Театр "Рускої Бесїди".

У Львові, дня 10 н. ст. цвітня 1893.

Нинї вечером відбудуть ся загальні збори "Рускої Бесїди" у Львові, институції, в котрої руках від 1864 р. спочиває управа руского народного театру. На порядку дневнім зборів, побіч звичайного справозданя з розвою і руху самого товариства, буде і справозданє з розвою нашого театру за той тримісячний час, від коли театр з рук приватних предприємцїв перейшов під управу самого видїлу "Рускої Бесїди".

О скілько зачуваємо, то театр наш в тім часї не зміг ще розвинутись на стілько, щоби справозданє о нїм випало світло. Видїл "Рускої Бесїди" трудив ся по змозї, але до значнїйших результатів не довів. Не пересуджуючи, що загальні збори постановлять о театрі нашім на будуче, хочемо нинї зовсїм обєктивно представити хід річи від грудня минувшого року.

Отже передовсїм достережено в послїдних лїтах, а властиво від смерти директора Гриневецкого, що в розвою сцени нашої проявляли ся більші чи менші застої.

Репертуар не відсвіжував ся так як треба, а в персоналї артистичнім, побіч негармонії, проявлялась безнастанна флюктуація. Лучші сили покидали сцену нашу і переходили до театрів польских, а нові сили не прибували.

Щоб усунути ті недостатки, видїл "Рускої Бесїди" скликав анкету зі всїх колишних референтів театральних, літератів і знатоків штуки драматичної, щоб цїлу справу взяти під зрілу розвагу. Анкета та, по широкій і всесторонній дискусії, прийшла до пересвідченя, що для направи хиб нашого театру, для довершеня високої задачі єго, мусить управу театру взяти в свої руки сама "Бесїда", тим більше, що кандидати на директорів не давали, по гадцї видїлу, поруки, що будуть в силї сповнити тую задачу.

Анкета висказала гадку, що треба приступити до основної реформи. Реформа та мала обняти головно дві справи: репертуар драматичний і персонал артистичний. Збогаченєм репертоару мав занятись окремий комітет артистичний, зложений зо знатоків штуки і з літератів. Зложенєм персоналу мав занятись видїл самої-ж "Бесїди". Все то мало довершитись тими двома орґанами і нинї стоїмо перед питанєм: чи і о скілько та задача довершена? Що-до артистичного комітету — то, як знаємо позитивно, він зараз поручив режісерії театральній до підготовленя чотири нові штуки ["Безталанна", "Крути та не перекручуй", "Не ходи Грицю" і "Чумак"], пізнїйше три видїлом краєвим преліміновані штуки ["Катря Чайківна", "Украдене щастє" і "Мужичка"] а пізнїйше ще чотири штуки ["Сорочиньска ярмарка", "Світова річ", "Циганка Аза" і "Для святої землї"]. Видїл же "Рускої Бесїди", що мав занятись зложенєм персоналу, вивязав ся из задачі своєї по можности і відповідно обставинам, посеред котрих переняв труну з рук п. Биберовича. Видїл виходив з гуманної засади, що нагле, тим більше посеред зими, годї заводити основні зміни в персоналї артистичнім, — зараз відправляти людей, хоч-би менше придатних для сцени, — отже видїл переняв весь персонал театральний п. Биберовича на новий етат, а лиш постепенно думав заступати сили менше відповідні відповіднїйшими.

Так з давного персоналу задержано всїх, хто лишень добровільно зголосив ся, що хоче остатись на дальше [лише сам директор не внїс оферти]. і здавало ся, що дїло пійде на перед, тим більше, що персонал скріплено ще деякими лучшими силами, н. пр. Підвисоцкими, котрих покликано з Россії. Аж недавно видїл чув ся спонуканим розвязати умови з деякими членами персоналу, котрі для двигненя сцени показались чи то неужиточними чи байдужними. Режісерія штук народних перейшла в руки п. Підвисоцкого [старшого], оперетка лишилась в руках п. Стечиньского. Адміністрацію віддано п. Винницкому, на котрого патріотизм покладано великі надїї. Видїл не щадив також коштів, щоби персонал по змозї увільнити від житейских щоденних клопотів і дати єму можність віддатись званю свому з повним замилуванєм і посвященєм. Для успішнїйшого веденя дїл утворено навіть окрему канцелярію театральну, котра з адміністратором театру і з режісерією могла стояти в безпереривній звязи.

