Коли у 2013-му поспіхом знімали «примаченківські» дерева із бортів FinnAir, у Фінляндії виникла дискусія про доцільність виставки робіт відомої народної художниці з України. Її миттєва слава на півночі Європи виникла внаслідок прикрого випадку: дизайнерку, ікону фінського стилю Marimekko звинуватили у плагіаті картини Марії Примаченко.
Гуаш «Криса в путь» лягла в основу принту Metsänväki («Лісові мешканці»), який розробила Крістіна Ісола. Скандал набув всесвітнього розголосу і призвів до репутаційних втрат: дизайнерка змушена була піти з компанії, популярність якій фактично принесла її мати – Майя Ісола – створивши знаковий для Marimekko візерунок Unikko («Мак»). Ось така фінська відповідальність.
Гуаш «Криса в путь» в експозиції турківського музею.
Уперше у Фінляндії
У розпал цієї історії у Marimekko публічно висловилися про можливість повноцінного представлення творчості Марії Примаченко. Подібні ідеї курсували і серед місцевих українців. Проте від намірів до дій мало минути п’ять років. І ось у Фінляндії уперше відкрили виставку робіт Примаченко – у центральному музеї Aboa Vetus & Ars Nova давньої столиці, місті Турку. «Неймовірний світ Марії Примаченко» почався 26 квітня і триватиме до 2 вересня.
Прикметно, що спонсором виставки виступає Marimekko. Як пояснили мені у відділі комунікацій компанії, п’ять років тому вони не знайшли можливості організувати виставку, але зараз «раді, що вона відбувається у співпраці між українським та фінським музеями».
Чому так важливо, що всесвітньовідому художницю починає для себе відкривати країна, населення якої фактично дорівнює кількості мешканців Київської області? Тому що у Фінляндії сильно відчувається російська присутність (дається взнаки кордон, історія, економіка, безпека), зокрема у культурному полі. І досить часто той чи інший культурний продукт з України подається тут у контексті з російським (наприклад, у 2015 році «Гамера» Сенцова показували на фестивалі російського кіно). Також Фінляндія – важливий для України партнер у сфері освіти, безпеки, економіки.
Цікаво, що на проведення виставки Примаченко фінських музейників надихнула місцева українcька громада. «Ідея надійшла від організації «Українці Фінляндії», – каже кураторка проекту Сілья Легтонен. Вона наголошує, що мистецтво Примаченко ніколи раніше не експонувалося в такому обсязі за межами України.
Український наїв і фінський мінімалізм
Ще одна причина для повноцінного представлення української культури у Фінляндії – це подібність певних традицій і світосприйняття. Наприклад, у випадку із Примаченко.
Натяк на спорідненість прозвучав ще з вуст Крістіни Ісоли: «Я не подумала про авторські права чи про те, щоби привласнити чиюсь творчу працю. Metsänväki здавалися такими близькими мені, і я хотіла поділитися лісовою атмосферою з якомога більшою кількістю людей».
До того художній директор Marimekko Мінна Кемелл-Кутвонен презентувала Metsänväki як «потужне твердження про те, що є фінським, і про енергію, створену і знайдену у лісі».
Що ж спільного між фінським мінімалістичним дизайном і українським наївним мистецтвом? На моє прохання це питання коментує кураторка виставки Силья Лехтонен: «Творчість Примаченко багатогранна. З одного боку, вона використовувала насичені, чисті кольори і чіткі форми, які нагадують певні аспекти фінського дизайну. А з іншого, багато з її робіт є настільки декоративними й наповненими деталями (як в українському народному малярстві, наскільки я знаю), що вже й важко знайти ці точки дотику із фінським «мінімалістичним» дизайном. Оскільки ми знаємо, що традиційні ремесла відігравали певну роль у створенні візуальної мови Примаченко, то певно, варто вважати, що її роботи мають зв’язки із дизайном на більш універсальному й позачасовому рівні. Як на мене, це дуже цікавий аспект – універсальність її робіт».
Андрій Стасевський, художник з України, який живе у Фінляндії із 1992 року, вбачає часткову спорідненість між примітивізмом і фінським дизайном. «Подивіться уважно на Клауса Хаапаніємі (Klaus Haapaniemi). У його малюнках – фантастичні звірі, дерева. Я абсолютно переконаний, що він дивився Примаченко. Але вона в нього стерильна. Трохи прохолодна. У Примаченко лев жовтий, фіолетовий. А у фінів таке виключено», – пояснює мені художник.
У травні музей Aboa Vetus & Ars Nova запросив його прочитати лекцію на тему «Відкриття Марії Примаченко». Отже, якщо говоримо про точку дотику, то, на думку художника, це «зв'язок із природою». Андрій Стасевський додає: «Візьміть до уваги, що Крістіна Ісола підчистила малюнок Примаченко – викинула щурів і залишила один ліс. Там два-три зелених кольори, плюс дерева. Витоки фінського мінімалізму – частково природа, частково – історичні. З нестачі, з браку ресурсів вони естетизували і зробили мінімалістичний стиль».
Орнамент Taika («Магія»), робота Клауса Хаапаніємі
Примаченко forever: у воркшопі й сувенірах
Експозиція представляє 135 робіт. Усі вони – з колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва. «Ми хотіли показати твори різних періодів, – пояснює Сілья Легтонен. – Від кольорових і симетричних квіткових мотивів до фантастичних звірів і картин з українського народного життя».
Чесно кажучи, Примаченко за кордоном сприймається інакше аніж, скажімо, Примаченко в Києві. Очевидно, тут включається емоційний чинник: коли на чужині зустрічаєш відомі з дитинства символи, виникає відчуття радості від знайомого, спорідненого. Ну і, звісно, приємне визнання рідних культурних кодів.
Важливе ще й оформлення виставки. Її поділено на кілька секцій, кожна з яких відтінена окремим яскравим кольором: наприклад, зелений – для «Ніжних тварин-друзів», фіолетовий – для «Безкінечної уяви», червоний – для «Селянського життя». «Ми хотіли, щоби це була кольорова і насичена виставка, – пояснює концепцію Сілья Легтонен. – А у супровідних текстах йдеться про сильний зв'язок художниці із українською народною традицією».
Щосуботи і щонеділі відбувається тур виставкою. В один з таких днів спостерігаю, як гід емоційно інтерпретує тваринний світ Примаченко, а потім разом із відвідувачами стримано посміхається біля малюнка зі зверненням до «Господіна Рейгана». У липні-серпні про Примаченко розказуватимуть під час англомовної музейної екскурсії. Також у серпні запланований курс малювання для дорослих – натхнення черпатимуть із фантастичних квітів і звірів Примаченко. А пам'ять про «Неймовірний світ Марії Примаченко» допоможуть зберегти сувеніри із музейної крамниці.
У музеї переконані, що творчість Примаченко – унікальна. І цього достатньо, щоби вона полюбилася фінам. Хоча резонанс 2013 року залишається рекламою №1 – усі публікації у фінських ЗМІ про виставку Марії Примаченко починаються зі згадки того інциденту.
Переклад з фінської Юрка Зуба.
Фото авторки
22.06.2018