У нещодавно оновленій галереї Музею скла у приміщенні Палацу Бандінеллі на пл. Ринок, 2 у Львові 9 грудня львівська художниця Людмила Литвин представила персональну виставку «Моїми очима». Вернісаж збігся із уродинами мисткині.
Людмила Литвин належить до тих художників-склярів, про яких сміливо кажемо – професіонал, бо успішно працювала на склозаводах «Райдуга», «Сяйво», ЛЕКСФ; закінчила Львівську національну академію мистецтва і протягом 20 років є майстром виробничого навчання на кафедрі художнього скла ЛНАМ. Вона учасниця обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок-симпозіумів із гутного скла у Львові. Отже, досвід роботи більш ніж достатній, а професійна майстерність – найвища.
Персональна виставка Людмили Литвин «Моїми очима» демонструє напрацювання художниці 2020-го року. Усі представлені експонати – реалізація авторського проекту, перейнятого чуттєвістю, гармонією, мистецьким смаком і беззаперечною фаховістю.
Людмила Литвин переконана: скло не терпить байдужості чи недбалості, воно вимагає тривалої ретельної підготовки та вдумливого ставлення до своєї природи. Лише тоді воно відкриває майстру свої найпотаємніші образотворчі можливості, допомагає втіленню творчих думок та фантазій.
Скло – цей давній елітний матеріал, що завжди яскраво та прозоро представляв змістовно-зображальну та декоративну функції – тільки під вправною рукою може стати оригінальним твором образотворчої культури, гідним посісти виняткове місце в будь якому інтер’єрі чи екстер’єрі.
Доволі часто у пересічного консумента прозоре чи кольорове листкове скло конотується із конкретним призначенням: слугувати перегородкою віконного отвору. Однак мистецькі різновиди листкового скла, опрацьованого хімічним, термічним чи механічним способами першочергово асоціюються із класичним вітражем (vitre у перекладі з франц. – віконне скло).
На щастя, у наш час листкове скло вже не трактують як банальну шибу, бо сукупність модерних технологій максимально уможливлює втілення найнеймовірніших творчих фантазій і виступає вагомим чинником у творенні художнього образу, диктуючи свої «правила» затосування.
Будь-який художник, який виготовляє скловиріб, підтвердить: усі операції мусять бути ретельно вивіреними. Оскільки чимало сучасних методів обробки поверхні листкового скла відбувається при високих температурах, то на цьому етапі втрутитися у творення художнього образу вже практично неможливо. Тому слід бути готовим до того, що бажаний результат з першого одразу може не вийти. Але буває й навпаки: ефект, здобутий в наслідок відпалу чи іншої термічної операції, перевершує усі сподівання автора. Та якими б механізованими чи цифровими стали нинішні технології обробки скла, воно як матеріал і за цих детермінацій «уміє» бути непередбачуваним і мінливим!
Художник, який працює над мистецьким збагаченням листкового скла, насамперед враховує такі риси матеріалу, як прозорість, колірна насиченість та густина, здатність пропускати крізь себе відповідну кількість світла (сонячного чи штучно налаштованого). Якщо художньо збагачена поверхня листкового скла виконана неякісно, то при певному освітленні усі недоліки будуть чітко проглядатися. Тому чуття скла – це своєрідна наука, що досягається щоденною працею та інтуїцією, відпрацьованою роками...
Однак сучасне потужне виробництво, що уможливлює практичне втілення будь-яких художніх задумів, має при цьому й зворотний бік: творчій людині буває складно чимось здивувати, представляючи свої мистецькі досягнення. Особливо важко привернути увагу новизною, працюючи із матеріалами, які мають століттями випрацювані технології. Натомість глядачів виставки «Моїми очима» очікує не просто здивування, а справжнє зачудування.
Декоративне вирішення експонатів – яскравих картин, у яких вишукано та майстерно опрацьовано фарбами поверхню листкового скла, – передбачає ще й організацію сучасного архітектурно-просторового середовища, де художні та конструктивно-технологічні вирішення усіх нюансів складних техніко-технологічних методів створення скляного артефакту засвідчують високий рівень образотворчої культури.
