У Вроцлаві за участі міської влади, посла України у Польщі Андрія Дещиці, представників української меншини та запрошених депутатів міської ради Львова відбулося урочисте відкриття кругового перехрестя (рондо), якому присвоїли ім’я генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка. «Z» спробував пояснити, чому рондо назвали на честь українського генерала і чому це сталося саме у Вроцлаві.
Голова міської ради Вроцлава Яцек Оссовскі під час свого виступу назвав рондо Марка Безручка у Вроцлаві та площу Яцека Куроня у Львові «жестами, які роблять нас ближчими один до одного», і не шкодував компліментів на адресу Львова: «Важко уявити краще партнерство та кращу співпрацю, ніж ті, які є між Вроцлавом та Львовом. Сподіваюся, що це стосуватиметься й України та Польщі. Ми хочемо бути прикладом, показати, що можна і треба простягнути один одному руку».
Голова вроцлавського гуртка Об’єднання українців у Польщі Ігор Салямон заявив: «У 100-річчя польської незалежності варто пам’ятати, що Польща боролася не сама, а разом з іншими народами». Посол Андрій Дещиця назвав Марка Безручка «спільним героєм» українців та поляків і додав: «Такі постаті показують, що разом ми є сильними».
Українофіл з Вроцлава
Про те, що у Польщі мають бути вшановані солдати та офіцери Армії УНР (і в першу чергу — генерал Безручко), які разом з Військом Польським стримували наступ Червоної Армії на Польщу в 1920 році, домовилися між собою члени Українсько-польського форуму партнерства під час свого засідання у Києві у червні минулого року.
У грудні 2017 року міська влада Вроцлава натякнула, що розглядає варіант надання імені генерала Марка Безручка одній із вулиць у місті. «Це дуже цікава людина, що може бути символом доброї військової співпраці між поляками та українцями періоду польсько-більшовицької війни», — казав тоді голова міської ради Вроцлава Яцек Оссовскі. Нагадаємо, що тоді ж у Львові тривала дискусія про те, яку з вулиць міста варто назвати на честь Яцека Куроня, після публічного звернення львівських інтелектуалів до Львівської міської ради. Остаточно було прийнято рішення надати його ім’я скверу перед генеральним консульством РП у Львові.
Додамо, що президент (міський голова) Вроцлава Рафал Дуткєвіч має у Польщі репутацію затятого українофіла. У червні минулого року в інтерв’ю Onet він заявив, що українці у Вроцлаві «можуть бути своєрідними ліками від польської ксенофобії». Заява викликала гостру критику з боку націоналістичних середовищ Польщі.
У березні цього року в міській раді Вроцлава фракція депутатів Комітету Рафала Дуткєвіча зареєструвала проект ухвали про надання імені генерала Марка Безручка круговому перехрестю на перетині щойно збудованих вулиць генерала Еміля Августа Фільдорфа та Вояновської. В обґрунтуванні проекту ухвали йшлося, що Безручко є символом «польсько-українського братерства зброї», а «його діяльність та досягнення на полях битв в обороні незалежності ІІ РП заслуговують на визнання». Більше того, ідею підтримали місцеві діячі Об’єднання українців у Польщі.
Проект пройшов громадське обговорення, під час якого не були зареєстровані жодні застереження чи протести, і був прийнятий міської радою за підтримки всіх фракцій 26 квітня.
Зручний український герой
Марко Безручко народився 1883 року у Великому Токмаку (тепер місто Токмак) Запорізькій області. Закінчив Одеське піхотне юнкерське училише, служив у 106-му Уфимському піхотному полку Російської імператорської армії. У 1912 році вступив до Миколаївської академії Генерального штабу у Санкт-Петербурзі, яку закінчив перед початком І Світової війни. Під час війни дослужився до начальника штабу піхотної дивізії, а в Україну повернувся вже на початку 1918 р. у званні підполковника. Працював у Генеральному штабі Армії Української Держави. У 1919 році був начальником штабу Корпусу січових стрільців, яким командував Євген Коновалець.
