Ян Турнау

 

В Польщі вмирає християнство.

 

Ми не маємо в Польщі моральних авторитетів? Не маємо людей, які стосують християнську етику для захисту морально очевидних справ? Напевно, одних і других є замало, але вони є — і коли заявляють, то направду потужно. Так розмірковував домініканин, отець Людвік Вишнєвський в останньому числі тижневика "Tygodnik Powszechny". "В Польщі вмирає християнство. Його викорінюють ревні члени Церкви. Єпископи, на жаль, мовчать"  — написав він, і стаття називається "Обвинувачую".

 

"І не є це результат лібертинської пропаганди, зусиль масонських кіл чи міжнародних змов. Християнство викорінюємо ми самі, клір і найревніші члени Церкви, власними руками і за власним бажанням. Все більше людей перестає ідентифікувати себе з Церквою. Інститут статистики Католицької Церкви зафіксував недавно найбільше за кілька років падіння відвідування костелу. В 2016 році це число впало в порівнянні з 2015 роком більш як на три відсотки і становить 36,7% — найменше в повоєнній історії Польщі. Що ж такого сталося? Ми ввели в нашу релігійність елемент, який розриває її зсередини: ворожість. Ми нею не тільки заражені, але ми призвичаїлися до неї: вона стала, фактично, певним чином нашим розпізнавальним знаком. А де є ворожість, там леґітимізується ненависть — адже ворога треба знищити. Значить можна плювати, знущатися, можна талувати людей, можна безпідставно звинувачувати їх у гріховності, а навіть у злочинах — і одночасно посилатися на Євангеліє, наряджатися в пір'я християнських цінностей і Церкви, здійснювати паломництва на Ясну Ґуру, благочестиво складати руки до молитви і виставляти в медіа молитовні обличчя. Це вже прецінь не  християнство, лиш його пародія".

 

Так починається текст отця Людвіка. Потім йде розділ під назвою "Антикатехизис про емігрантів" — можна здогадатися про що, "Радіо-отрута" — про медіа о. Ридзика, "Щомісячна профанація" — про смоленські місячниці, "Ненависть на вулицях" — про фанів на Ясній Ґурі і тамтешніх монахів, Марш Незалежності, "Щоб Польща була чиста" — також можна здогадатися про що.

 

Тепер останні речення: "Єдина сила, яка в Польщі ще диспонує певним авторитетом, є Єпископат. Тому я осмілюся просити, зрештою, від імені багатьох, що думають так само: отці єпископи, вийдіть на публічну сцену. Пробила година, коли ви є дуже та дуже потрібні — Церкві, але також і Польщі".

 

Отець Людвік, очевидно, має рацію. І ціле щастя, що мовить відверто: пророки завше необхідні. В біблійному сенсі цього слова, — бо не йдеться про провіщування майбутнього, а про оцінювання сьогодення, йдеться про таких, як ті старозавітні та певний новозавітній, такий собі Ісус Христос, що громив тодішніх фарисеїв сильніше, ніж отець Людвік нинішніх.

 

Однак, признаюсь, що маю обаву, чи Єпископат як цілість візьме потужний голос в цих справах — бо попросту є занадто поділений.

 

Отець Людвік Вишнєвський, домініканин, 1936 р.н., діяч антикомуністичної опозиції, в 2006 році віздначений Лехом Качинським Командорським Хрестом Ордена Відродження Польщі, в 2015 році Броніславом Коморовським — Великим Хрестом Ордена Відродження Польщі.


Jan Turnau
Ojciec Wiśniewski oskarża
Gazeta Wyborcza, 18.01.2018
Переклад О.Д.

 

 

 

18.01.2018