Команда зі Словаччини повертається

 

Місяць авторських читань 2018 вкотре здивує українських читачів добіркою оригінальних письменницьких тандемів – нас чекають понад 60 авторів, деяких добре знайомих, про деяких вже десь чули, а деяких побачимо вперше. Команду зі Словаччини представлятимуть одні з найкращих сучасних словацьких письменників, які поділяться з нами своїми поетичними світами, дозволять зазирнути до їхніх текстуальних просторів та відкриють перед нами куліси небачених до сьогодні постановок. Постмодерна література, зокрема словацька, не піддається загальним теоріям і, зрештою, не призначена для норм і тісних рамок, вона щоразу інша, і кожен автор, якого ми очікуємо побачити на МАЧі, є щоразу інший.

 

 

Цьогоріч команду письменників зі Словаччини відкриває представниця молодої жіночої прози Івана Добраковова. З-під пера авторки вийшли дві збірки оповідань «Перша смерть у сім’ї» (2009) і «Токсо» (2013), а також роман «Бельвю» (2010). Наразі письменниця займається перекладом з французької, англійської та італійської, що й відображено у її творчості. Читаючи прозу І. Добраковової, спостерігаємо так званий мультикультурний полілог: персонажі розмовляють різноманітними іноземними мовами, а дія відбувається не лише у Словаччині, а по всій Європі – Франці, Італії чи навіть Словенії. Особливістю творчої манери словацької письменниці є розкриття фізичних і психологічних відхилень людей та їх спосіб адаптації у сучасному світі. Персонажі І. Добраковової, яких письменниця обдарувала шизофренією, галюцинаціями, депресіями чи каліцтвом, змусять нас переоцінити поняття «нормальності». Авторка при цьому зазначає: «Мені самій писання часто приносить велике задоволення, і чим гірше почувається мій персонаж, тим більше натхнення це мені дає». Однак попри те, що для читання книг Івани Добраковової потрібно озброїтись гугл-перекладачем і зібратись з духом, усі творчі намагання принесли їй значний успіх, тому словацькі читачі (а після МАЧу, сподіваємось, що й українські) з нетерпінням чекають наступних книг письменниці.

 

Словацьку жіночу прозу 17 липня на МАЧі замінить драматург Словацького національного театру Даніель Майлінґ, який видав альбом коміксів «Рудо» (2015) та лише одну збірку оповідань «Рузька клазика» (2017). Однак за свою кар’єру Д. Майлінґ здійснив десятки успішних постановок (п’ять інсценізацій «Анни Кареніни» і «Братів Карамазових», п’ять інсценізацій роман Джонатана Літтела «Благоволительки» та драматизацію оповідань Ірвіна Велша), під час прем’єри кожної з яких за кулісами находив десятки кілометрів, і за кожну отримав відзнаку. Як стверджує автор, після годин читання, писання, режисури і хвилювання, він розчиняється у своєму драматичному альтер-еґо – персонажі з коміксів хлопчику Рудо, з яким ми сподіваємось познайомитись ближче на літературному читанні. Багато запитань у словацьких літературних критиків викликає збірка оповідань «Рузька клазика», після виходу якої Даніелю Майлінґу закидають участь у «всесвітньому тренді фальшування творів російських класиків» і взагалі ставлять під сумнів його авторство. Попри це, збірка неочікувано ввійшла в десятку фіналістів літературної премії «Анасофт літера» і заполонила простого словацького читача з периферії простим поясненням «вічних» цінностей класичної літератури – таких як Бог, любов, безсмертя, злочин, покарання і смерть. Безперечно, й обізнані в цьому питанні українські читачі не залишать без уваги дослідження автентичності оповідань Даніеля Майлінґа «Рузька клазика» та не пропустять зустріч з автором.

 

 

Після Даніеля Майлінґа Словаччину на літературній арені МАЧу представить Сільвестер Лаврік, чия багатогранна особистість не дозволяє обмежити автора лише одним напрямом творчості. Сільвестр Лаврік – драматург, театрал, прозаїк, публіцист, а також літературний критик та есеїст, автор численних творів, за які неодноразово отримував престижні премії. Найвідоміші серед них: драми «Катаріна» (1995) і «Засохни, кохання моє» (1998), збірка оповідань «Allergo barbaro» (2002), монодрама «Villa Lola» (2004), книга «Словаччина влітку» (2004). Важливою для автора є гра реальності та фантазії, поєднання драми в прозі, порушення композиційних і жанрових пропорцій. Його персонажі-актори опиняються у звичних, на перший погляд, життєвих ситуаціях, які з розвитком сюжету наповнюються абсурдом і нонсенсом. Проте зовсім іншим способом С. Лаврік себе відкрив загалу, видавши книгу «Словаччина влітку», яку критика оцінила неоднозначно. За словами автора, «Словаччина влітку» – це альбом листівок, адже «листівки стосуються, передусім, літа». Про С. Лавріка пишуть: «Все що він робить – робить легко і граційно, але так само і з великим внутрішнім захопленням та енергійним вкладом. Ніби те, що він робить, мало би вистояти навіки. От саме так він і пише». Відповідно до програми МАЧу, 18 липня маємо змогу особисто пізнати фантазійні виміри та маніпуляції з реальністю Сільвестра Лавріка.

