Духове житє Русинів галицких стає з кождим роком плисти чим-раз ширшою струєю. Просвіта, а за нею і свідомість народна вникають що-раз глибше у всї верстви народу нашого. Круг людей умних, ревних тружеників для добра Руси, росте безперестанно. Нові институції двигають ся з кождим роком, в міру нових потреб, чи то яко кріпкі заборола рускости, чи яко розсадники світла правди і науки, чи яко средства до поправи господарства нашого. Скорим по змозї кроком мимо всяких перепон, спішить побіч других культурних народів Европи і нарід рускій до спільної всїй людскости мети — до образованости. А сей відрадний прояв додає нам смілости — під теперішний час застукати до хат і сердець руских у важній для нас справі.
Дорогі Земляки!
В 1864 роцї зрозуміли передові мужі Руси галицкої, що сильною і певною водоймою житя народного і духового єсть театр яко пристановище поезії драматичної, піснї та музики. Слабими силами, але з кріпкою вірою в успіх, принялись в згаданім роцї Русини львівскі за заснованє свого руско-народного театру. Почин до того дїла дала львівска "Бесїда Руска" з иніціятиви пок. Юліяна Лаврівского. Побіч артистів из званя згорнулася скоро спора громадка рускої молодежи академічної, щоби на лад других образованих народів пожертвувати сили свої розвоєві штуки драматичної. Побіч драматурґів домородних засиляли творами духа свого сцену руску перші музики наші: Мих. Вербицкій і Ив. Лаврівскій. Одушевленє було велике. Русини зрозуміли, що живе руске слово, голошене прилюдно зі сцени в різних осередках краю нашого, причинить ся в значній мірі до оживленя духа руского, підбудженя умів до труду, а тим самим до скоршого розвою сил наших народних.
Вже тогдї, в 1864 роцї, мріла гадка — будувати у Львові народно-рускій театр. Однакож в початках міщено ся в сали "Дому Народного". Нинї-ж обставини вимагають конечно, щоби наш театр народний мав свій власний будинок, відповідаючій теперішним вимогам артистичним і повазї руского народу. Отже треба дїлати!
Нинї обовязком патріотичної Руси буде — придумати средства, щоб нашій штуцї драматичній і пісни придбати таку гідну будівлю на славу грядущих поколїнь. Вся галицка Русь мусить ступити на той битий шлях, котрим ишли і дійшли до цїли другі образовані народи Европи. Вся галицка Русь мусить зібрати сили свої, щоб невдовзї в стариннім городї короля Данила і князя Льва станув окремий будинок руско-народного театру.
Нема у нас меценатів на ту цїль, але меценатів щедрість заступлять у нас лепти евангельскої вдовицї — хоч би найдрібнїйші жертви широкої патріотичної громади рускої. В тім благороднім, а на наші часи конечнім наміреню патріотам руским най ясною і провідною зорею присвічує патріотизм братнього нам народу ческого.
Лептами одиниць, крейцарями дїтей здвигнули Чехи в кількох роках величавий храм Мельпомени у Золотій своїй Празї. Міліони зложили славні борцї на західних кранцях Славянщини на пристановище для штуки своєї драматнчної і опери, і показали світови, що добра воля побіджає всякі, хоч-би найбільші супротивности.
У нас, від кількох лїт патріотичні руки знесли на будову руского театру около 5.000 зр. Однакож збиранє складок на сю цїль було доси не зорґанізоване. Складки устроювались лиш принагідно і без тої принуки, з котрою Русин немов зжив ся. Аж перед півроком зібрав ся при "Просвітї" окремий комітет для зорґанізованого збираня складок на згадану цїль. До комітету сего увійшли: 1. Сов. о. Вас. Ильницкій яко голова. 2. Сов. Теоф. Мандичевскій яко заступник голови. 3. Адв. д-р Кость Левицкій яко секретар. 4. Сов. Теоф. Бережницкій яко скарбник. 5. Сов. о. Алекс. Тороньскій яко контрольор. 6. Пос. Юліян Романчук. 7. Проф. Нат. Вахнянин. 8. Д-р Дамян Савчак член видїлу краєвого. 9. Инжін. Осип Ганинчак. 10. Проф. Юліян Медвецкій. 11. Архитект Иван Левиньскій. 12. Архитект Василь Нагірний. 13. Проф. д-р Петро Стебельскій. 14. Редактор Иван Белей і 15. Адв. д-р Стефан Федак.
