знаю кропива цвістиме пізно: дощі
я забув від «Тойоти» і дому ключі
ніхто мене не шукав – навіть жінки
відкладали личинки земляні жуки
на полях садили тютюн – бараболю
я не був там – ні з тією – ні з тою
я сховався у місто яке любив
навіть якщо б – або ж навіть якби
канделябри каштанів – бавовна пуху
дзижчали перламутрові мухи
жовтів молочай – рухались залізниці
і достигали зорі й солодкі суниці
на мене чекала мама і батько-водій
вони сиділи на березі – при воді
майже Берґман – «Сунична галявина»
так далеко посмішка мамина
ховаюсь за стовбур старої сосни
і вдивляюсь: вони це чи не вони?
заховаюсь у хащі зелених кропив
бо заходив в кропиву коли курив
заїдав кропивою – боявся мами
шукала мене за лисячими слідами
за кров’ю кропиви – зеленою і масною -
видивляла очі за мною і за рікою
молоді дощі над моїм містом і на ріці
і на синьому серці – рубці й синці
дощ мене не жаліє – кропива жалить
мама каже з ріки до мене з жалем:
що якщо куритиму – не зможу рости
і не зможу ріку на собі нести
23.06.2018