Були длятого всякі надїї, що успіх буде. Тимчасом сталось инакше. О скілько знаємо, реформа коштувала доси богато гроша, а сцена наша не розвинулась так, як би була могла в тих услівях. З нових штук виконано доси лише дві ["Безталанну" і "Крути та не перекручуй"]. Виставлено их, правда, добре, так що видїл і публика могли бути вдоволені тим поступом, але сего за мало на даний період. Хто тому винен, не входимо в річ, бо ми на стілько не втаємничені у внутрішні справи театру. Далось би се оправдати хиба тим, що ново-заанґажовані сили не вспіли приготовити більше нових штук. Оно далось би й надолужити, але проявляють ся і другі хиби, значнїйші та есенціональнїйші, именно те, що персонал артистичний підпадав в тім тримісячнім часї безпереривній флюктуації, і то не з вини видїлу, а з примх самих же артистів. Показало ся, що у деяких панів-артистів пливе за жива кров, живійша, нїж привязанє до сцени. На жаль, проявляє ся се досить часто, що сцена руска єсть для артиста не злим кусником хлїба так довго, доки не лучить ся лучшій хлїб. Се одно. А друга хиба лежить в тім, що і між прочим персоналом — розуміє ся не у всїх — проявляє ся непростима рівнодушність для сцени. Видїл "Бесїди" уложив матеріяльну сторону артистів так, що окрім плати дав им ще участь в чистім доходї і намірив піднести фонд емеритальний руских артистів, — то тим більше весь персонал, всї без виїмки повинні би пожертвувати всї свої сили для сцени, аби нїхто з них не вів ся мов поденний робітник, аби був привязаний до своєї сцени і аби мав якісь висші гадки...

Відрадно нам при тім сконстатувати, що жіночій персонал артистичний сповнив доси свою задачу з похвальною совістностію.

До висказаного треба додати і тую обставину, що і по реформі не можна було довести до пожеланої для здорового орґанізму гармонії між персоналом артистичним. Персонал сей представляє ся мов нагромаджений пальний матеріял. Одного слівця досить, щоби він запалав ясною полуміню. Видїл, а взглядно референт театральний, мусїв огонь той безнастанно гасити. Чи жерело того настрою лежало в самім персоналї, чи може хто підкладав підпал, виходить на одно. Хиба лишаєсь хибою а вина все-таки спочиває на самих артистах, котрі, служачи штуцї повинні по-над усе мати єї на оцї і на серци.

Видїл "Рускої Бесїди", видячи такій неусунений розстрій, рішив ся на передпослїдний крок. Він упросив до дальшого веденя справ театральних свого члена п. Ґуляя, мужа повного посвященя для справи рускої, чоловіка зрілого, вирозумілого і зручного, умного орґанізатора. П. Ґуляй обняв управу театру нашого по руских Великодних святах і єсть уже на місци в Сяноцї. Єму віддав видїл майже jus gladii, власть майже диктаторску, знаючи, що ужиє єї лише на добро институції і тої части персоналу, котра заслугує на признанє. П. Ґуляй жертвував свій труд на тримісячний час. Буде се час санації відносин в нинїшній трупі драматичній. З традицією треба зірвати і відновитись. Годї стерпіти, щоби театр наш лише животїв з дня на день і не поступав гідно на перед. Розвій єго лежить нинї в руках загалу самих артистів. Зберуть ся здорові елєменти персоналу в одну гармонійну цїлість і схотять витворити одноцїльний орґанізм, живучій лише для штуки драматичної, — то post tot discrimina rerum дїло мусить мати успіх. Коли-ж не взнесуть ся на то висше становише, — их вина. В такім випадку ми допускаємо — навіть таке, — що видїл "Бесїди", зробивши по змозї все, що міг зробити, може буде й мусїв — з конечности — розвязати теперішну трупу і дати їй ферії... аби зложити трупу руского театру на ново.

Під конець мусимо звернутись і до публики рускої, що-б она відносилась до театру нашого прихильнїйше, як доси. Не хочемо яркими красками малювати непростимої байдужности, з якою відносилась интеліґенція руска до театру нашого підчас єго гостини в різних сторонах. Скажемо лиш то, що коли Поляки, жиди і войсковість одушевлялись н. пр. в Самборі "Безталанною" і другими штуками, то Русинів бувало на представленях нераз лиш тілько, що на пальцях би почислив. Не так ведуть ся другі народи европейскі супротив своїх институцій!..

[Дѣло]