Українські інженери на чужині.

В різні часи і в різних краях Европи а пізніше й Америки пoвстaв ряд організацій українських інженерів, куди входили інженери й техніки, що виеміґрували з України, абсольвенти Української Господарської Академії в Подєбрадах й українці-абсольвенти чужих високих техничних шкіл. Першою такою організацією була Українська Спілка техніків сільського господарства в Чехії, яка, після короткого існування в кол. Польщі, відновила в 1923 р. свою діяльність в Подєбрадах. Спілка ставила собі завданням — розповсюдження технічного знання, розвиток фахової літератури, заспокоєння культурних і матеріяльних потреб своїх членів, ознайомлення чужого громадянства з господарством і культурою України. Вона обєднувала 22 членів і видала: німецько-український Лісотехнічний словник, проєкт якого склав Е. Чикаленко, Сільсько-господарський словник, сільсько-господарський збірник праць українських фахівців — К. Мацієвича, І. Шовгеніва, В. Чередієва, Е. Чикаленка, Б. Іваницького, Л. Фролова, В. Садовського та інших.

Спілка українських лісовників у Чехії розвинулася з Лісоспілки, що існувала в рр. 1923-1928 при Українській Господарській Академії. Своїм завданням Спілка ставила поглиблення фахового знання та ознайомлення своїх членів із сучасним станом лісівництва й лісів в Україні та в Европі. Вона мала 93 членів, розкиданих по всьому світі. В літі 1926 р. Спілка влаштувала в Подєбрадах "День Лісу" і заліснила міській участок землі, назвавши його "Українським Гаєм", на спогад про перебування українців у Подєбрадах.

Товариство українських економістів у Чехії повстало у 1923 р. й обєднувало 44 членів. У той час воно було єдиною організацією українських економістів закордоном. Метою Т-ва було: обєднати фахівців економістів, провадити науково-дослідчу працю головно в ділянці економіки України, задовольняти матеріяльні й духові потреби своїх членів та ширити економічне знання Орґаном Т-ва був "Український Економіст", там містили свої праці — В. Тимошенко, В. Садовський, М. Добриловський, І. Кабачків, С. Бородаєвський, В. Приходько, Л. Биковський, Є. Ґловінський, С. Володимирів, О. Бочковський, М. Малашко, М. Мартос, В. Сапіцький, Г. Денисенко, О. Питель та інші.

Хемічно-технологічний гурток у Подєбрадах повстав 1924 р. з 63 членами. Він дбав про обєднання українських працівників на полі теоретичної і прикладної хемії та споріднених з нею ділянок для наукової праці й удосконалення фахової освіти своїх членів. Члени Гуртка працювали в чужих підприємствах у Чехії, кол. Польщі, Румунії, Франції, Німеччині та на Далекому Сході. Серед них буди такі визначні фахівці як В. Іваник, С. Комарецький, Л. Фролов, В. Кучеренко, Й. Коваленко, В. Бурячинський тощо.

Товариство Українських коoпepаторів розвинулося з "Т-ва розповсюдженню кооперативного знаня", заснованого ще 1922 р. студентами Економічно-коопеpaтивного відділу Подєбрадської Академії для студіовання кооперації й поширення серед громадянства кооперативних ідей. Т-во мало власну читальню, бібліотеку, видавало "Кооперативний Альманах", "Кооперативний огляд", співробітничило зі львівською "Кооперативною Республікою" та мало звязок з косівським Союзом промисловців Гуцульщини. У Т-ві було 20 членів між ними — Б. Mapтос, С. Бородаєвський, М. Литвинський, Г. Нянчур, М. Храпко, А. Кущинський, А. Кість та інші.

Спілку гідротехників і меліораторів у Подєбрадах засновано 1926 р. з методою поширення фахового знання своїх членів і захисту їх професійних інтересів. Спілка нараховувала 28 членів, серед яких чільне місце займав Л. Грабина. Але найчисленнішою організацією українських інженерів у Чехії було Товариство Українських Інженерів (ТУІ) в Празі. Воно повстало 1930 р. і обєднувало понад 150 членів. Хоч ТУІ мало чисто професійні завдання, воно провадило також акції загально-громадського значіння — видавало Комунікат, влаштовувало виклади, реферати, академії, співпрацювало з іншими українськими товариствами тощо. Керманичами організації в різні часи були — А. Галька, В. Доманицький, П. Стецьків, М. Білоус, О. Дольний, П. Василюк, Й. Данилюк і т. д.

Гурток українських інженерів-еміґрантів при Українській Громаді в Берні (Моpaвa) повстав 1930 р. в складі 12 членів. Спілку українських інженерів у Франції заложено в 1929 р. Вона обєднувала 29 членів. Головою Спілки був С. Нечай, а діяльнішими членами І. Хмелюк, Д. Юскевич. У Бельгії існував Союз українських інженерів. Його головою був Ю. Яковлів. Союз навязував і підтримував тісні звязки з бельґійськими інженерськими орґанізаціями. Нарешті з 1930 р. в Арґентині існувала Спілка українських інженерів, котра обєднувала більшість перебуваючих там українських інженерів і дбала головно про працю в Арґентині для інженерів-еміґрантів з европейських країв. Керманичами організації були — Й. Шкеда, В. Мілінський, І. Кулик.

Найбільшою організацією українських інженерів на чужині була Спілка інженерів і техніків українців-еміґрантів у кол. Польщі, що нараховувала 174 члени з них: аґрономів — 39, лісників — 25, меліораторів — 27, гидротехніків — 19, технологів — 10, будівельників — 10, інших — 9. Спілка мала професійні і наукові завдання. Її філії знаходилися — в Білостоці, Кельцях, Кракові, Петрикові. Вона видавала "Вісті" і відбувала річні зїзди. Діяльнішими членами організації були А. Лукашевич, І. Шовгенів, М. Штанько, Л. Панасенко, В. Шевченко, Є. Ґловінський, Д. Клєкоцький, А. Глузковський, М. Теліга та ін. Крім своєї чисто фахової діяльности, Спілка брала участь і в загально-українській культурній праці української еміґрації.

На делєґатському зїзді згаданих орґанізацій, що відбувся 15-17 листопада в 1930 р. в Подєбрадах, започатковано Союз орґанізацій інженерів українців на еміґрації. Загальна кількість інженерів, обєдиних у союзних орґанізаціях, досягала в 1931 р. числа 556. Поза професійними завданнями, Союз мав на меті — вивчення чужих країв з техничного і господарського боку, інформування чужинців про Україну, звязок з чужими технічними орґанізаціями, репрезентацію, видання фахової літератури тощо. Головою Союзу обрано В. Івниса. При головній Управі в Подєбрадах засновано секції — пресову, шкільно-допомогову, консультаційне бюро, редаційну колеґію. Союз видавав свій орґан "Український Інженер". Все ж найбільшою заслугою Союзу треба вважати, мабуть, те, що з його ініціятиви відбувся у Львові Перший Конґрес українських інженерів, на якому прийшло до створення Федерації українських інженерських орґанізацій. Головою Федерації став проф.  д-р І. Фещенко-Чопівський.

[Краківські вісті]