Верховна Рада буйно квітне пустоцвітом. Парламент марнує вже три пленарні дні на розгляд закону про Вищий антикорупційний суд, імітуючи свою натхненну діяльність. Дванадцять «чистих» годин у сесійній залі, півтори тисячі поправок – і коефіцієнт корисної дії нульовий...
Непристойне зволікання з ухваленням закону пов’язане з бажанням Адміністрації Президента перехитрити Захід у його вимогах щодо Антикорупційного суду. Згрубша, вимога лише одна – надати комісії іноземних експертів вирішальне слово при відборі суддів. Втім, в президентському офісі вважають, що «графен» західних вимог іще можна зламати. Банкова вірить у те, що має ще добу-півтори на те, щоби «поторгуватися» з міжнародними партнерами.
Голосування заплановане на четвер, 7 червня.
«Порошенко тягнутиме до останнього»
Згідно з вівторковим звітом від апарату Верховної Ради, 5 червня народні депутати зупинилися на 1656-ій правці законопроекту «Про Вищий антикорупційний суд». Загалом їх – 1927. «За результатами голосування жодна із поставлених на підтвердження правок не була підтримана. Розгляд правок буде продовжено на наступному засіданні», – поінформували в парламенті.
Ми ж зі свого боку уточнимо: від 23 травня, коли Андрій Парубій оголосив початок другого читання, сесійна зала не врахувала ані однісінької поправки до проекту. Парламент продовжить носитися з коромислом без відер іще щонайменше в середу, до вирішального четверга. І, може, пан президент зумисне готує нам презент на річницю власної інавгурації, четвертий рік котрої буде власне 7-го числа?
«Головна битва ще попереду, – каже в коментарі Z експерт з питань антикорупційної політики Андрій Марусов, голова правління «Transparency International Україна». – Ті декілька сотень правок – лише час, щоб добратися до основної правки, навколо котрої й точиться боротьба».
У вівторок Державний департамент Сполучених Штатів Америки виступив із заявою щодо створення Антикорупційного суду, в котрій наголосив, що «законодавство про створення суду має задовольняти МВФ, який надає суттєву фінансову підтримку українському уряду». Зовнішньополітичне відомство США, зокрема, акцентувало на тому, що закон «мусить передбачати центральну роль для ради міжнародних експертів як гарантії відбору кваліфікованих суддів».
Тиск, між тим, зростає не лише ззовні, а й усередині країни. У понеділок прем’єр-міністр Володимир Гройсман пригрозив демісувати з посади, «якщо цього суду, справедливого, незалежного, не буде створено».
Акція з вимогою створення Антикорупційного суду
Андрій Марусов вважає, що Президент України Петро Порошенко, попри зростання загальної напруги та падіння піску в клепсидрі, сподівається здобути перевагу в «грі нервів».
«У Президента Порошенка є такий метод вирішення проблем, коли все затягується до останнього моменту, періодично перетворюючись у гру з блефом, а деколи й на заламування рук. Можливо, Адміністрація Президента все ще сподівається, що Міжнародний валютний фонд, інші міжнародні організації почнуть відступати від своїх позицій. Голосування заплановане на четвер – і ми бачимо зараз якраз порошенківський метод вирішення проблем – затягувати і затягувати, сподіваючись на те, що інша сторона почне йти на поступки», – коментує Марусов.
Голова правління Transparency вважає, що депутатський корпус і сам не готовий дати старт сильному Антикорупційному судові. «Напевне, не буде перебільшенням, коли скажу, що приблизно до половини народних депутатів можуть виникнути запитання щодо тих чи інших корупційних правопорушень», – підраховує Марусов. Він вважає, що навіть якби нардепи отримали вказівку з Банкової підтримати закон, то не обов’язково би проголосували так, як просять. «Інстинкт самозбереження може переважити будь-яку лояльність до Президента чи будь-кого іншого», – вважає експерт.
Ми діждемося Вашингтона?
Для Заходу питання контролю за відбором суддів є вкрай важливим, зокрема, через уже негативний досвід із «половинчастими» кроками в українській судовій владі: оновлення судів у рамках реформи правосуддя пішло нікчемним темпом через саботаж Вищої кваліфікаційної комісії суддів, котра тримається за поруки й ігнорує висновки Громадської ради доброчесності. Відтак міжнародні інституції наполягають на тому, щоб рада міжнародних експертів мала суттєвіший вплив на конкурс.
