Великдень як символічний час, парадигма нашого життя, яке кожному з нас минає, прецінь, від смутку до радості.

Свято Божого Тіла, Пресвятої Євхаристії: хліб і вино стають тілом і кров'ю людини, якого Його послідовники вважають Сином Божим

Отож, християни вбачають доказ нашого безсмертя в тому, що Ісус з Назарета "воскрес із мертвих", а отже — і ми за Ним. Ми, християни, до такого оптимізму, до такої надії всіх несміло заохочуємо

П'ять років понтифікату папи Франціска. Нинішній римський єпископ міцніше підносить такий Божий образ: Бог милосердний абсолютно і Церква повинна радше лікувати людські рани, ніж моралізувати.

  В Польщі вмирає християнство.  

  У католицькій Церкві 30 жовтня свято Всіх Святих. Позацерковна назва — Свято Померлих, хоч ним радше мав би бути день 1 листопада, що має поточну назву Задушного (Поминального).  

  Страсна П'ятниця. Для всіх християн — день найбільшої можливої жалоби, день смерті Ісуса. Його було жорстоко замучено — як багатьох людей перед і після. Однак Його жахлива смерть вмістила в собі всі людські трагедії, всі хрести. Цей хрест є один-єдиний, інший від інших, найважчий. Християни вірять, що Христос взяв на себе тамті.  

На  могилах    

  Що людина старша, то більше думає про минуле, а ще більше — про публічну історію. Маю пам'ять на різні дотепи, такі речі пам'ятаю найліпше. Серед іншого — анекдоти про атеїстичну аґітацію серед польського і російського народу.   До одного підгальського села приїхав за комуни урядовий аґітатор, сказав своє про Бога, якого нема, і почалася дискусія. Міського фацета питає резолютний бац:   — Пане, а корови, то вони що їдять?  

  Вчора Папі Франціску виповнилося три роки. Це має бути радше жарт. Але як жартівливо назвати триріччя його урядування, якщо це урядування фацета, який своїм понтифікатом робить своїй Церкві цілком незлий скетч?