Як ми вже в суботу коротко — в рубрицї "Послїдні вісти" — звістили наших читателїв, рускі епіскопи видали два спільні окружники до духовеньства всїх трех епархій галицко-руских: одне з забороною деяких часописей, a другій з зазначенєм становища, яке рускі епископи заняли в справі реформи правописи рускої для шкіл в Галичинї.
Ті спільні окружники епископів священики відчитають собі в Епархіяльних Відомостях, але світскі Русини не мали би нагоди знати их тексту, — длятого ми уважаємо за потрібне подати оба окружники для наших читателїв в повній основі.
І.
Окружник забороняючій деякі часописи звучить дословно:
"Всечестному Священьству і Вірним Наших Діецезій мир і благодать о Господї нашім Исусї Христї.
Сповняючи обовязок пастирскій, Господом нашим Исусом Христом на Нас вложений, довжні Ми поручене Нам стадо вірних не лише вести на здорову пашу духовну, яку Господь і Спаситель наш зложив в св. своїй церкві, але також хоронити то стадо від шкідливої поживи духовної, противної св. вірі і честнотї хрестіяньскій.
Противник царства Божого на земли ріжних уживає орудій, щоби тому царству нанести шкоду. Найнебезпечнїйшим однакож орудієм таким в наших часах суть письма, котрі ширять засади противні науцї Христа Спасителя, підкопують св. віру і ширять невірство, або рівнодушність реліґійну. І як з одної сторони радуємо ся, коли чуємо, що серед народу нашого ширить ся грамотність і підносить ся просвіта через закладанє шкіл і читалень, бо чоловік грамотний і просвічений скорше і лучше порозуміє правди віри, красоту і стійність честноти, лучше зможе Бога хвалити і виповняти свої обовязки, скорше зуміє собі дати раду в своїх пригодах житя і поправити свою долю, — так з другої сторони побоюємо ся, щоби в руки наших людей не діставали ся письма, що підкопують св. віру і честноту христіяньску. На жаль сказати мусимо, що, як зачуваємо, дїйстно дістають ся в руки наших людей такі шкідливі письма, котрі підривають в народї св. віру, підкопують повагу священьства, ворожо виступають против св. церкви і захитати можуть соєдиненє нашого рукого народу з св. церквою римскою:
До таких то письм належать: "Народ", "Хлібороб", "Галицкая Русь", і прочі того самого духа.
"Xлібороб" і "Народ" суть орґанами партії так званої радикальної, они виступають ворожо супротив св. віри, церкви і священьства. Засади в них голошені суть небезпечні, бо, коли якій нарід стратить св. віру, той дорогій скарб, без котрого чоловік анї вічно анї дочасно щасливим бути не може, то, чим же він стане ся, як не лютим звірем, котрий, улягаючи побудженю своїх похотей і пристрастей, послїдну цїль свого житя бачить лиш в заспокоєню тих-же і не зжахне ся перед нїякими средствами, котрі лиш до того послужити можуть, щоби вдоволити свому потягови до уживаня. Чоловікови без віри не єсть нїчо святе, він не узнає жадної поваги анї Божої анї людскої. Загальний безлад і визисканє слабшого були би конечним наслїдком такого стану.
Часописи знов "Галицкая Русь" і другі подібні, хоть не ширять засад безреліґійних і неморальних, однакож своїми величанями і похвалами схизми взагалї а россійскої в особенности, тенденційним підношенєм богослуженій, обходів і осіб церкви россійскої, звеличанєм осіб спроневіривших ся церкві католицкій і принявших схизму, частим неоправданим виступованєм супротив єрархії церковної католицкої, а вкінци оказуванєм більшої прихильности до церкви всхідної несоєдиненої, нїж до церкви католицкої і до соєдиненя, можуть в народї нашім охолодити привязанє до св. католицкої церкви, захитати соєдиненє з Римом, засїяти рівнодушність реліґійну а навіть ослабити патріотичні чувства Русинів.
З тих отже причин Ми, памятні на слова св. Павла: "Внимайте убо себі і всему стаду, в немже Дух святий вас постави епіскопи пасти церков Господа і Бога, юже стяжа кровію своєю" (Діян. 20, 28.) уважаємо за свій обовязок звернути увагу Всч. Духовеньства на висше речені письма, заказати читанє і розпростороненє тих-же і візвати Всч. Душпастирів, щоби під строгою одвічательностію их совісти перестерігали і хоронили поручених собі вірних перед читанєм тих-же, а именно, щоби при поданій собі нагодї поясняли им згубні напрями речених часописей і поучали их, на яке небезпеченьство виставляють ся душі і як провиняють ся перед Господом Богом, коли ті часописи читають і підпомагають. Особливо-ж най Всч. Душпастирі звернуть бачність свою на читальнї і на шкільну молодїж і най доложать всеї старанности, щоби висше речених часописей і инших письм такого напряму не допустити до читалень і до рук молодїжи. Де би однакож своїм личним впливом сего зробити не могли, то най донесуть взглядному Ординаріятови, котрий обдумає, яких би ужити мір, щоби лиху запобігчи.
