До давніх церков Старого Львова ХІІІ—XVI вв. побіч Миколаївської, Онуфрівської (василіянської), Федорівської, Михайлівської, Богородичної (на місці нинішньої польської катедри), Воздвиженської (на місці кол. школи ім. Міцкевича), манастирської св. Іванської (на місці нинішньої Домініканської церкви), св. Іванської під Замком, манастирської св. Юрської, Богоявленської на Галицькому передмісті (на перехресті вулиць Панської і Баторія), Благовіщенської, Троїцької, П'ятницької, Спаської, Покровської, Вознесенської — належала теж Воскресенська церква.
Перший дослідник давніх церков у Львові о. А. Петрушевич (Краткая роспись... Л. 1853—54) не знав місця Воскресенської церкви. Навіть такий знавець Львова, як Фр. Яворський, Воскресенський цвинтар уважав за сліди давнього побоєвища... Такі затерті були сліди та вістки про Воскресенську церкву.
Аж, на підставі Гродських та Львівських табулярних актів, о. Ф. Лабенський (Русскія церкви и братства, Л. 1911), пок. М. Голубець (1927, 1938) та проф. д-р І. Крипякевич (Історичні проходи по Львові, Л. 1932) подали докладне місце, де знаходилася Воскресенська церква.
Вона була на північний захід від нинішньої П'ятницької церкви (св. Параскеви П'ятниці) на тому місці, де сьогодні камяниці на вулиці Замарстинівській 11 та 11а. Першу згадку про неї знаходимо в відомому фальсифікаті князя Лева Даниловича (підробленому в XV—XVI вв.), яким князь ніби з жовтня 1292 (1291) p. вивіновує свою надвірну Миколаївську церкву. В тій псевдограмоті, побіч церков Федорівської, Онуфрівської, Михайлівської, згадана теж наша Воскресенська церква. Автентичні відомості про неї знаходимо в Ґродських (міських) актах аж у другій половині XV-гo в. враз із згадками про тодішнього пароха її о. Осію, що працював та управляв нею 1457—1468 рр. Після нього працював у ній священик о. Тарас. За о. Григорія Воскресенського (1539—44 рр.) Воскресенська церква та парохія сталися "крилошанськими". В XVI—XVII вв. парохіяни, хоча самі були вбогі, спомагали свою церкву різними записами. В 1607 р. парох цієї церкви приймав участь у соймику в Вишні. При церкві існувало церковне братство, т. зв. Воскресенське, що журилося та дбало про церковні та загальнонародні справи. За "татарщини" (мабуть 1695 р., коли татари зробили напад на Львів) Воскресенська церква згоріла. Того року Львівський владика Шумлянський дозволив побудувати нову церкву. Канонічна візитація, проведена 1744 р., застала нову церкву "величавою" з трьома верхами-банями. З церкві був уже новий престіл, кивот, іконостас, образи, церковні ризи та книги. Коло неї гарно побудована дзвіниця, церковні будинки та загороджений цвинтар. У церковних будинках була школа для студентів.
Йосифінські реформи 1770 — 1780-их рр. не пощадили і Воскресенської церкви враз із Спаською (Преображенською) церквою. Парохію при церкві скасували. Її ж саму приділили як дочерну до парохії П'ятницької церкви. Останнім парохом Воскресенської церкви був о. Михайло Пацлавський. Напередодні скасування церкви 1786 р. душпастирем Воскресенським був капелян дівочого Введенівського манастиря о. Василь Залозецькнй. Доля величавого трибанного будинку Воскресенської церкви залишила ся нам невідома.
На місці колишньої Воскресенської церкви та й інших посестер її зачало спочивати наше минуле... без хреста.
[Львівські вісті]
24.04.1943