Розправа карна перед трибуналом присяжних у Львові о провину обиди чести з причини "хрунїярхії" виборчої.
В числї 25 часописи політичної для народу "Батьківщина" з р. 1892-го умістив Антін Воробець ґосподар з Залужа, член ради громадскої в Залужи з ради повітової в Рогатинї як також член видїлу філії товариства "Просвіта" в Рогатинї — допись, в котрій виступив прилюдно против війта Василя Слабого — називаючи єго "хрунем", дальше против радного Василя Дзери — називаючи єго також "хрунем", котрий при виборах на послів честь громади за ковбасу і чотири фіри прутя продав як також против Віктора Дзери заступника війта і того-ж Василя Дзери за тото, що они оба віддають ся налоговому піяньству і бють ся по шинках.
Коштом і заходом обшару двірского в Залужу а именно п. Гірша, обиджені тими закидами Василь Слабий, Віктор Дзера і Василь Джера, зробили донесенє карне до суду краєвого карного у Львові а відтак по переведеню донесеня карного внесли акт обжалованя против Антона Воробця яко автора дописи і Костя Паньковского яко одвічального редактора часописи "Батьківщина" о провину против безпечности чести з §§.487, 488 і 491 закона карного і переступство з §.496 закона карного, якого допустили ся в друкованій часописи.
Наслїдом того мала відбутись головна розправа карна перед трибуналом присяжних у Львові дня 18 н. ст. лютого 1898 р., котра однакож не відбула ся за-для того, що до утвореня лави присяжних не явило ся 30 судьїв присяжних а оборона спротивилась утвореню лави присяжних при меншім их числї. Тому відбулась дня 4 н. ст. марта поновна розправа головна перед трибуналом присяжних у Львові, але лише против Антона Воробця яко обжалованого, позаяк в межичасї п. Кость Паньковскій умістив в "Батьківщинї" спростованє і приватні жалібники відступили від обжалованя п. Костя Паньковского, — бо-ж п. Гіршови о то ишло, щоби поучити розуму Антона Воробця, котрий відважив ся виступити против тих, що тримають з двором.
При розправі станув обжалований Антін Воробець і того-ж оборонець адвокат д-р Кость Левицкій а приватні жалібники Василь Слабий, Віктор Дзера і Василь Дзера станули з своїм заступником д-ром Добєцким. Переслуханий обж. Антін Воробець признав, що написав вправдї допись до "Батьківщини", однакож тоту допись уложив до друку і поробив в нїй значні зміни редактор часописи п. Кость Паньковскій, а що-до закидів піднесених против приватних жалібників, потвердив ще раз при розправі, що Василь Дзера зрадив громаду — віддаючи свій голос при виборах посла до ради державної не на руского кандидата, але на польского кандидата, а то за ковбасу і чотири фіри прутя; що радні Віктор Дзера і Василь Дзера робять громадї сором піяньством і біятиками і що війт Василь Слабий покриває их нечесні вчинки, та, що всї они роблять лихо в громадї. На доказ правди тих обставин покликав ся на свідків: Стефана Дзеру, Стефана Воробця, Тимка Зеньчука і Ивана Воробця.
Оборонець адвокат д-р Кость Левицкій зажадав допущеня ще на свідка п. Костя Паньковского, на доказ обставини: хто написав дотичний артикул до друку. Мимо спротивленя заступника приватних жалібників, трибунал прихилив ся до внеску оборонця. Переслуханий яко свідок Кость Паньковскій признав, що сам уложив артикул дотичний на підставі письма обжалованого Антона Воробця і що сам поробив значні зміни що-до змісту. На запитанє оборонця, що розумів свідок під виразом "хрунь", відповів свідок, що під тим словом розуміють наші селяне таких людей, котрі при виборах зраджують справу народну, віддаючи свій голос на польского кандидата.
Свідок Стефан Дзера зізнав, що чув, як Віктор Дзера ганьбив Василя Дзеру за чотири фіри прутя, котрі той-же одержав від двора за свій голос при виборах а ще казав Вікторови Дзері возити тото прутє собі до дому, за що відтак цїла громада Залуже назвала "хрунем" Василя Дзеру. Дальше зізнав свідок, що Віктор Дзера і Василь Дзера (шваґри) напивають ся по корчмах і що Віктора Дзеру на Різдво винесли пяного з церкви, на приказ священика.
Свідок Стефан Воробець зізнав, що Василь Дзера признав ся перед ним, що одержав за свій голос на польского кандидата "ковбасу", що Василь Слабий і Василь Дзера (мимо даного слова громадї) голосували на польского кандидата на посла до ради державної, що Віктор Дзера в очи дорікав Василеви Дзері за то, що він продав громаду за ковбасу і чотири фіри прутя, чого не заперечив Василь Дзера, а також потвердив, що оба они запивають ся по корчмах і що з бійки мав раз Василь Дзера підбите око.
То само потвердив свідок Тимко Зеньчук, а свідок Иван Воробець зізнав, що Василь Дзера єму говорив "тебе дурню набили при виборах за Русина, а я зїв та випив і ще прутя набрав".
Дальше відчитано протоколи свідків, переслуханих в судї повітовім в Рогатинї і урядові свідоцтва, після котрих Антін Воробець не був ще нїколи караний, коли тим часом уряд громадскій в Залужи виставив фальшиве свідоцтво, після котрого Антін Воробець мав бути, кілька разів караний, — надїючись, що неправда та викриє ся.
На підставі переведеної розправи уложено шість питань для судьїв присяжних а то пять головних що-до самої обиди чести а одно додаткове що-до доказу правди.
Заступник приватних жалібників д-р Добецкій домагав ся узнаня винним обжалованого Антона Воробця всїх закинених провин і переступства против безпечности чести, позаяк обжалований не мав права називати приватних жалібників "хрунями" за то, що они "dobrze żyja z dworem" a кождому чоловікови вільно запивати ся.
Відтак забрав голос оборонець-адвокат д-р Кость Левицкій і в довшій промові виказав, що обжалований Антін Воробець яко чоловік свідомий справи дїлав в оборонї чести і добра громади Залуже, котрій приватні жалібники Василь Слабий, Віктор Дзера і Василь Дзера — замість бути честними людьми і добрими провідниками в громадї — наносять лиш нечесть і шкоду. Дальше зазначив, що під взглядом підметовим не може бути мови о винї обжалованого Антона Воробця, бо він не може відповідати за артикул написаний редактором часописи. Під взглядом предметовим виказав, що обжалований Антін Воробець єсть невинний, бо подав лиш правду, позаяк розправа виказала, що обжаловані зле провадять ся в громадї і що заслужили собі на назву "хрунїв" та "піяків". Вкінци піднїс, що добробит наших громад не може піднести ся, як довго таки люде темні і нечестні, як приватні жалібники, будуть вести провід справ громадских а що надїєю нашого краю суть свідомі, розумні і честні громадяне, яких взірцем єсть обжалований Антін Воробець.
По нарадї судьїв присяжних оголосив осуд предсїдатель тих-же адвокат-посол д-р Михаїл Король, котрим то осудом 8-ма голосами признано обжалованого Антона Воробця невинним закинених актом обжалованя чинів обиди чести.
Наслїдом увільняючого осуду зажадав Антін Воробець засудженя приватних жалібників: Василя Слабого, Віктора Дзери і Василя Дзери на зворот коштів поступованя карного, котрі почислив оборонець-адвокат д-р Кость Левицкій в квотї 117 зр.
Се єсть научкою для тих, що не мають чести в громадї, щоби не утирала свого лиця нечистими руками.
[Дѣло]
11.03.1893