А щоби знов заходи душпастиря були успішні, довжен він сам дати з себе примір і тих часописей і письм сам не держати і не пренумеровати, держачи ся слів св. Іоанна (II. 1, 10.): "Всяк переступаяй і непребиваяй в ученіи Хрістові, Бога не имат... Аще кто приходит к вам і сего ученія не приносит, не пріемлите єго в дом, і радовати ся єму не глаголите. Глаголей бо ему радоватися, сообщатся дїлом єго злим." Се зарядженє Наше що-до заказу повисших ґазет і письм позістає в своїй силї навіть на тогди, — коли би речені письма свою назву змінили, однакож напрям той сам заховали, — і то аж до Нашого виразного відкликаня сего заказу. — Всч. же Урядам деканальним накладаєм на coвість, щоб они при дек. осмотрах особенну на сю точку увагу звертали і о спостереженім в тім напрямі непорядку в справозданях своїх взглядному Ординаріятови донести не залишили і то під особистою одвічальностію.
Дано в Львові дня 22 студня 1892.
Сильвестер митрополит. — Юліян епископ перемишльскій. — Юліян епископ станиславівскій."
До ceгo окружника додамо ми від себе такі примітки:
Про постанову всїх трех епископів руских заборонити духовеньству читанє деяких часописей подала Gazeta Narodowa, пoинформована очевидячки кимось из сторонників интересованої "Галицкой Руси" в тій цїли, щоби "Галицкая Русь" мала до чого навязати на другій день своє становище в тій справі. [Звязь між Gazet-ою Narodow-ою а "Червоною Русію" даєсь докладно слїдити уже від двох лїт.] Ми, признаємось, не довірювали вісти Gazet-и Narodow-ої, сумнїваючись, чи епископи схотять повтаряти исторію, яка вже була з забороною "Червоной Руси", коли то по заборонї "Червоная Русь", насипавши ще "ворогам" через пару днїв, кілько влїзло ся, появилась потім яко "Галицкая Русь" — і в тій новій одежи міг вже єї безпечно читати навіть крилошанин з т. зв. старої партії хочби і при самім владицї. — Тепер, як видно з окружника, епископи думають запобігти повтореню давнїйшої исторії через застереженє заборони також нового орґану з тою самою тенденцією. На скілько се удасть ся, покаже найблизша будучність.
Серед старої партії вість про маючу наступити сю заборону "Галицкої Руси" викликала поважне заклопотанє. Справу сю обговорювали довірочно мужі довірія "Русской Ради" і львівскі Русини старої партії. Гадки мали бути подїлені: одні були за тим, щоби мимо заборони ити на перебій дальше з "Галицкою Русію"; другі, щоби з огляду на духовеньство бодай назву змінити. Яка гадка взяла верх, покаже ся з Новим роком.
II.
Окружник в справі реформи правописи звучить дословно:
"На численні запитаня в справі нової правописи в книжках шкільних завести ся маючої — повідомляєм Всеч. Духовеньство, що Ординаріяти в справі впровадженя нової правописи до шкіл не мали жадної участи, анї не були в положеню, якій будь вплив мати. Ордінаріяти не видять однакож потреби зміняти дотеперішну нами уживану правопись руску т. є. етімольоґічно-фонетичну, і позаяк та єсть віковим уживанєм освящена, не зриває союза з церквою і єсть зовсїм одвітна до відданя питоменностей язика малоруского, прото так Ординаріяти як і Консисторії в своїм урядованю будуть держати ся на дальше дотеперішної правописи так званої етімольоґічно-фонетичної.
Препоручає ся прото також і Всечестним оо. Деканам і Душпастирям, щоби oни в своїх урядових переписках, справозданях, донесенях і грамотах з одної сторони держали ся чистого народно-руского язика — з другої же сторони уживали дотеперішної правописи етімольоґічно-фонетичної.
Від гр кат. Ординаріятів.
Львів, дня 22 Студня 1892.
Сильвестер Митрополит. — Юліян Епископ Перемишльскій. — Юліян Епископ Станиславівскій."
Сей окружник має очевидно цїль: утихомирити тих з духовеньства, котрі повірили всяким сплетням "Галицкой Руси", кинувшої навіть підозрінє, що книги церковні готов сеніор Ставропігія перепечатувати правописею фонетичною або й польскими буквами. Що знатна часть духовеньства, мимо заведеня нової правописи в школах, буде й дальше держатись правописи етімольоґічно-фонетичної, о тім нїхто не сумнївав ся, тим більше, що й виданя не духовеньства спеціяльно — як книжочки товариства "Просвіти", "Дѣло" і т. д. — будуть друкуватись тою правописію. Коли-б з часом нова правопись, показавшись практичною і користною, запанувала загально, то послїдні сторонники давної правописи були би певно між духовеньством, як се дїяло ся в Сербії, де вправдї вже всї владики нинї урядують правописію Вука-Караджича, aлe они найдовше не покидали правописи старої.
Більше фактичної ваги має порученє епископів оо. деканам і священикам, щоби в писаню держали ся чистого народно-руского язика.
[Дѣло]
02.01.1893