Симон Петлюра та офіцери Армії УНР. Марко Безручко посередині, на передньому плані
У грудні 1919 року Безручка інтернували поляки, але вже на початку 1920 року за дорученням Головного отамана Симона Петлюри починає формувати 6-ту Січову стрілецьку дивізію, ядром якої стали інтерновані солдати та офіцери Корпусу січових стрільців. Однією з бригад у складі дивізії командував полковник Роман Сушко, згодом співзасновник УВО та ОУН.
У травні 1920 року дивізія брала участь у спільному українсько-польському наступі на Київ, згодом відступала разом з польськими частинами, а 29-31 серпня разом з польськими частинами тримала оборону Замостя від 1-ї Кінної армії Семена Будьонного. Кількаденний опір захисників міста дав змогу польським силам створити умови для оточення 1-ї Кінної армії і завдання їй поразки під Комаровим.
У жовтні 1920 р. Безручко отримав звання генерал-хорунжого. В останні місяці регулярних бойових дій командував Середньою групою Армії УНР на Поділлі. Наприкінці листопада вдруге потрапив до таборів для інтернованих солдатів та офіцерів у Польщі. Марко Безручко перебував у таборах в Александрові Куявському та Щипьорні, звідки у 1924 році переїхав до Варшави. Працював у Військовому картографічному інституті у 1931-1935 рр. Очолював Українське військово-історичне товариство у Польщі, видав дві книжки спогадів про воєнні роки. Належав до середовища офіцерів Армії УНР, що співпрацювало з Генеральним штабом Війська Польського. Помер своєю смертю у Варшаві 1944 року.
У сучасній Польщі Безручка вшановують передусім за те, що він очолював оборону Замостя у 1920 році. На високому рівні його пам’ять почали вшановувати 2016-го — 15 серпня, у день Війська Польського тодішній міністр оборони Польщі Антоні Мацєревіч поклав вінки на могили Безручка та інших офіцерів Армії УНР, похованих на православному цвинтарі на варшавській Волі. 14 серпня 2017 року Антоні Мацєревіч вшанував пам’ять Марка Безручка разом зі своїм українським колегою Степаном Полтораком, покладаючи вінки на його могилі.
4 серпня 2017 року Антоні Мацєревіч та Степан Полторак разом вшанували пам’ять Марка Безручка на його могилі
29 серпня 2017 р., у чергову річниці оборони Замостя, Військове історичне бюро, що займається дослідженнями військової історії у Польщі та підпорядковане міністру оборони, урочисто заявило: «Українська 6-та Січова стрілецька дивізія під командуванням полкованика Марка Безручка відіграла ключову роль в обороні Замостя від більшовиків».
У листопаді 2017 р. голова Інституту національної пам’яті Ярослав Шарек в інтерв’ю порталу wPolityce.pl чітко дав зрозуміти, що серед тем та героїв, які єднають українців та поляків, може бути спільний наступ на Київ і боротьба з більшовиками у 1920 році, зокрема Симон Петлюра та Марко Безручко.
Зауважмо проте, що серед офіцерів Армії УНР, які залишалися лояльними до Польщі у міжвоєнний період, є й інші постаті, які зараз стають дедалі відомішими в Україні, зокрема Петро Дяченко або Павло Шандрук, що у вересні 1939 р. командував бригадою Війська Польського та за свої дії у той період був нагороджений польські орденом Virtuti Militari V ступеня. Втім, у 1940-х роках обидва офіцери, як і чимало інших офіцерів Армії УНР та Української галицької армії, колаборували з ІІІ Рейхом. Шандрук очолив навесні 1945 року Українську національну армію (УНА), до складу якої ввійшла 14-та гренадерська дивізія зброї СС «Галичина», перейменована тоді на 1-шу Українську дивізію УНА. Так що українських героїв, які можуть єднати поляків та українців, насправді є не так вже й багато.
Знимки з відкриття рондо ім.Марка Безручка — Міська рада Вроцлава
28.06.2018