Ми вже нераз вказували на те, що товариства "Народний Дім" і "Ставропігія" висилають своїх питомцїв місто до рускої до нїмецкої ґімназії. Чому оно так дїє ся; — о тім всї знають, бо-ж руска ґімназія виховує молодїж в дусї народнім, а се згаданим товариствам не подобає ся. Ми вже кілька разів підносили протест против такого шовіністичного заряду згаданих институцій і старались полагодити цїлу справу в мирній дорозї, — но наш голос був голосом вопіючого в пустини. Часто старались ми покривати — на нашу шкоду — багато хиб, які розточували народний орґанізм і ждали, чи не опамятають ся з часом згадані институції, чи не наступить яка зміна в веденю молодїжи, котру они виховували і виховують до тепер на прихильників "обєдиненія", защіплювали і защіплюють в молоді серця ненависть до всего, що народне, що рідне — одним словом здеморалізували єї. З огляду на се, голос совісти, добро Руси не позваляє нам довше мовчати. Ми пересвідчені, що москвофільска праса назве піднесенє сеї справи денунціяцією, но ми знаєм уже, що та праса, коли лише розкривати ту гниль деморалізаційну, яку она і єї сторонники на кождім кроцї ширять — не уміє дібрати в своїй безмежній злобі иншого арґументу на оборону, як лише назву "денунціяція".— Нам залежить на тім, щоби напрям, якій водворив ся в обох институціях змінено в користь Руси, в добро народу, котрий своїми лентами их здвигнув на те, щоби они служили підпорою народної справи. Ми мусимо дбати, щоби молодїж поміщена в обох институціях не винародовлювалась, не деморалізувалась то-ж і годї довше мовчати. Львівска "Правда" призбирала цїлу вязаночку фактів, що доказують про згубний напрям плеканя молодїжи в згаданих институціях, ми подаймо их нинї майже в цїлости під осуд наших читателїв.
Ось слова "Правди": "Ми вже не раз згадували про ту моральну гниль, яка ширить ся поміж рускою суспільностію, захоплюючи мало-помалу що-раз дальші верстви єї, розточуючи наче гнилий рак рускій орґанізм і вказували на конечну потребу, щоби сей боляк заздалегідь вирізати і випечи, поки ще не затроїв усего орґанізму. Ми звертали бачність нашої суспільности на розсадники сеї гнилини моральної, як з відтам йшла систематична деморалізація в руску суспільність і вказували на небезпечність для здорового розвитку руского народу. Однак декому здавались ті зявища надто спорадичними, що-б можна в тім бачити яку небезпечність для рускої суспільности, а тим менше для краю або держави. Тимчасом остатні лїта показали, як широко і глубоко кинулась та гнилина, що она захопила не тілько значну досить частину так званої интеліґенції рускої, але проникнула навіть поміж селяньство і міщаньство. Нехтованє, зневага і нївеченє всего що своє, рідне, руске, неґація всякої позитивної роботи, безнастанне розбуджуванє невдоволеня, піддержуванє розстрою на кождім поли, — отсе прояви, які що-раз яскравійше і видатнїйше виступають посеред рускої суспільности.
Ми бачили прояви сего розстрою рускої суспільности на різних зборах і вічах так званих всенародних, як они замість поважної наради перемінили ся в хаос здичілої товпи і на довго здискредитували значінє і повагу таких зборів і віч. Одначе нинї не про се поведемо річ, а звернемо бачність на найбільше загрожене місце нашого орґанізму, руску молодїж, позаяк і будуччина наша буде така, як буде вихована молодїж.