 

Наступним письменником, що продовжить літературний марафон зі словацької команди 27 липня, буде Душан Віцен – не менш цікавий, оригінальний та популярний автор на теренах Словаччини. Працює режисером і актором, пише для театру і радіо, автор двох книг прози «Гомо йога» (1997), за яку отримав літературну премію Івана Краска, та «Дотик до абсолюту» (2017), яка викликала значний резонанс серед літераторів. Вже виходячи з назв його творів, є очевидним, що Душан Віцен обрав для себе «великі наративи» – тема мистецтва, пошуку сенсу життя, свого місця у світі, складність людських відносин, проблеми комунікації. Словацькі літературні критики зазначають: «Душан Віцен міг би писати цікаві філософські тексти, художні інтерпретації, з літературних жанрів йому би найбільше пасував перформенс». Однак творчі доробки письменника є гібридами усіх цих творчих ліній. Такий собі словацький Ніцше на цьогорічному МАЧі занурить українських читачів до глибоких роздумів постмодерного світу інтелектуалів.

 

 

Після філософських читань з Душаном Віценом естафета перейде до молодої генерації – словацького письменника Міхала Гворецького, який вже не вперше відвідує українських поціновувачів сучасної літератури і який цьогоріч 31 липня знову поділиться з нами своїми напрацюваннями. Молодий автор написав ряд успішних романів, найвідоміші з яких «Сильне почуття чистоти» (1998), «Останній хіт» (2003), «Плюш» (2005), «Ескорт» (2007), «Дунай в Америці» (2010), «Наум» (2012) та останній «Троль» (2017). Про Міхала Гворецького критики відгукуються як про «поодиноке явище на словацькій літературній сцені, не так багато словацьких авторів можуть писати прозу, яка не є на перший погляд «словацькою». Твори М. Гворецького є актуальними як для звичайного читача-любителя, так і представників субкультур, як у Словаччині, так і за кордоном. Письменник наприкінці тисячоліття здобув популярність своїм дебютним твором «Сильне почуття чистоти». Під гаслом антиглобалізму автор наповнив літературний простір тексту гіпермаркетами, комерційним телебаченням, техно-музикою, смс, інтернетом та відео-іграми, що принесло йому славу не лише на батьківщині, але й у Чехії та Польщі. Міхал Гворецький захоплюється подорожами, науковою фантастикою та поп-культурою, це саме той автор, на літературному читанні якого слухачі повеселяться і відпочинуть.

 

Фінальним виступом цьогорічних МАЧівських гостей зі Словаччини буде читання мистецького тандему Еріка Якуба Ґроха та Якуба Югаса, що відбудеться 1 серпня. Проте кожен з цих авторів настільки оригінальний та неординарний, що про них слід говорити окремо. Ерік Якуб Ґрох займається редакторською, видавничою, графічною роботою, пише для радіо та для дітей, є автором близько десяти поетичних книг, найвідоміші серед яких «Воно» (2000), «L'acinéma» (2001), «Друга наївність» (2005), «Ем» (2006), «Infinity» (2008). Поет починав свій творчих шлях як прихильник так званої «християнської лірики», ставив акцент на понятті духовності, умиротворення і любові не лише до інших, але й до всього живого. Однак після певної екзистенційної кризи у житті автора, його поетика зазнала значних змін, почала динамічно розвиватись зовсім в іншому напрямку. Останні збірки автора позначені філософськими роздумами, простим описом буденних реалій, часто різкою і гострою критикою. На противагу йому динаміку творчості Якуба Югаса ми не прослідкуємо, оскільки він видав поки що лише одну прозу «Новорічний підйом на Ясеніну» (2016), яка має форму подорожнього щоденника. Ці записки описують шлях довжиною в 31 кілометр і складаються з окремих фрагментів, об’єднаних спільною ідеєю повернення додому. Письменник у своєму інтерв’ю описує: «Спочатку був край, аж потім в ньому з’явились історії. Я їх відслідковував, вислуховував, а потім просто записував. Проте я також і намагався відійти від тексту, забути про побачене і доповнити туди речі, які я би хотів, щоб там були. Дивно те, що тепер я ці вигадані речі реально бачу». Поезія Еріка Якуба Ґроха та подорожні записки Якуба Югаса створять на літературному читанні атмосферу поєднання непоєднуваного, яку не можна пропустити.

 

 

Як бачимо, словацькі автори знову мають чим здивувати українських читачів, а відтак збільшити коло своїх зацікавлених. Цього року Івана Доброковова, Даніель Майнінґ, Сільвестр Лаврік, Душан Віцен, Міхал Гворецький, Ерік Якуб Ґрох та Якуб Югас формують команду словацьких письменників на Місяці авторських читань 2018, завдяки якому ми маємо змогу збагатити наше знання про національну літературу наших близьких сусідів.

09.07.2018