У Львові, дня 20 н. ст. липня 1893.
По поводу відозв Народної Ради у Львові і Комітету руских товариств о краєвій виставі з р. 1894 помістив Галичанин перед кількома днями довшу передову статью, а потім в пару днїв, спеціяльно в відповідь польским ґазетам, єще другу статью передову. Сеся друга статья єсть переважно тілько слабим повторенєм першої, з додатком декотрих Галичанинови властивих Kraftausdrucke, як "ново-эристи в ролѣ локаев-козачков", "желанѣе пріобрѣсти себѣ благоволенѣе влѣятельних польских сфер", "тѣсний союз с державною польскою идѣею", "стремленѣе к возстановленѣю независимой Польщи и присоединенѣю к ней также галицкой Руси" і т. и.,котрі то несмачні та зужиті фрази мають заступити недостаток арґументів, але людьми, против котрих суть вимірені, приймають ся так, як перед 30 роками патріотами рускими, показуючими ся у Львові на містї в народнім строю, приймали ся крики і лайки львівских уличників.
За те перша статья єсть значно більше обєктина і містить декотрі арґументи і уваги вправдї не нові а висказані вже давнїйше і в Галичанинї і в соймі пос. Кулачковским, але заслугуючі, щоб на них хоч коротко відповісти.
Найперше хочемо однакож кількома словами зазначити наше становище супротив вистави. Ми також, як сказано в відoзві Народної Ради, симпатизуємо устроєню вистави краєвої, але не ентузіязмуємо ся до приготовлюваної вистави львівскої. А не ентузіязмуємо ся до неї длятого, бо знаємо так добре, як Галичанин, що она має бути також "ревією польских сил з цїлого світа" і що має мати також і "державно-польскій характер". Тілько-ж ми не думаємо, що се єсть одинока цїль вистави і що аранжери єї хотять надати їй той характер виключно. На наш погляд она має в першій лінії цїль таку, як кожда подібна вистава, і була би устроєна також тогди, коли-б мусїла ограничитись виключно на галицкі покази. Комітет виставовий тілько покористував ся нею, щоб при тій нагодї "зробити і ревію польских сил з цїлого світа". Очевидно та ревія була би зроблена чи при участи чи без участи Русинів в виставі.
Двоякі причини наводились і наводять ся против участи Русинів в виставі. Одні були ті, що комітет виставовий відносив ся з маловаженєм до рускої народности і руского язика, поставив рускій язик на рівни з жидівским жарґоном і т. и. Другі, що вистава та не єсть ограничена на краєвих виставцїв, але має обіймати і покази надіслані Поляками з цїлого світа, отже не буде мати характеру чисто краєвого. Перші причини, наслїдком переговорів Народної Ради і виставової анкети руских товариств з дирекцією і презідією комітету вистави, усунені, лишають ся отже тілько другі причини.
Чи суть они достаточні, щоб Русини відтягнулись цїлком від вистави? Ми думаємо, що нї, і що опінія публична не одобрила би нашого відтягненя, коли-б ми тоє-ж мотивували тілько сими причинами. Перед двома роками ческі Нїмцї з політичних мотивів відтягнули ся від ческої вистави в Празї, а того их кроку не похваляли навіть многі Нїмцї з инших країв. Комітет виставовий не боронить і Русинам з Буковини, Угорщини, Россії і Америки обіслати виставу; правда, що при нашій слабій орґанізації годї, щоб они з неї користали. Вистава трактує ся офіціяльно яко галицка, так і ми єї в праві трактувати, а характеру державно-польского ми їй не признаємо; наша участь навіть затре бодай в-части той характер.
Галичанин привязує велику вагу до того, що цїсар обняв покровительство вистави і зaпoвiв свій приїзд. Але він милить ся, коли думає, що цїсар не приймив би покровительства і не приїхав би, коли-б Русини відтягнули ся. В Чехах відтягнули ся були Нїмцї і намагали ся всїми силами повстримати цїсаря від приїзду на виключно ческу виставу, однак се им не удало ся.
Найважнїйшим після нашої гадки арґументом против обісланя вистави Русинами єсть той, що наша репрезентація на нїй покаже ся бідною, а супротив польскої тим біднїйшою, що надішлють свої покази Поляки з Прус і з Россії. Але тая участь заграничних Поляків не буде укрита: і з катальоґів виставових і з написів на показ буде видко, звідки ті покази походять отже і гостї виставові і цїсар будуть видїти, що доставила сама Галичина а що инші части давної Польщі. Як стоїть теперішна культура Поляків до культури Русинів, о тім довідають ся не аж тепер: се мав світ нагоду пізнати вже на всесвітній виставі з Відня перед 20 роками, а цїсар і при огляданю коломийскої вистави польскої і рускої в часї свого приїзду в р. 1880. Ледве-ж щоби гостї думали лучше о нашій культурі, коли-б ми від вистави цїлком відтягнули ся; хто знає, як би они тогди і брали нас та наше відтягненє... Що ми бідні, сего годї нам укрити перед світом; але ми і не потребуємо сего укривати: покажім лише — а се зможемо — що ми спосібні до культури, та що нам лише більшої опіки потрібно, щоби ми піднесли ся. Чи Ирляндцї, хоть як завзято борють ся з Анґлійцями, усували ся коли за-для своєї бідности від анґлійских вистав? Єсли-ж Галичанин боїть ся, що цїсар і гостї виставові винесуть з вистави тоє враженє, що галицко-польскі політики трактують руску народність в Галичинї лїпше, нїж она яко некультурна заслугує, і що в Галичинї длятого панує правдивий мир межи обома народностями: то нехай розважить, що тії гостї, при відтягненю Русинів без достаточних причин, признали би вправдї истнованє межинародної борби в Галичинї, але вину єї не Полякам приписали би ино Русинам.
Ми признаємо, що не брати участи в виставі має в собі щось принадного: до того тягне і "малоруска лїнь", котру нам нераз закидують. Нїчого не робити се дуже легко і вигідно, але за те не дуже користно. Коли уважаємо участь в виставі за участь в політичній маніфестації Поляків, то задемонструймо против тої маніфестації не пассивно неучастностію в виставі, але активно устроєнєм окремішної рускої вистави — се була би наша маніфестація, далеко більше рішуча та енерґічна і далеко більшої ваги. Але чи потрафимо так легко устроїти таку маніфестацію, і чи она єсть дїйстно конечна?
Отсе причини, за-для котрих ми уважаємо, що Русини не повинні відтягнути ся від вистави, а не "страх юдейскій", "дипломатическая политика" і инші того роду взгляди, які нам инсинуує Галичанин. Впрочім сумнїваємо ся, чи і всї єго читателї подїляють єго погляди та єго дипльоматичну політику супротив вистави; бодай декотрі дописи в нїм не заявляли ся так дуже катеґорично против участи Русинів в виставі.
Дѣло
20.07.1893