Президент Польщі Анджей Дуда має три тижні на роздуми: візувати чи ветувати ухвалений в ніч на 1 лютого Сенатом законопроект, що вносить зміни до закону про Інститут національної пам’яті. Законопроект цей, окрім іншого, додає до злочинів, які повинен вивчати Інститут та розслідувати його прокурори, “злочини українських націоналістів та членів українських формувань, що колаборували з ІІІ Німецьким Рейхом”. За публічне заперечення визначених у законопроекті злочинів загрожує кримінальна відповідальність, зокрема й іноземцям, що не були у Польщі. А ще вводять покарання (штраф або позбавлення волі строком до трьох років) за звинувачення польської нації або польської держави у відповідальності або співвідповідальності за злочини періоду Другої світової війни, скоєні "Третім Рейхом".
“Я ніколи не погоджуся на те, щоб нас як націю поляків чи Польщу як державу очорнювали, спотворюючи історичну правду та висуваючи нам абсолютно фальшиві звинувачення”, — заявив напередодні розгляду законопроекту в Сенаті президент Дуда, чим, ясна річ, висловив йому рішучу підтримку. І це при тому, що зміни до закону про ІНП вже на той момент мали критичну реакцію з-за кордону.
Український Президент Петро Порошенко назвав законопроект таким, що “не відповідає проголошеним принципам стратегічного партнерства між Україною і Польщею”. За його словами, “оцінки, які містяться в цьому рішенні, є абсолютно необ'єктивними та категорично неприйнятними”.
На схвалення Сенатом законопроекту рішуче відреагували в Ізраїлі — через те, що законопроект передбачає кримінальну відповідальність за публічне приписування “польській нації” або “польській державі” відповідальності чи співвідповідальності за нацистські злочини або інші злочини проти миру, людяності та воєнні злочини. За це прокурори ІНП так само могли б притягувати до відповідальності і громадян Польщі, і іноземців, що не перебувають у Польщі.
У держдепартаменті США через заяву свого речника публічно попередили Польщу ще перед голосуванням у Сенаті, що ухвалення законопроекту може мати небажані наслідки для відносин Варшави зі США та Ізраїлем. Законопроект, як вважають у держдепартаменті, “загрожує свободі слова та науковому дискурсу”, і через це радять Польщі не створювати обмежень для “обговорення і коментування Голокосту”.
У “Яд Вашемі” (Меморіальному центрі історії Голокосту) засудили ухвалений Сенатом законопроект, оскільки він встановлює обмеження на згадування фактів співучасті — прямої або опосередкованої — частини населення Польщі у злочинах проти євреїв на території Польщі під час Голокосту. В МЗС Ізраїлю назвали учора законопроект “спробою підважити історичну правду” і додали, що жодним законом не вдасться змінити фактів.
Гібридний закон від уряду "ЗіС" та фракції "Кукіз’15"
Скандальний законопроект, що псує відносини Польщі з Ізраїлем та Україною, є результатом злиття у Сеймі в один двох законопроектів — урядового та парламентського, — що з’явилися у 2016 році. Спільне між ними було те, що обидва мали на меті внести зміни до закону про Інститут національної пам’яті.
Своїм законопроектом уряд начебто хотів карати іноземців за вживання таких виразів, як “польські табори смерті”, для позначення ними нацистських концтаборів, відкритих Третім Рейхом на території окупованої Польщі. Проте у законопроект записали дуже широке (згадане вище) формулювання нового злочину, яке у вересні-жовтні 2016 року неодноразово критикували науковці з Центру досліджень Голокосту Інституту філософії та соціології Польського академії наук.
Натомість парламентський законопроект зареєстрували депутати Сейму від фракції “Кукіз’15” у липні 2016 р. Він стосувався винятково вписання “злочинів українських націоналістів” до списку завдань, якими мав би займатися Інститут національної пам’яті. Публічне заперечення “злочинів українських націоналістів” автоматично теж мало б стати злочином. Ініціатори законопроекту не раз повторювали, що мають на увазі злочини усіх українських націоналістів та формувань, що колаборували з Третім Німецьким Рейхом, а не лише бандерівців (бандерівської ОУН). Законопроект, за їхніми словами, був потрібен, щоб карати за заперечення “злочинів українських націоналістів” тих українців, що перебувають у Польщі — як представників меншини, так і мігрантів.
