З початком нового року шкільного дійде число учеників, виховуваних в наших бурсах до 300. Число се дуже поважне і длятого треба би обдумати средства, котрі би забезпечили як найлїпше вихованє нашої молодежи, щоби тая скінчивши школи трудилась не тілько на хлїб насущний для себе, але також і на пожиток Матери-Руси.
У нас кажуть звичайно, що молодїж ходить до школи лиш для хлїба — і длятого то переважна часть нашої интеліґенції як рускої так і польскої, а навіть і тих, що покінчили університет, се индівідуа, звані по нїмецки Brodgelehrte, котрих Шіллер так строго осудив. Ті люде, занявши вигідне місце в суспільности, трудять ся лише длятого, бо посада забезпечує им удержанє, а о обовязках ширших взглядом суспільности, які особливо на интеліґенції тяжать, і знати не хотять.
Длятого то при вихованю наших учеників треба з одної сторони запобічи, щоби они не стали пізнїйше ученими для хлїба, а з другої сторони вщіпити в душу молодежи засади, котрі би єї довели до згаданої на початку цїли. Одними з поважнїйших засад того рода суть отсі: 1) вихованє в дусї реліґійно-моральнім, 2) замилованє до чистости, ладу і порядку, 3) замилованє до працї і до точности при виконуваню кождого дїла, 4) замилованє до науки, 5) плеканє відваги цивільної по-при скромність і чемність, 6) выробленє почутя обовязку, 7) защіпленє любови до руского язика, руского люду і всего, що рідне.
По-при тім всїм неменше важна річ — виховати молодїж кріпку і здорову, бо тілько в здоровім тїлї, дух здоровий.
Коротко сказавши, наші бурси повинні виховувати людей образованих і учених о сильних незломних благородних характерах. Поставивши раз таку засаду, мусимо пійти дальше і сказати, що лучше єсть виховати менше молодежи а добре, як викормити много учених виключно для хлїба, котрі часто дїлають на шкоду Матери-Руси.
Ті засади легко поставити, але дуже тяжко здїйстнити, бо на те не вистає сама охота, а навіть посвяченє, але треба уміти вести молодїж, і бути свідомим остаточної цїли вихованя.
Щоби до тої цїли тим лекше дійти, повинні всї наші бурсы становити один звязок під проводом руского товариства педаґоґічного, котре від пяти лїт веде институт педаґоґічний у Львові. Бурси всї стояли бы в такім случаю під контролем осібної комісії, котра би з одної сторони вказувала настоятелям бурс дорогу до власного фахового образованя, подаючи им відповідні дїла педаґоґічні, а з другої сторони поставила б засади вихованя і наглядала би их переведенє. Відпоручники такої комісії мали би право бурси від часу до часу несподївано візитувати і удїляти зарядови бурс вказівок та рад до лїпшого веденя молодїжи. [Єсли би так від давна було, то певно не буви бы лучив ся такій сумний случай, як недавно въ одній бурсї, котру відвідав намістник.]
Дуже важнимъ фактором при вихованю єсть поза-шкільна лєктура; і длятого кожда бурса повинна мати бібліотеку, зложену з дїл першорядної вартости, о скілько ті суть для учеників ґімназіяльних приступні. Бібліотеку таку зложити — се дуже трудна річ, бо до того треба не тілько великої науки, але і знаня літератури всесвітної і як давнїйшої так і новійшої. Таке дїло може порішити лише згадана комісія.
Щоби тую задачу комісії уможливити, треба доконче подати їй средства матеріяльні (н. пр. 500 зр. річно). Се було би річею всїх наших бурс; котрі би сорозмірно до числа учеників складали певні суми до діспозиції комісії. З тих грошей закуповувала би комісія книжки до бібліотек, покривала би розходи получені з візітаціями і могла би висилати настоятелїв бурс до заграничних заведень взірцевих, щоби они приглянули ся добре орґанізації і урядженю тих заведень, та повернувши домів зъужитковала свої досвіди і те, що відповідне, у себе завели.
Виховуючи так велике число молодежи не повинні ми жалувати грошей на взірцеве урядженє бурс, бо лише дім вибудований після доброго пляну єсть довготревалий і цїли відповідний. Ми нарід без шляхти, без богацтв, длятого розвиваймо, як каже д-р Ив. Франко, умственний капітал в кождім напрямі, бо запорукою нашої будучности єсть лише праця і наука.
В Самборі в серпни 1893.
Дѣло
10.08.1893