Відозва.

Піднята в широкім крузї горожаньскім, підперта горячо і енерґічно найвиднїйшими представителями всїх верств нашої суспільности, повитана прихильно цїлим краєм — гадка загальної Вистави краєвої входить в рішучу добу виконаня.

Загальна Вистава краєва відбуде ся у Львові в 1894 р.

Наймилостивійшій Цїсар і Король Франц Йосиф І зволив взяти Виставу під найдостойнїйшій свій протекторат, а той обяв ласки і прихильности Монарха, як єсть доброю і щасливою ворожбою, так також і повинен бути сильною заохотою до сполученої найщирійшої і найпильнїйшої працї около наміреного дїла.

Відзиваємо ся в имени моральних і матеріяльних интеpecів краю, відкликуємо ся до патріотичної і суспільної амбіції всїх єго горожан без різницї становища і званя.

Рік 1894 буде важною датою у внутрішній исторії нашого краю, від нас всїх зависить, щоби була датою честь приносячою! Загальна вистава краєва має бути свідоцтвом нашої пpaцї і образом нашого доробку, oнa має принеси і принесе без сумнїву значний зиск економічний для краю, а промислови і рукодїлам нашим отворить богате жерело матеріяльних користей.

Без претенсій і без самообмани, противнo з цїлою відвагою правди, але й з цїлою вірою в себе самих, в честноту наших змагань і в засоби нашого краю, маємо зложити ся всї без виїмки на образ того, що значимо, що уміємо, що маємо.

Загальна вистава краєва має бути свідоцтвом волї і труду суспілности, має бути і мусить бути дїлом цїлого краю. Коли дасть образ волї, виміреної статично до високих цїлей поступу, коли дасть образ труду в найширшім єго намаганю, буде вже величавим видом і дїйде до цїли, бо дасть науку і визве шанобу. Не так богатство осягнених вже результатів, як енерґія, змагаюча до осягненя их на кождім поли, має бути мірою величавости Вистави і титулом єї хвальби.

Краяне! Така величавість Вистави і така з неї користь для краю від Вас залежить!

Буде величавою, коли буде всесторонним образом краю, буде вельми пожиточною, коли буде щирою і повною, буде похвальною, коли буде доказом працї і амбіції цїлої суспільности.

Здїлаймо всї все, щоби Вистава наша мала значінє добової мети в розвитку нашого краю, здїлаймо все, щоби і свої і чужі знайшли в нїй міру нашого поступу і нашої жизненности, щоби доказувала і своїм і чужим, і прихильних і неприхильних, що поступаємо постійно наперед до світла і сили!

Даймо виставі стародавний поклик: "Чим хата богата, тим і рада" — але нехайже наша хата на правду буде рада тому пописови нашої пpaцї і продукції, нехай кождий горожанин того краю сердечно рад буде тим задачам, котрі має сповнити Вистава, нехай сердечно рад cпішить їй удїлом і помочею.

На Виставі тій пізнають нас чужі, що богато значить; пізнаємо самі себе, що значить далеко більше. Не буде, нам встид наших власних недостач, бо она не завсїгди против нас а під не одним взглядом будуть і за нами свідчити — а коли Вистава буде мати лиш той оден успіх, що край набуде розумної свідомості себе самого, то пожиток з неї буде вже і великій і плідний в додатні наслїдки.

Вистава має обняти цїлий круг нашого суспільного житя: від творчости артистичної аж до труду рільника, від овочів слїдячої интеліґенції, аж до доморослого виробу руки селянина — всї також робітнї, і всї званя в краю покликані суть до чинної помочи в дїлї, котре своєю збірною, а орґанічною цїлостію нехай дасть доказ, що творимо орґанізм з будучностію.

Любов краю почала то дїло, честь і пожиток краю будуть покликом працї над єго щасливим довершенєм.

У Львові, дня 21 грудня 1892.

Презес Вистави: Адам Сапіга.

Віцепрезеси: Станіслав Бадені, Август Горайскій, Едмунд Мохнацкій, Феликс Шляхтовскій.

Директор Вистави: Мархвицкій.

[Народна Часопись]