Великий Львів

Агломерація vs поглинання. Новели у чинному законодавстві дозволили приєднуватися селам-супутникам до міст обласного значення, однак ініціативу в цьому процесі мусять виказувати саме міста.

Другий підхід

У жовтні 2016 року, напередодні розгляду перспективного плану об’єднаних громад Львівщини, керівництво Львова оприлюднило меморандум до сусідніх сіл, в якому закликали об’єднатися зі Львовом. Минуло півтора року – і на цей заклик так ніхто й не відгукнувся.

Зараз Львів отримав ще один шанс на ділі реалізувати давню мрію про львівську агломерацію, адже нещодавно Президент підписав закон про добровільне приєднання територіальних громад сіл і селищ до міст обласного значення. У законі йдеться про села-супутники міст, між якими за часи незалежності постійно іде боротьба за території та ресурси. Львів і його малі сусіди мають чимало земельних неузгодженостей, через які страждають інтереси всіх сторін.

Один з останніх прикладів – історія з ділянкою під завод з переробки ТПВ у Львові. Адже спочатку планували розташувати це підприємство на базі ТЕЦ-2, однак у процесі виявилося, що юридичний статус ділянки не є однозначним, бо досі не узгоджено меж міста й району. Саме з цієї причини завод «перебрався» в сусіди до очисних споруд «Львівводоканалу».

Як розповіла Z керівниця Центру розвитку місцевого самоврядування у Львівській області Галина Гречин, закон передбачає, що після переговорів та голосувань у місті та селі, яке хоче до нього приєднатися, треба внести зміни до перспективного плану області. А після цього обидві сторони відбувають кінцеві процедури на своєму рівні. Відтак жителі села стають львів’янами, а територія – частиною Львова з усіма наслідками. Водночас колишній сільський чи селищний голова перетворюється на війта і автоматично члена виконкому ЛМР.

За словами Галини Гречин, згідно з положеннями цього закону, увійти до складу Львова можуть Рудно і Брюховичі, які зараз мають подвійний статус – це самоврядні одиниці та водночас належать до відповідних районів Львова. Що ж до Винників, то вони під дію цього закону не потрапляють, але можуть співпрацювати в рамках інших правових актів.

«Рудно та Брюховичі є окремими радами, і з ними все вирішується просто в рамках цього закону. Винників це не стосується, бо цей закон не передбачає приєднання міста до міста, але проблему можна було би вирішити за допомогою механізмів муніципального співробітництва», – зазначила Галина Гречин.

Давидівська ОТГ

Коли  розробляли та ухвалювали перспективний план об’єднаних громад Львівської області, Львів стояв дещо осторонь і, як тоді стверджували місцеві експерти, пропозиції про агломерацію були зумовлені тим, що законодавство про ОТГ вимагало проведення виборів у новостворених громадах. Очевидно, що це не влаштовувало ані мера Львова, ані депутатів, обраних за рік до того. Тепер цей нюанс врахували – і зміни в територіальній приналежності не потребують позачергових перегонів. Однак за цей час відбулися певні зміни. Довкола Львова утворилися кілька ОТГ, наприклад Давидівська. Відтак незрозуміло, чи вони захочуть змінювати свій підвищений самоврядний статус на львівське «громадянство».

Нас стримує звалище

Згідно з чинним генеральним планом Львова, теперішні села та селища-супутники мали б увійти до Великого Львова. Донедавна на заваді цьому стояли проблеми незатверджених меж між обласним центром і сусідами. Кілька спроб зробити це поки що успіху не мали на рівні Києва, хоча була відносно успішна історія угоди з Рясною-Руською. Цей випадок міг би стати зразком того, як можна вирішувати багатолітні суперечки «за межу», адже зараз кожна з проблем такого штибу має власну історію, часто замішану на особистісних моментах, невиконаних обіцянках і тд.

Наприклад, одним з населених пунктів, з яким Львів мав би вести такі переговори, насамперед є Великі Грибовичі – з огляду на майбутнє сміттєзвалища. Попри виділення коштів на рекультивацію полігону, дві громади не можуть дійти згоди щодо цього об’єкта, хоча для ефективного вирішення проблеми потрібна співпраця.

Великі Грибовичі сусідять із сміттєзвалищем з 1960 року

Але поки що Львів провадить щодо Грибовицької сільради двояку політику. З одного боку, сільрада потребує допомоги Львова у вирішенні проблеми зі сміттєзвалищем, і в цьому напрямку роблять перші кроки. А з другого – нещодавно місто почало агресивні дії щодо водопостачання села. Проблема в тому, що вода в селі зіпсута саме через звалище і місто подає воду селянам, які використовують її також і в процесі вирощування овочів. Андрій Садовий заявив, що з 1 червня подачу води припинять або ж люди платитимуть за понаднормове використання води, – і це геть не посприяло відновленню нормальних стосунків між населеними пунктами.