Якщо конкретно, у вівторок, 5 червня, дискусія точилася навколо того, хто вирішуватиме остаточну долю кандидата в судді Антикорупційного суду у випадку вето громадської ради міжнародних експертів. Згідно з баченням Банкової, апеляцію мала б слухати ВККС – так передбачає проект із першого читання. На друге читання зріє компроміс – пропонується варіант спільної палати ГРМЕ та ВККС для розгляду апеляцій від аплікантів (при тім, що на Банковій пропонують втілити цей варіант із чисельною перевагою «традиційної» кваліфікаційної комісії).
Як заявив у вівторок голова ВР Андрій Парубій, варіант «спільної панелі» потрібен для забезпечення легітимності механізму. «Один з компромісних варіантів, який шукається, – це спільна панель, в якій має бути вирішальна кількість голосів Міжнародної громадської ради, але вона забезпечить нас і унеможливить судових позовів. Якщо в цій спільній панелі буде забезпечена достатня кількість членів Міжнародної громадської ради, це може бути власне той компроміс», – прокоментував Парубій. Спікер виступає за посилення голосу ГРМЕ.
Також Захід наполягає на тому, щоб у громадській раді міжнародних експертів були представлені не просто кандидати від міжнародних організацій – а кандидати від донорів України. Як інформували в Transparency, серед донорів, котрі фінансують проекти на підтримку антикорупційної реформи в Україні, є уряди США, Німеччини, Канади, Нідерландів, Швейцарії, Данії, ЄС, ОБСЄ, ЄБРР.
Згідно з опитуванням "Демініціатив", українці не вірять у добропорядність "внутрішнього" журі
Президентська команда, атакуючи ключову поправку, використовує низку найрізноманітніших аргументів. У Блоці Порошенка вважають, що встромлений у нашу суддівську систему ніс Заходу буде порушенням базових конституційних норм, зазіханням на суверенітет. Від такої риторики – вже зовсім близько і до антизахідної, конспірологічної абощо. Не дивно, що народний депутат БПП Іван Вінник оногди випалив: МВФ зумисне висловлює неприйнятні вимоги про антикорупційний суд, «аби відтермінувати надання наступного траншу кредиту Україні».
Фронт Гройсмана
Ну а загалом виглядає так, що Президент Порошенко у своїй упертості супроти виголошених вимог стає дедалі самотнішим. І демарш Володимира Гройсмана уявнює, але не завершує цю тенденцію.
Дуже показово, що Гройсман промовив свою «судову» заяву під час спільної прес-конференції з головою Верховної Ради Андрієм Парубієм. Окрім того, що спікер парламенту – захисник «правильної» редакції законопроекту, він іще й політичний діяч партії «Народний фронт». Котра від початку цього року досягла успіхів у тому, щоб привабити Володимира Гройсмана на певне взаємне зближення. Нагадаємо, що прем’єр-міністр був гостем з’їзду «Народного фронту» й фактично підтримав «фронтовиків» у небажанні творити проурядово-пропрезидентську мега-партію.
Власне, і сам «Народний фронт» грає цікаву осібну гру. У Блоці Порошенка це теж бачать.
«Делікатність ситуації полягає ще в тому, що є окрема позиція фракції «Народного фронту» щодо врегулювання цього питання. Вона відмінна від тих позицій, які висловлювало керівництво профільного комітету [з питань правової політики], яке є представлено фракцією БПП», – заявляв цитований вище Іван Вінник.
Команда Яценюка-Авакова заявляє про підтримку пропонованого закону, ніби наперекір президентській партії.
«У доопрацьованому проекті мають бути враховані рекомендації Венеційської комісії. Це, зокрема, стосується роботи міжнародної ради експертів», – заявив на засіданні погоджувальної ради парламенту в понеділок голова фракції «НФ» Максим Бурбак.
Все зводиться до президента...
«Яценюк і «Народний фронт» намагаються грати у власну гру, – каже в коментарі Z Андрій Марусов. – Ця гра в тому числі спрямована й на міжнародну спільноту. Яценюк намагається відновити довіру, яку він отримав тоді, коли очолив уряд, у перший місяць, на початку війни з Росією».
