Битва при Клонтарфі, що відбулася 1014 року, справді була битвою ірландців проти вікінгів, а не внутрішнім ірландським конфліктом, як стверджують деякі історики. Докази цього нещодавно знайшли вчені, що вдалися до незвичного методу: вони проаналізували середньовічний текст про цю битву за допомогою методу, який використовують для аналізу соціальних мереж. Він засвідчив, що головний конфлікт спалахнув між вікінгами та ірландцями, хоча між ірландцями також існували міжусобиці.
Битва при Клонтарфі, картина XIX століття. Зображення: Hugh Frazer / historisch.
Приблизно 850 року велика частина ірландського узбережжя перебувала під владою вікінгів. «Люди з півночі» володіли прибережними територіями і зробили заснований ними Дублін столицею Ірландського королівства.
Але ірландці відбивалися. Згідно з легендами, кульмінацією протистояння стала битва при Клонтарфі 1014 року. В ній ірландське військо під проводом Бріана Бору виступила проти вікінгів та перемогла.
«Цю перемогу традиційно вважають подією, що поклала край владі вікінгів в Ірландії і спричинила кінець окупації приблизно через 200 років після її початку, – пояснив Джозеф Йосе (Joseph Yose) та його колеги з Університету Ковентрі. – Кожна ірландська дитина на уроках історії вчить, що ця битва стала каменем відліку нашої історії».
Проте принаймні останніх 250 років цю ідею дуже оспорюють. Деякі історики вважають її радше внутрішнім конфліктом – війною за домінування різних ірландських кланів. Мовляв, воювали ірландці з Манстера та Лейнстера. Вікінги, згідно з цією теорією, відігравали при Клонтарфі допоміжну роль з обох боків.
Проблема при дослідженні: про події до і під час знаменитої битви при Клонтарфі немає об’єктивних свідчень. Хоча текст про «Війну ірландців з чужинцями», так званий «Cogad Gáedel re Gallaib», детально описує битву та перебування вікінгів в Ірландії. Проте цей середньовічний текст, попри детальне зображення союзів та міжусобиць, також містить і пасажі, що, вочевидь, глоріфікували Бріана Бору та його нащадків.
Крім того, велика кількість осіб, згаданих у рукописі, ускладнює відстеження взаємозв’язків. Взявши це до уваги, Йосе з колегами запропонував незвичний підхід: вони дослідили відносини між людьми, названими в «Когаді» за допомогою мережевого аналізу – інструмента, який застосовують при дослідженні відносин у соціальних медіа.
«У Середньовіччі автор тексту однозначно не думав про соціальні мережі, але, описавши сотні осіб з тисячами зв’язків між собою, він їх зробив частиною своєї розповіді, – сказав колега Йосе Ральф Кенна (Ralph Kenna). – Через це мережевий аналіз надав унікальні свідчення: він виявив ненавмисно записане повідомлення».
Конкретно дослідники вивчили відносини 315 осіб, згаданих у тексті. При цьому вони аналізували, до якої групи – ірландців чи вікінгів – належала особа, а також, до якої групи належав її партнер, чи їхні стосунки були позитивними чи негативними.
Результати: серед негативних взаємодій – міжусобиць, воєн чи ворожості – очевидно домінував конфлікт між вікінгами та ірландцями. Він становить 62% негативних відносин в мережі, повідомили вчені. Внутрішні ірландські суперечки хоча й описані, але становлять лише 27% серед негативних зв’язків. «Тобто більшість описаних в «Когаді» конфліктів були міжнаціональними», – констатували вчені.
Тож традиційний погляд на битву при Клонтарфі як на битву між ірландцями та вікінгами принаймні згрубша – правильний. Але: «Існувала сильна ворожнеча і всередині ірландського населення», – наголошує Йосе з колегами. Так, їхній аналіз хоча й не може цілком покласти край суперечці між різними партіями істориків, проте принаймні згладжує її гострі кути.
Streit um Wikinger-Schlacht geklärt?
Coventry University, 24/01/2018
Зреферувала Соломія Кривенко
30.01.2018