Ірина Гах. Епоха митрополита: українське образотворче мистецтво першої половини ХХ століття. – Львів: Манускрипт – Львів, 2017. – 192 с. : іл. 190
Здається, до появи цієї книги-альбому знаного львівського історика мистецтв, кандидата мистецтвознавства Ірини Гах ще не було видання, яке так панорамно і водночас ретельно, в деталях, підкріплених численними архівними документами, відтворювало би художній процес в Західній Україні першої половини ХХ століття на тлі розкриття всеосяжної діяльності великого подвижника і справжнього національного лідера, якого шанували, любили, яким захоплювалися – графа Романа Марії Олександра Шептицького, митрополита Галицького, архієпископа Львівського та Камянець-Подільського Андрея. Своєю визначною місією в становленні та розвитку образотворчого мистецтва в Галичині, меценатською діяльністю, толерантним ставленням до митців Владика доклався до національно-культурного піднесення західноукраїнського регіону.
На 192 сторінках книги-альбому, що складається зі вступу, чотирьох розділів, післямови, 190 ілюстрацій, списку використаних джерел (191 позиція) авторка створює яскравий і багатогранний образ однієї з найхаризматичніших і найблагородніших постатей ХХ століття – Андрея Шептицького, який провадив у Галичині послідовну та далекоглядну культурну політику, що, перш за все, проявилася 1913 року, коли в день св. Андрія Первозваного Владика подарував власну мистецьку збірку українському народові, заснувавши в такий спосіб славетну культурологічну установу – Національний музей у Львові (далі НМЛ) на вулиці Мохнацького (нині вулиця Драгоманова, 42). Завдяки Митрополитові музей на багато років перетворився на осередок розвитку та збагачення української культури, який був центром мистецького життя цілого краю і «став величним пам’ятником його творцеві – митрополиту Андрею», як точно зазначає авторка книги. Шептицький не лише створив і утримував цю установу – він заклав основу становлення професійного українського музейництва і впродовж кількох десятиліть підтримував науково-методичну, фондово-експозиційну, організаційну роботу музею, докладав максимум зусиль для поповнення збірки, гуртував довкола установи високоосвічених фаховців.
Перша експозиція Національного музею у Львові
Дослідниця «епохи митрополита» відзначає, що під патронатом Владики колекція НМЛ стала однією з найцінніших збірок української церковної образотворчості ХІІІ-ХХ століть, яка з роками поповнювалась новими цінними експонатами. Ще за життя Митрополита НМЛ став потужною науково-дослідницькою організацією. «Виставки українського образотворчого мистецтва в стінах НМЛ в перші десятиліття діяльності установи продемонстрували значний потенціал культивування та популяризації українського мистецтва у всіх його проявах: перша експозиція показала потужний пласт давньої сакральної культури – іконопис, прикладне мистецтво, різьбу та ін., збірка рукописної та друкованої писемності активно досліджувалася та вповні пропонувалася до подальшого вивчення; часто поповнювалися фонди відділу народного мистецтва (тканини, вишивки, твори з металу, дерева та ін.). У стінах організації зароджувалася та інтенсивно розвивалася науково-дослідницька праця в галузі історії української Церкви (зокрема Греко-Католицької) та національного мистецтва, діяли громадсько-культурні організації, актуалізуючи питання збереження та дослідження української старовини, проводилися лекції та наукові засідання, створювалися фахові реставраційні майстерні», - захоплено пише Ірина Гах (с. 36). «1934 року, вже у новозбудованих залах, відбулася грандіозна виставка українського мистецтва з фондів музею – давніх килимів (77 експонатів) ХVІІ-ХІХ ст. із Поділля, Київщини, Полтавщини, Галичини, Гуцульщини та Буковини, де до огляду пропонувалися памя’тки давнього ткацтва. Поряд із килимами – колекція вишивки (1000 експонатів) першої половини ХІХ ст.», - продовжує вона (с. 39). У 1930-х рр. у стінах музею відбувалися великі виставкові проекти, присвячені пам’яті відомих художників – П.І.Холодного, В.Крижанівського, О.Новаківського, письменника М.Гоголя. Восени 1935 року в Національному музеї у Львові святкували поважні ювілеї – 30-ліття діяльності установи і 70-ліття засновника – Високопреосвященного митрополита Андрея Шептицького (с. 40).
І.Труш. Митрополит Андрей, 1912
Завдяки масштабній науковій праці І.Гах читач отримує цілісне уявлення про значущі мистецькі акції, що влаштовувались у Львові у перших десятиліттях ХХ століття. Практично з першого року існування в стінах установи відбувалися події, що стосувалися не лише давньої, але й сучасної української культури: організовувалися виставки модерної національної образотворчості, розпочато комплектування збірки новітнього мистецтва, формувалося сучасне мистецтвознавство. НМЛ сприймали як центр культурного життя українського Львова. Митрополит Андрей був безпосередньо причетний до організації виставок тогочасних мистецьких об’єднань: Гуртка діячів українського мистецтва (ГДУМ), Асоціації незалежних українських мистців (АНУМ), «Паризької групи». Саме за його участі в музеї створили відділ новітнього мистецтва, збірку якого Шептицький щороку поповнював творами, закупленими чи отриманими в подарунок від таких художників, як М.Анастазієвський, Л.Гец, М.Бутович, А.Манастирський, Ю.Магалевський, П.Ковжун, О.Кульчицька, Л.Перфецький, П.Холодний (старший), О.Новаківський, С.Гординський, В.Перебийніс, С.Борачок, Р.Турин, О.Третяків, В.Хмелюк, М.Грищенко, М.Глущенко, М.Андрієнко-Нечитайло та ін.
