Пріма апріліс, пам'ятаю, колись був співпав з обливаним понеділком, але щоб з Великоднем? Того моя — склеротична вже, правда, — пам'ять не занотувала. В цій незвичній ситуації я хотів було написати в нижченаведеному тексті, що Ісус все ж не воскрес. Що знайдено Його реальну могилу, не ту, якою досі вважають оце святе місце і там забальзамоване все ж людське тіло, яке найкращі в цій галузі фахівці однозначно визнали яко Його тлінні останки.
Не знаю, чи хтось би купився на таке моє повідомлення, не знаю також, чи був би цей жарт тактовним, а зрештою, він би з'явився друком ще в суботу, 31 березня. Тому я відмовився. Натомість подумав собі, що проблема є очевидно фундаментальною. Йдеться не тільки про справжність християнської частини Біблії, про віру всіх сповідників цієї релігії і, мабуть, більшості інших. Це просто засадниче питання, екзистенційне, рівно як і "есенційне", або якщо сформулювати його науково, то: чи існує єдино лиш світ емпірично підтверджуваний, а чи є, однак, щось — і навіть немало — ще: те щось, що ми побачимо після смерті. Тамте щось абсолютно інакше, ніж це "земне", але не менш реальне, ніж те, що зване тлінним. А щоби наш мислений висновок, сильно спрощуючи, швидко закінчити, то: чи ми є, таким чином, безсмертними, чи ж, ба, це лиш ілюзія.
Отож, християни вбачають доказ нашого безсмертя в тому, що Ісус з Назарета "воскрес із мертвих", а отже — і ми за Ним. Маємо ми рацію чи ні, покажеться кожній людині по смерті. Ми ж, християни, до такого оптимізму, до такої надії всіх несміло заохочуємо, а в це наше найбільше свято особливо. Зі мною, звичайно, на чолі!
Амінь!
Jan Turnau
Pascha to nie prima aprilis
Gazeta Wyborcza, 31.03.2018
Переклад О.Д.
31.03.2018