Сільський голова Великих Грибовичів Ігор Питель розповів Z, що після підписання закону з ЛМР не надходили пропозиції щодо можливого об’єднання. Натомість він згадав, що у сільській раді раніше проводили громадські слухання з приводу створення Львівської агломерації, однак тоді громада виступила проти.

За його словами, є кілька причин, які спонукають селян не поспішати ставати міщанами, але найголовніша з них – звалище.

«Найбільше нас стримує сміттєзвалище, бо якщо ми станемо частиною Львова, то його ніколи не закриють і воно функціонуватиме. Плюс треба розглядати, скільки буде із загального бюджету виділятися на села, яким буде транспортне сполучення, що буде із початковими школами», – сказав він.

Крім того, селяни вважають, що після приєднання до Львова місто віддасть землі, на яких вони зараз займаються рільництвом, під забудову, з огляду на будівельний бум у місті.

Ігор Питель наголосив: поки що з боку міста не було аргументів та показників, на базі яких можна було би проаналізувати, у якому статусі – львів’янчи селян – людям жилося би краще, відтак громада воліє триматися за те, що має.

Агломерація замість поглинання

Народний депутат від фракції «Самопомочі» Любомир Зубач, який є одним із авторів проекту закону про агломерації, у коментарі Z зазначив, що нещодавно підписаний закон можна назвати радше законом про поглинання, тому громади сіл-супутників не так легко буде переконати в його позитиві.

Крім того, на заваді таким планам можуть стати місцеві бізнесові кола, які вже поділили сфери інтересів, і сумнівно, щоби дуже хотіли вторгнення «львівських». Це стосується Пустомитівського та Городоцького районів, які вважають вотчиною братів-нардепів Дубневичів.

Пустомити. Кінець 2016 року

Крім того, Любомир Зубач зауважив, що проти поглинання виступатимуть громади, які мають свою історію та самобутність і хочуть  їх зберегти. Він зауважив, що той проект закону про агломерації, якого є співавтором, міг би стати якісною альтернативою, як забезпечити просторовий розвиток великих міст.

«Ця пропозиція реальніша, тому що не передбачає поглинання, зберігає самоврядність учасників агломерації, надає їм додаткових фінансових преференцій. Агломерація – це фактично координація співжиття великого міста та навколишніх громад, що формують єдиний соціально-економічний організм», – наголосив народний депутат.

Водночас він переконаний, що розширення міст, в тому числі й Львова, є незворотним процесом, тому варто обговорювати та працювати над формою, як воно буде відбуватися.

«Зараз чинною формою є приєднання. Побачимо, як це буде працювати. Але я прогнозую багато спекуляцій. Був би прийнятий закон про міські агломерації, було би простіше, бо закладений у ньому механізм безпрограшний: win-win», – каже депутат.

Натомість політолог Ігор Марков вважає, що цей закон українська влада ухвалила як відкупний перед владами великих міст, які в процесі децентралізації майже не брали участі у створенні ОТГ. Але тепер саме на містах лежить ноша бути промоторами процесу приєднання, бо зараз це найбільше необхідно саме містам. Відтак міста, і Львів зокрема, для успіху проекту мусять запропонувати сусіднім селам дуже вигідні умови та перспективи, задля яких люди були б готові віддати свою незалежність.

«Це можливо лише в один спосіб – сформувати проект розвитку цілої агломерації, який став би привабливим для довколишніх сіл. Це мав би бути не просто «пряник», а показати, як можна було би вирішувати проблеми цих поселень та запропонувати проект спільного розвитку», – сказав Ігор Марков.

Він говорить, що передовсім йдеться про інфраструктурні проекти, вирішення екологічних проблем та фінансові аспекти плюс перспективний розвиток територій.

За словами політолога, жителі сіл-супутників Львова і так де-факто живуть в місті, бо до частини з них ходять львівські автобуси, вони відсилають своїх дітей до львівських дитсадків та шкіл і лікуються у львівських лікарнях. Значна частина жителів цих населених пунктів і працює в обласному центрі. Це вагомі чинники для того, щоби в якийсь момент інтегрувати ці села до Львова. Однак зараз очільникам та депутатам сільрад вигідніше користати зі Львова та не бути його частиною, бо передовсім не треба ділитися владою.