І в сїй справі ми вже не один раз висловили свої думки, не раз вказували, як згадані в горі прояви розстрою ширять по-між рускою молодїжію деякі учителї, принявши на себе ролю апостолів розстрою; ми згадували, як ся деструкція проявила ся на ювилейнім торжестві "Академического Кружка" і показала овоч, виплеканий таким "Кружком" і віденьскою "Буковиною"; ми споминали нераз, до чого ведуть нашу молодїж такі институції як "Народний Дім" і "Ставропигійскій Институт". Одначе і в тім, здавалось декому, нема нїчого так небезпечного, і в тім добачав дехто лише хвилеві і случайні прояви. Тимчасом подїї остатних лїт показують, що се не хвилеві і случайні прояви, але се овоч систематично веденого в напрямі деструктивнім вихованя москвофільского, котре зводить нашу молодїж на бездорожа, на край пропасти, що загрожує будуччинї рускої суспільности. На доказ сего позволимо собі навести кілька драстичних прикладів і просимо наших читателїв, що-б вибачили, коли будемо примушені тут повторити деяке нечемне слово, що вийшло від здичілої молодїжи рускої, вихованої в сїм напрямі. Між усею молодїжію рускою передує молодїж нїмецкої ґімназії львівскої, котрий доставляли і доставляють головного контінґенту бурси Народного Дому і Ставропігії. З одного боку давнїйшій учитель рускої мови, а з другого управителї сих бурс вливали і вливають отрую в серця невинної молодежи, а добутками такої роками систематично веденої науки були ось які подїї. Минувшого року ученик М-ій, потомок відомого галицко-руского поета, нарисувавши на шкільній таблицї портрет Шевченка, осмілив ся плюнути на сей портрет в присутности зібраних з низшої ґімназії перед екзортою учеників, а инші товариші єго помагали єму в сїм Геростратівскім лицарстві. Подібного цинізму допустили ся бурсаки ставропигійскі, прийшовши до своїх товаришів, синів одного львівского священика, у котрого був портрет Шевченка над постелею і наслїдком того сей священик заборонив им приходити до своєї хати. Сего-ж року осмілив ся ученик Л-к з 8-ої кл. нїмецкої ґімназії, вихований в атмосфері Ставропигії, написати учителеви рускої мови замість задачі, найцинічнїйші видумки на Шевченка і руске письменьство, так, що власть шкільна мусїла видалити єго зі школи. Стїни в клясї, де відбуває ся наука рускої мови в нїмецкій ґімназії перед годиною учителя народовця, вкривають ся написями: "здохла Україна" і т. п., що-б лише доскулити учителеви. Так само вторік стїни виходків рускої ґімназії були безнастанно вкриті написями: "Здохла Україна", "Поганчук" і т. п. цвітами страхопудского дотепу, а дирекція жалувалась, що не може собі дати ради, позаяк там заходять бурсаки "Народного Дому" і пописують ся наукою, якою их напоїли в бурсї. Ми мали нагоду бачити, як бурсаки "Народного Дому" минувшого року вдерли ся на ґалєрію салї, де кінчили ся збори "Просвіти" співом "ще не вмерла Україна" і перебивали сей спів диким криком "здохла Україна", а такими самими окликами прощали бурсаки гостей, що виходили з торішних вечерниць Шевченкових, святкованих народними товариствами в салї Народного Дому! Ми мали нагоду чути від самих бурсаків Народного Дому і Ставропигії невинних ще хлопцїв, котрі визнавали, що мусять ломати собі язик змосковщеним язичієм, позаяк управителї заборонюють им промовляти рідною мовою, висміваючи єї яко хлопску, хахольску. Сей факт стверджують остентаційні промови членів "Академического Кружка" і віденьскої "Буковини" змосковщеним язичієм на зборах і оповіщеня того-ж Кружка на таблицях львівского університету, а се-ж переважно вихованцї згаданих двох бурс або твердих учителїв рускої мови як н. пр. колишних з нїмецкої або золочівскої ґімназії або ряшівскої семинарії.
Святкований недавно Русинами у Львові ювилей 50-лїтного епископства папи Льва XIII. дав також нагоду в цїлій повни проявити ся тій здичілости рускої молодїжи, виховуваної і плеканої Народним Домом і Ставропігією. Коли відбувалась недавно проба співу в Ставропигії, на котру явились також деякі ученики-співаки рускої ґімназії, бурсаки ставропигійскі покраяли ножами козацку шапку ученика Г., що-б тим виявити свою помсту на українофільстві.
Вінцем же сеї здичілости була велика демонстрація звернена проти Є. Е. Митрополита і всїх, що святкували сей ювилей в вечер самого ювилею. Дальші демонстрації спинила сильна асистенція поліції. Підчас музикально-деклямаційного вечера, що відбував ся в салї Народного Дому, бурсаки цїлою товпою (лише деякі з них брали участь в співі хоральнім) передерли ся ґалєрією скрізь зачинені двері на І. поверсї і виправляли крики, а деякі члени "Русского Касина", що перенесло ся на той час до канцелярії "Народного Дома", виявляли свою демонстрацію лопанєм дверей. Не помогли просьби комітетових, бо "нам вільно своїми дверми тріскати", треба було аж интервенції директора поліції.
Отсе кілька фактів, що вказують на грубу здичілість рускої молодїжи, виплеканої "Народним Домом", котрого головою совітник конс. д-р Делькевич а членами видїлу крил. Петрушевич, кандидат на крилошанина, д-р Крижановскій, совітник конс. і катехит Он. Лепкій і т. д., молодежи виплеканої Ставропігією, котрої сеніором д-р Шараневич. Тут виводить ся та моральна гниль, піддержувана аґентами москвофільскої кліки і москвофільскою прасою і літературою і доводить до того, що навіть протектор "Народного Дому" не може безпечно вступити на поріг сеї институції, котра під своїм покровом плекає таку бурсу, такій кружок, таке касино! Тепер вже, думаємо, нїхто не скаже (окрім москвофілів, котрі се назвуть напастію, денунціяцією і т. д.), що се случайні вибрики! — Се система вихованя, вихованя ведучого до здичілости і деструкції рускої суспільности. Ми своє сказали, а тепер пора, що-б свій обовязок сповнили Є. Е. Митрополіт яко протектор Народного Дому, яко владика, що має инґеренцію і в Ставропигії а окрім того шкільна власть, що повинна стояти на сторожі здорового вихованя молодїжи. Quousque tandem!?"
[Дѣло]
12.03.1893