-саксофони), Марека Отвіновського (бас) та автора цих рядків (вірші і голос). Два роки тому ми зібрались у колишній стодолі на колишньому селянському дворі, у глушині Біловезької пущі з її польського (а не білоруського) боку – і почали. Детальніше про нашу роботу я нещодавно розповів у цьому інтерв’ю, що його рекомендую проглянути у вільні півгодини тим із вас, які зацікавились, але вагаються: йти чи не йти. Я дуже сподіваюся, що ваші вагання – чи в той, чи в інший бік – будуть успішно подолані. І хтось утвердиться в бажанні прийти до нас, а хтось махне рукою, бо не його.
Однак найуважніші з вас не могли не запримітити виділене курсивом слово «майже» на самому початку цих нотаток. Тобто в моєму відеозапрошенні, яке ви знайдете під цією колонкою, щось не так.
І я вже зараз готовий сказати що. Хоч як прикро мені про це говорити. Бо я ніколи в житті не очікував такої халепи знаєте де? У моєму коханому Тернополі. Де я так люблю бувати й виступати.
За планування нашого туру ми взялися ще в березні. Як для України це фантастично довгий строк, і він дозволяє всім сторонам процесу максимально комфортно опрацювати всі організаційні тонкощі. Ми ж не німці, що будь-яку культурну подію починають організовувати за два-три роки наперед. Ми нормальні хаоти-українці, які все ж поступово вчаться і виправляються, тобто починають сяк-так давати собі раду зі своїм-таки хаосом.
Здається, ще у травні наш тернопільський співорганізатор отримав тверду й однозначну домовленість із тамтешньою філармонією про те, що наш концерт відбудеться 19 вересня саме в них. Філармонія! Одне тільки слово!..
Й аж коли до початку туру залишався навіть не тиждень, Тернопільська обласна філармонія вирішила нас ошелешити і – як це називається у світі рішал? – кидонути. Їй, як виявилося, 19 вересня буде не до нас, бо 19-го в них виявив бажання заспівати сам Народний Артист. Зі своєю такою популярною в народі, чиїм артистом він є, програмою, як завжди сповненою притаманними їй смерековими хатами і гей-ви-стожарами.
Що ж, конкурувати з Народним Артистом шансів у ненародного поета жодних. Так уже влаштовано всілякі заклади культури в нашій культурно незрівнянній країні і зокрема в її культурно найсамобутнішій Галичині. Я схилив голову в покорі – тим більше, що, рятуючи ситуацію, наш тернопільський співорганізатор умить підшукав заміну. Ми погодилися, що концерту скасовувати не будемо, раз уже й пару десятків квитків на нього попередньо продано. Хай живе УД «Перемога», що погодилася нас прийняти в такому пожежному режимі! Слава «Перемозі»!
Й от коли ми, напруживши всі свої дуже обмежені можливості (подяка друзям і прихильникам!), тільки-но переробили відеозапрошення, що його ви знайдете під цією колонкою, і знову запустили його в інет, до нашого тернопільського співорганізатора подзвонили з… УД «Перемога». Знаєш, сказали йому, ніякого концерту не буде. На його ж ошелешене запитання «чому?» пояснили, що в них 24-го буде виступати – тут я роблю глибокий вдих – Володимир Гройсман! Отже, всі заходи перед 24-м терміново скасовуються, бо залу будуть – так само терміново – ремонтувати.
Протистояти ще одному народному артистові (навіть якщо він тимчасово на прем’єрській посаді) було знов-таки не в наших силах. Не дочікуючись моменту з’ясування, звідки б іще в Тернополі нас прогнали, ми вже готові були об’їхати це занадто файне місто десятою дорогою. Так воно і трапилося б, якби не добра стара «Коза». От у ній (якщо не виженуть) ми й зіграємо наш тернопільський концерт 19 вересня. Тобто у відеозапрошенні, що його ви знайдете під цією колонкою, напис УД «Перемога» слід читати як «Коза Бар». І от чому це відеозапрошення не цілком, а майже відповідає дійсному стану речей.
В усьому ж іншому все в ньому гаразд. Хіба що я на цю хвилину просто не знаю, які несподівані сюжети й повороти до пори зачаїлися на нас в інших містах нашої непередбачуваної і такої прекрасної вітчизни.
І щоб не закінчувати цю колонку констатацією-зітханням на зразок «Отак воно – творити в Україні незалежні мистецькі проекти…», я закінчу її по-іншому: Приходьте і будьте з нами! І ви, дорогі тернополяни, також.
07.09.2018