Ратуша

Історичні пам'ятники Львова

Біля криниці на розі вулиць Коперніка, Томіцького і Комсомольської стоять два старі кам'яні леви. Кожного дня проходять повз них тисячі жителів міста, але мало Хто з них знає про те, що ці леви — свідки сивої давнини, тісно зв’язані з історією Львова.

Вже з самого зародження міста знак лева був для львів'ян символом хоробрості і щастя. Лев є в міському гербі, леви і тепер бачимо перед будинком Львівської міськради, левами мешканці міста в старі часи оздоблювали свої будинки. Малий металевий лев вертівся також з найдавніших часів на шпилі міської ратуші. Історики Львова зазначають, що коли, наприклад, в 1672 році, тобто за декілька років перед татарською облогою, цей металевий левик скинула буря й розбила — то все населення зустріло випадок як знак великого нещастя для міста.

Кам'яні фігури левів, які ми бачимо біля криниці на розі вулиці Коперніка, а також у гроті на Високому замку, оздоблювали в давнину, аж до 1826 року, старий будинок львівської ратуші.

Назва "ратуша" походить від німецької "ратгауз", тобто будинок радних. Треба знати, що, піклуючись про розвиток міста, засновники Львова — князі Данило і Лев запрошували сюди різних купців і ремісників, серед яких було найбільше німців. Багато німців-колоністів приїжджали сюди і після захвату Львова польським королем Казимиром в XIV сторіччі. Вони саме принесли сюди так зване магдебурзьке право, міський муніципалітет.

Як відомо, король Казимир зруйнував княжий український Львів і побудував місто нижче старого. Вже в кінці XIV і в першій половині XV сторіччя Львів став містом світового значення. Він лежав на великому торговому шляху зі сходу на захід, і сюди приїжджали купці з різних країн і різних національностей. Львівський ринок був тоді великим східно-європейським базаром, на якому нічого не бракувало з товарів далекого сходу. Тут продавалися бавовна, бальсам, всяке коріння, дорогоцінні золоті і шовкові тканини, килими, шовки, слонова кістка, дорогоцінне каміння, коралі, перли і т. д.

Центром цього базару була, починаючи з XIV—XV сторіччя, міська ратуша, побудована за німецьким зразком і потім добудована майстром Гансом Штрехером. В середині ратуші була велика торгова галя, перед будинком стояла велика міська вага, а на високій башті поважно ходив сторож, слідкуючи за випадками пожежі і видзвонюючи години. Тут же обік будинку поблискував від сонця ставок для рибної торгівлі, а навколо ратуші тиснулись дерев'яні будинки та сотні купецьких халабуд з різноманітними товарами. В ратуші урядував війт і писар, тут був також суд і зал для засідання міських радних, які ухвалювали всякі закони та встановлювали податки для міста.

Будинок ратуші був розкішно оздоблений різними кам'яними і металевими прикрасами, а його кімнати були завалені всякими коштовними "подарунками", що їх приносили купці міським патриціям. Але в 1527 році Львів суцільно згорів і як згадують літописці, "з усього міста лишилися тільки церкви та зруб ратуші з баштою". Відбудована ратуша ще раз горіла у 1571 році, втративши в цій пожежі вершок найстарішої башти разом з годинником.

В XVII сторіччі бурмистр Кампіян провів реконструкцію старої ратуші. Примусовими роботами, як про це пишуть буржуазні історики Львова, Кампіян перебудував старі ратушеві будинки, добудував до них кілька нових і, зруйнувавши стару чотирьохгранну башту, збудував восьмибічну нову, заввишки в 30 сажнів. Вхід до ратуші він оздобив високим постаментом з кам'яним левом, який тепер знаходиться в підніжжі Високого замку. В хроніках міста записано, що цього лева робив у 1591 році "муляр Андрій, якому дано за це авансом 10 флоренів". Ратушеву башту Кампіян між іншим прикрасив також цими левами, що ми їх бачимо тепер біля криниці на вулиці Коперніка та в гроті на Високому замку. 

Біля старої Львівської ратуші стояла мурована стіна з кам'яними фігурами з мечем чоловіка і жінки з вагою, які символізували справедливість і кару. Це була стіна смерті, під якою польська шляхта стратила також в 1578 році Івана Підкову. Рештки символічних фігур з цієї стіни зберігаються й досі у львівських музеях.

В підвалах старої ратуші зберігався міський архів та скарбниця, а в темному підземеллі під самою баштою були моторошні тюремні ями, так звані "Доротка", "Під янголом" і "Татарня". Про ці тюрми історики Львова пишуть таке: "Тут панувала вічна темрява, а підвальна гниль дрожжю проймала злочинців. Кожного дня через підвальні віддушини на Ринок виривалися і страшили перехожих нелюдські плачі і зойки в'язнів. Нерідко ці зойки такі були нестерпні, що ратушеві пахолки мусіли душити їх ламанням кісток опірних, а тоді цілий Ринок аж дрижав від несамовитих зойків і криків катованих".

Стара львівська ратуша була свідком багатьох історичних подій. Вона бачила турецькі облоги, з її башти молилася шляхта до "святого Яка з Дуклі", в смертельному страху перед полками Хмельницького. В 1704 році Львів здобули шведи з Карлом XII. Вони пограбували все місто і забрали також гроші та коштовні речі, які шляхта зберігала в підвалах ратуші.

Як не затирали польські шляхтичі-феодалі всякі ознаки Львова як українського міста, проте вони проявлялися в кожному сторіччі. В старих хроніках міста записано, що, наприклад, серед внутрішніх прикрас ратуші в 1751 році були позолочені леви з віршованими латинськими написами:

Лев руський тріумфує і сипле могили

Ворогам, набравши від Марії*) сили.

Або:

Страшний для ворогів лев руський і строгий...

В 1772 році Львів загарбала Австро-Угорська імперія Габсбургів, запровадивши в міській ратуші так званий магістратський уряд. Нові господарі зруйнували старі будинки і побудували нові так, що з старої ратуші залишилася тільки мурована башта, яка в 1826 році несподівано для всіх зруйнувалася. З пам'яток старої ратуші зберігаються у львівських музеях рештки різьб та декілька кам'яних фігур левів, а також металевий левик з колишнього шпиля башти.

Нова ратуша побудована в двадцятих і тридцятих роках XIX сторіччя коштом понад півтора міліона золотих ринських. Загальна форма цього будинку залишилася і тепер, тільки тодішня башта закінчувалась круглим куполом.

В наслідок обстрілювання міста з гармат австрійським генералом Гаммерштайном в листопаді 1848 року, згорів увесь ратушевий будинок і башта. Але на протязі двох років пізніше ціла ратуша з баштою відбудована так, як ми її бачимо сьогодні — вже як приміщення міської Ради радянського Львова.

*) тобто від матері божої домініканської.

[Вільна Україна]