Щодо відставки Гройсмана, то Марусов не сприймає його погрозу наповажно: заява прем’єр-міністра настільки не конкретизована, що дозволить йому виправдатися при будь-якому перебігові подій.
«Гройсман нічим не ризикує. Зовсім не зрозуміло, що він вважатиме «нестворенням суду». Незрозуміло: йдеться про голосування в четвер? Чи про голосування законопроекту в урізаному вигляді (з послабленими повноваженнями міжнародного журі, – Z)? Чи він мав на увазі [відставку], якщо суд не створять до нового року? В кожній із цих ситуацій він може сказати: «Розумієте, я мав на увазі не те...» Дуже хитра заява», – пояснює Марусов.
Окрім того, заява Гройсмана ще й прагматична. Якщо законопроект провалиться і МВФ відмовиться продовжувати підтримку України, то саме на плечі уряду Гройсмана ляже відповідальність за пробоїни в державному бюджеті, за падіння гривні тощо. В кулуарах обговорюють передбачення, що після зриву діалогу із МВФ сценарій із падінням уряду й навіть із дочасними парламентськими виборами буде вельми ймовірним.
Яким судом судити будете, таким і вас осудять
Загалом, дебати щодо остаточної версії проекту закону про Антикорупційний суд точаться вже понад рік. Як писав у попередніх публікаціях Z, у ВР зареєстрували дуже різні проекти закону з різним дизайном суду – один був президентським, інший подавався групою нардепів. Після того, як свій висновок уклала Венеційська комісія, обриси судової інституції почали яснішати. Для того, щоб виконати приписи комісії, Президент розробив новий законопроект – ліпший від своєї першої редакції, однак слабкіший, ніж бачилося Венеції.
Сам законопроект перебув багато «коломийок», поки 1 березня його не схвалили в першому читанні. Звідтоді триває робота над узгодженням правок. Зокрема, на одне з засідань правового комітету ВР приїжджав секретар Венеційської комісії Томас Маркерт.
Народні депутати подали майже двічі тисячі пропозицій – і про це йшлося вище. Втім, ці правки, при всій повазі до постаті народного обранця, були другорядними на тлі тих кількох принципових пунктів, котрі дебатувалися на телефонних кабелях між Києвом і Брюсселем, Вашингтоном, Венецією. Декотрі протиріччя вдалося залагодити.
Крістін Лаґард пильнує...
Зокрема, як повідомив голова правового комітету Руслан Князевич, вони з колегами погодилися з тим, що підсудність Вищого антикорупційного суду має збігатися з підслідністю НАБУ без винятку. Це означає, що суд опікуватиметься лише високопосадовою корупцією. Він не стоятиме перед викликом розгляду численних справ щодо побутової корупції, як попереджали українські антикорупційні організації.
Окрім того, з депутатським корпусом нібито вдалося досягнули принципової згодити щодо чисельності суду. Раніше в Transparency International заявляли про те, що якщо суддів буде недостатньо, то це може спричинити до затягування процесів. І повториться маразматичний казус із судом над Романом Насіровим: при нинішніх темпах розгляду справи доведеться змарнувати понад два роки лише на зачитування вироку!..
Зі слів Князевича, прогалину з чисельністю суду залагоджено. Зокрема відомо, що суд розпочне свою роботу, коли там буде 35 суддів – 25 суддів для функцій першої інстанції і 10 для апеляційної.
«Це буде суд, який буде одночасно складатися фактично з суддів двох інстанцій. Специфіка Апеляційної палати полягатиме у тому, що вона може розглядати тільки ті справи, які були предметом розгляду в Вищому антикорупційному суді як суді першої інстанції», – пояснив на вчорашньому засіданні голова комітету Князевич.
Окрім того, народні депутати погодилися пом’якшити вимоги до самих суддів. Зокрема, знято критерій володіння та знання практичних навиків застосування міжнародних антикорупційних стандартів у сфері боротьби з корупцією. Завищені вимоги могли спричинити до того, що в Україні тих суддів би шукали роками – і невідомо, чи знайшли би в достатньому числі.
Зі слів експертів, якщо Верховна Рада проголосує за закон про Антикорупційний суд найближчого четверга, то сам суд може постати за рік, навесні 2019-го. У нас тоді вибори Президента.
06.06.2018