Мисткиня підпорядковує загальний вигляд картин певній ритмічній, кольоровій і тональній градації, створюючи єдину органічну форму, яка найбільш вдало виявляє природну властивість матеріалу, – яскраво освітленого та майстерно ушляхетненого. Досконале володіння керамічними та скляними фарбами, емалями, висока техніко-технологічна довершеність покладених кольором площин дають можливість досягати неймовірних результатів. Зображальне начало кожної роботи – світло, яке проходить крізь матеріал, підсилює естетичне сприйняття та визначає образно-емоційне наповнення твору.
Пропоновані до огляду роботи підкреслено декоративні, надзвичайно живописні та приємні до споглядання. У них відчувається легкість, невимушеність живописних мазків, мереживна чіткість графічних ліній, органічне поєднання кольору та світла, – усе це наповнює картини на склі чуттєвістю, образністю, багатством асоціативного звучання.
Художниця професійно застосовує різні методи нанесення фарби: тонким і грубим пензликами, методом тампування, продряпування (особливо при роботі з великими площинами). Це сприяє виразнішому моделюванню форми, а також особливо підсилює враження об’ємності зображуваних композицій.
Штучно підсвічені картини на склі демонструють наполегливо-послідовну, щоденну працю із термічними матеріалами, розпрацьовання мисткинею складних технологічних прийомів, пошуків нових методів роботи із фарбами, емалями, різновидами скла. Попри це Людмилі Литвин вдалося повернути у сучасну художню практику давні технології обробки поверхні листкового скла, забезпечивши ними показово високі досягнення у створенні вишуканих артефактів.
Окрім картин, авторка виставки «Моїми очима» запропонувала до огляду й серію декоративних тарілок із виразними орнаментальними візерунками, створеними однією із найскладніших термічних технік – молірування листкового скла (надання склу відповідної форми) та ф’юзингу (спікання листового скла у печі при високих температурах).
У давні часи молірування доволі широко використовували у вітражному мистецтві, коли методом спікання кількох різноколірних фрагментів досягали багатошаровості листкового скла. Методом витравлення кислотами кожного почергового шару формувалися рельєфні поверхні, які утворювали кольорові багатоярусні «камеї» із скла. Ця технологія була надскладною, вимагала великих фізичних та механічних зусиль.
Технології сьогодення уможливлюють виготовлення об'ємних виробів методами спікання (молірування, ф’юзингу): для отримання необхідного результату під час створення виробу в печі чітко контролюється температура нагрівання та відпалу, що не допускає повного змішання скла між собою. Завдяки цьому верхні шари залишаються поверх нижніх, не проникають один в одне, створюючи окремі, відповідної конфігурації елементи в загальні масі скла. І Людмила Литвин успішно оволоділа таємницями цієї дуже складної і високо технологічної праці.
Декоративні тарілки із орнаментальними візерунками, які перебувають в середині маси скла, вражають «чистотою» технічного виконання, адже кожен геометричний елемент знаходиться у чітко визначеному місці, має своє забарвлення і справляє враження «розпису» в товщі прозорого матеріалу. Для створення подібних скловиробів потрібна не лише щоденна праця, а й терпіння, майстерність, досконале знання природи цього матеріалу.
Оглядаючи виставку розумієш, що Людмила Литвин – Професіонал з великої літери. Вона знає скло, застосовує маловідомі та маловживані технології, багато і наполегливо працює, її твори – оригінальні, єдині у своєму виконанні. Володіючи здобутими знаннями та практичними навиками, художниця є тим викладачем вищого навчального мистецького закладу, яка не лише теоретично, а й практично навчає студентів усім тонкощам праці із склом.
Виставка Людмили Литвин в однаковій мірі вражає як оригінальністю та новизною, так і професійністю та беззаперечною майстерністю. Експозиція «Моїми очима» ставить і відповідає на питання художньої мови, професійної мистецької практики, взаємовимог митця і мистецького матеріалу, який пропонується споживачеві, спонукає до дискусії щодо обов’язковості подібних творчих звітів художників-практиків, які викладають у вищих навчальних закладах, працюють із молоддю, позиціонують себе митцями та водночас професійними педагогами. І з огляду на це, Людмила Литвин актуальною виставкою успішно підтвердила високу професійність та вагомі мистецькі досягнення у складному, але неймовірно вдячному матеріалі – склі.
11.12.2020