Комітет сей виробив собі в ц. к. намістництві львівскім призволенє на збиранє складок в цїлім краю до кінця 1893 року. На основі сего призволеня з 14 цвітня 1893 р. до ч. 3589 висилає "Комітет будови руского народного театру у Львові" нинїшну відозву до патріотів руских і просить их, щоби в сїм короткім речинци зволили заняти ся збиранєм складок на згадану будову з всею ревностію і як найбільшим пожертвованєм сил.
Час на збиранє складок на будову руско-народного театру дуже короткій, бо до 31 грудня 1893 року. Однакож ми віримо, що кождий патріот використає єго так, як треба, з найбільшим посвященєм сил своїх. Не то кождий день, але кожда хвиля, кожда нагода, всякі случайности, всякі товарискі чи родинні сходини і забави, хрестини, весїля, празники, стріча товариша з товаришем — все то повинно нам послужити за добру нагоду до зложеня хоч-би дрібної лепти на цїль, до котрої стремимо. На сю цїль повинні устроюватись концерти, аматорскі представленя, фестини, відчити і т. п. Наше патріотичне жіноцтво приймесь — віримо — дуже радо того благородного труду і не пожалує красних слів из красних уст, щоб дїло йшло в перед. Хочемо вірити, що до кінця сего року не найдесь нї одна душа руска, котра би хоч одним сотиком не причинилась до храму, в котрім на славу народа нашого вічно має звенїти слово руске і пісня руска.
Для скоршого і интензивнїйшого збираня складок, комітет обдумав і установив ще й такій спосіб:
Комітет установляє в цїлій Галичинї відповідне число колєктантів.
Кождий колєктант одержує від комітету цертіфікат котрий уповномічняє єго до збираня складок. Цертіфікат буде заосмотрений печаткою з написью: "Комітет будови руского народного театру у Львові" і підписом старшини комітету. Цертіфікат сей предложить кождий колєктант своїй повітовій власти адміністративній [ц. к. староству] з устною просьбою о потвердженє або корамізованє, по чім вільно єму збирати складки по всїх місцевостях свого повіта.
Кождому колєктантови доручить комітет книжочки купонові. Купони будуть заосмотрені написью: "Даток на будову руско-народного театру у Львові", роком "1893" і квотою датку. Купони ті послужать колєктантам до квітованя сторін, зложивших даток, і кождий має право і обовязок жадати від колєктанта відповідний купон яко посвідченє, що причинив ся до будови руского народного театру у Львові.
Колєктанти мають присилати зібрані датки до каси комітету при помочи чеків щадницї почтової [котрі комітет розішле колєктантам] або переказами почтовими на адресу: "Товариство "Просвіта'' у Львові — на будову руского народного театру". Зібрані суми комітет переховує в цїнних паперах пупілярної обезпеки і оголошує в часописях або ще і в иншій спосіб.
Колєктанти обовязані суть зібрані гроші відсилати до комітету, а неспродані купони звернути найпізнїйше з кінцем року 1893-ого.
Дорогі Земляки!
Для скріпленя народности рускої закладали колись предки наші по цїлій Руси Братства, Ставропіґії, школи та академії духовні. Галицкі Русини здвигнули лептами величавий институт "Народного Дому", численні Бурси для бідних школярів, дївочі институти, товариства просвітні, "Народну Торговлю", найновійшим часом "Днїстер" і другі. Чому-ж би нам не двигнути в осередку Галицкої Руси також величавого храму для нашої драми і опери!
Для ширшої громади рускої се дїло легке. Тому, з повною вірою в успіх, звертаєсь до Вас, Дорогі Земляки, підписаний комітет. До дїла! до дїла! Не посоромимось, а покажемо широкому світови, що нарід рускій живий і про живе гадає.
У Львові в маю 1893.
Комітет будови руского народного театру.
Василь Ильницкій голова. Д-р Кость Левицкій секретар.
[Дѣло]
03.06.1893