Обидва законопроекти пройшли перше читання у Сеймі 5 і 6 жовтня 2016 р., були розглянуті та об’єднані в один законопроект на засіданні профільної комісії 8 листопада 2016 р. У текст внесли незначні технічні правки, що не дуже змінили його суть. Крім того, через об’єднання законопроектів прокурори ІНП отримали можливість притягувати до кримінальної відповідальності за публічне заперечення “злочинів українських націоналістів” й іноземців, що не перебувають у Польщі.
До слова, під час засідання комісії виявилося, що прокурори ІНП, загалом, і так ведуть 32 розслідування злочинів українських націоналістів на підставі закону про ІНП — як “інших злочинів проти миру, людяності та воєнних злочинів”, але присутній заступник генпрокурора — директор Головної комісії з розслідування злочинів проти польського народу Анджей Позорський — законопроект “Кукіз’15” підтримав.
Внутрішньопольський контекст: польські неонацисти та “український нацизм”
До розгляду законопроекту Сейм повернувся лише 25 січня 2018 р. Причиною оглядачі називають появу в ефірі TVN24 за кілька днів до цього програми, яка розповідала про легальну організацію польських неонацистів — “Гордість і сучасність” (Duma i Nowoczesność). У програмі можна, зокрема, побачити, як неонацисти відзначали 128-річницю з дня народження Адольфа Гітлера. У діяльності членів організації в прокуратурі побачили злочин, передбачений ст. 256 КК Польщі (пропаганду тоталітарного режиму) і почали їх затримувати. Ця тема стала, звісно, причиною для внутрішньополітичних дискусій між владою (“Закон і Справедливість”) та опозицією (“Громадянською платформою” і “Сучасною”), у яких опозиція натякала на те, що неонацисти почуваються вільно у Польщі за уряду "ЗіС".
Засідання Сейму 25 січня почали саме із заслухання інформації міністра внутрішніх справ про діяльність цієї організації та поширення пропаганди у Польщі тоталітарних режимів. Того ж дня комісія, що розглядала об’єднаний законопроект ще 8 листопада 2016 р., вирішила терміново запропонувати Сейму розглянути звіт про своє засідання з рекомендованим текстом законопроекту. Порядок денний засідання доповнили забутим законопроектом. Під час дискусії один з депутатів “Сучасної” навіть заявив, що неочікуваний розгляд цього законопроекту йому видається спробою затьмарити внутрішньопольську “дискусію про нацизм”.
Після дискусії, під час якої більше говорили про українських націоналістів, аніж про “польські табори смерті” і потребу карати за такі вирази, законопроект з поправками знову потрапив до профільної комісії. Наступного дня, 26 січня, комісія розглянула його, і зі сформульованими опозицією поправками він потрапив на засідання Сейму. “Громадянська платформа”, зокрема, пропонувала замінити формулювання “злочини українських націоналістів” на “злочини бандерівських націоналістів”, але ця поправка не здобула більшості голосів. Натомість депутат Томаш Жимковський ("Кукіз’15") закликав підтримати його без змін задля необхідності боротьби з “українським нацизмом”. У практично незміненому вигляді законопроект був схвалений Сеймом. З 279 депутатів, що підтримали його, 225 належать до фракції "ЗіС", 27 — "Кукіз’15", 11 — Польської селянської партії. Крім того, законопроект підтримали деякі незалежні депутати, а також 2 депутати від “Громадянської платформи” і 5 — від “Сучасної”.
Так само швидко відбувся розгляд законопроекту у Сенаті. 31 січня законопроект пройшов спільне засідання двох профільних комісій і того ж дня увечері його почав розглядати Сенат на своєму засіданні. Комісії рекомендували прийняти законопроект без змін, хоча й опозиція знову запропонувала поправки. Після тривалої дискусії, під час якої обговорювали, зокрема, потребу узгоджувати власне законодавство з Ізраїлем, та ще одного спільного засідання двох комісій маршалек Карчевський поставив на голосування пропозицію ухвалення законопроекту без поправок, яка відразу набрала необхідну більшість. Через це поправки опозиції не голосували. Із 57 сенаторів, що підтримали законопроект без поправок, 55 належали до фракції "ЗіС", 1 — до фракції “Громадянської платформи”, 1 був незалежним сенатором.
02.02.2018