Після міжвоєнної доби, яку дослідниця кваліфікує як «золотий період» в історії НМЛ, коли під орудою його директора Іларіона Свенцицького, неперевершеного знавця музейної справи і невтомного працелюба, та за сприяння митрополита Андрея відбувалися великі змістовні експозиції, потужні виставкові та видавничі проекти, плідна науково-дослідницька праця, вартісні надходження до фондової збірки тощо, на територію Західної України прийшла радянської влада. «Події, які розгорталися у повоєнному Львові, не залишали надій на оптимістичні прогнози: арешти, погроми, знищення Греко-Католицької Церкви, масове вивезення до Сибіру діячів науки, культури та мистецтва, звичайних громадян; зухвала поведінка радянських урядовців та військових щодня вказували на неспокійні часи в майбутньому <……>. 1944 року музей спіткало ще одне лихо – із земного життя відійшов митрополит Андрей, захисник, опікун, Ангел-Хоронитель музею» (с. 53).
Інтер'єр колишнього НМЛ у 1950-х роках
1952 року з фондової колекції НМЛ вилучили та знищили близько 2000 творів образотворчого мистецтва. «Можемо констатувати лише страшну втрату для національної культури – десятки творів визначних українських художників ХХ ст., частина яких увійшла до всесвітньої образотворчої скарбниці: О.Архипенка, П.І.Холодного, М.Сосенка, І.Іванця, М.Бойчука, М.Федюка, В.Перебийноса, О.Куриласа, М.Бутовича, В.Хмелюка, Л.Геца, А.Перфецького, М.Грищенка та б. ін. Цей злочин назавжди викреслив з багатої колекції НМЛ твори, які якнайкраще представляли надзвичайно високий рівень української образотворчості першої половини ХХ ст.», - з обуренням констатує авторка книги (с. 59).
М.Сосенко – стінопис церкви села Підберезці, 1910-ті роки
У своїй ґрунтовній науковій розвідці дослідниця переконливо доводить, що в першій половині ХХ століття, не зважаючи на складні історичні та соціально-політичні події на території Галичини, українська культура отримала потужний поштовх у своєму розвитку. Культурний феномен десятиліть, які увійшли в історію західноукраїнської образотворчості під назвою «Українське Відродження», є логічним наслідком діяльності Митрополита Андрея Шептицького: його продуктивної праці на благо української культури – створення та фінансування однієї з найпотужніших збірок давньої та сучасної національної образотворчості – Національного музею у Львові, заснування та утримання мистецько-навчальних закладів (художньої школи, названої іменем художника Олекси Новаківського, та іконописної школи при монастирі оо. Студитів) і підтримки цілого покоління художників, які увійшли в історію культури багатьох країн світу. Так, чимало митців, які стали знаковими фігурами в українському мистецтві першої половини ХХ ст., здобули освіту саме завдяки фінансовій підтримці митрополита Андрея: О.Новаківський, М.Бойчук, М.Паращук, М.Сосенко, Ю.Буцманюк, М.Федюк, М.Гаврилко, І.Северин, М.Бутович, М.Мороз, Д.Горняткевич, С.Гординський, П.Ковжун, Я.Струхманчук, П.Андрусів, А.Яблонський. Знаковою була і діяльність митрополита Андрея у напрямі розвитку музейної справи у 1920-1930-х роках, коли чисельність музеїв на Галичині значно збільшилася. Лише в самому Львові було 13 музеїв. «Спільні дії Церкви та прогресивно налаштованої української інтелігенції привели до творення феномена в історії національної образотворчості, який із великою шаною пам’яті і вдячністю його творцеві називаємо «Епохою митрополита Андрея», - висновує Ірина Гах. З цим неможливо не погодитися, а тільки вклонитися перед пам’яттю великого лицаря і мецената української культури, який став духовним уособленням української нації першої половини ХХ століття, Андрея Шептицького.
Наукова мистецтвознавча історія «епохи митрополита» – давно очікуване видання. Віддаємо належне фундаментальній праці Ірини Гах, що має величезне науково-пізнавальне значення. І що надзвичайно важливо, книга подає сучасним українцям вкрай необхідний в наш «комерційний» час приклад безкорисливого служіння своєму народові та безмежної любові до України в особі незабутнього митрополита Андрея.
Зоя ЧЕГУСОВА, заслужений діяч мистецтв України
17.03.2018