Користаючи з гостювання "Підкарпатського Театру" у Самборі, ми мали нагоду перевести з його директором довшу розмову.
Дир. Шерегій виступив уперше на сцені в Ужгороді, 1925 р. в 1925 р. в Ужгороді відбувся його перший виступ у пєсі О. Черкасенка "Вечіри й гість". На молодого аматора (народився 16.І.1907), тоді ще учня VII кл. реальної гімназії, звернули свою увагу Садовський і Загаров, а за цим пішли виступи в оперетках ("Ґейша", "Король бавиться", "Жрець вогню", "Циганка Аза", "Маруся Богуcлавка" й ін.) Підчас університетських студій дир. Шерегій бере активну участь у драматичному гуртку "Верховина". Тут зустрічається і співпрацює з реж. М. Біличенком, фільмовим актором Гр. Підгірським і М. Аркасом, сином відомого історика та автора оперети "Катерина", пізнішим директором театру в Ужгороді і автором опереток "Місяць і зірка", "Неофавстіяда" та "Сон учительки".
В 1931 р. прийняв посаду вчителя гімназії в Хусті, а одночасно з цим інтенсивно працює в драматичному гуртку при "Просвіті", який у 1935 р. перетворюється на реєстровано дружество "Нова Сцена", пізніше "Український Театр Нова Сцена". В 1938 р. стає його директором і на цьому становищі перебував аж до відомої дати 16.III.1939 року. Після цього з частиною театру через Румунію заїжджає до Югославії, до культурного центру бачванських українців Руського Кepecгуру, де реорганізує театр місцевої "Просвіти". В 1940 р. він уже в Празі, в "Українській Драматичній Студії", звідки в 1942 р. на заклик УЦК переїхав до Львова, де від квітня до 24 серпня ц. р. вів драматичний театр "Студія" при І. Н. Т.
На наше прохання дир. Ш-ій розповів нам також коротко про свою літературну діяльність (музична комедія "Нова генерація", лібретто оперетки "Флірт і кохання", трагікомедія "Голодніний", інсценізація "Бей Гура", драматичні картини з історії Закарпаття в 1914—1938 р. "Часи минають" та два лібретта: "Діти XX ст." і еґзотика "Біла княжна Тонґе", які ще чекають на музичне оформлення).
"Студія" дри І. Н. Т. не мала своєї салі, що дуже утруднювало працю. Після постанов пєс "Безталанна", "Перехитрили" та "Одружіння" виявилось, що "Студія" без своєї салі у Львові, де існує великий український театр, не може існувaти. 3 цієї причини УЦК вирішив "Студію" розвязати, а зате підтримати театри в провінційних осередках. На основі проєкту УЦК влада затвердила у серпні ц. р. шість постійних українських театрів у Г. Г., а саме у Львові, Станиславові, Тернополі, Дрогобичі, Перемишлі і Холмі. Допущено також як надпрограмовий театр у Коломиї, який існує завдяки підтримці тамошнього окружного старости. В звязку з цим розвязано також постійний театр у Стрию.
Директор Шерегій супроти цього вирішив осісти в Дрогобичі. Дрогобич притягав його поперше тому, що музичне керівництво театру погодився взяти на себе проф. Богдан Пюрко, товариш дир. Ш-ія зі студій у Празі, відомий дириґент, переможець на першому конкурсі хорів у Львові. А відомо, що в театрі добре поставлена музична частина, це половина успіху. В Дрогобичі є, після Львова і найкраща саля, що дає змогу м. ін. широко користуватися світляними ефектами, до яких дир. Ш-ій привязує дуже велику вагу, притому Дрогобич своїм положенням на Підкарпаттю пригадує дир. Ш-ві рідну Верховину, для якої він присвятив досі всі свої сили...
Вже в серпні дир. Ш-ій навязав контакт з дрогобицьким УОК і 5.IX. ц. р. підписав з ним умову. На основі цієї умови театр в основному є дрогобицький, але з правом обслуговувати також інші міста Підкарпаття. Одночасно УОК зобовязався давати театрові щомісячно субвенцію в сумі 5.000 зол. 10 вересня ц. р. разом з дир. Ш-ієм переїхала до Дрогобича частина ансамблю "Студії" при ІНT, а частину притягнено з різних міст. Таким чином у "Підкарпатському Театрі" зосередились усі кращі театральні сили, які можна було ще знайти в Галичині. З визначніших співробітників згадав директор В. Проскурницького, який до половини листопада виконував обовязки мистецького керівника театру і дав постанови опереток "Місяць і зірка" М. Аркаса, "Тільки ти" Колльо, "Наталка Полтавка" Ів. Котляревського. Від половини листопада за мистецький рівень відповідає сам директор, а головним режисером став Роман Тимчук, улюблений цілим ансамблем і публикою, який до кінця цього літа працював у станиславівському театрі дир. Геляса. З членів ансамблю відмічає директор у першу чергу акторів з Великої України: оперову співачку Надію Путенко і Любов Отроківську, Любов Грищенко та Івана Ємця з Києва, б. полоненого. Із Закарпаття, крім директора, є ще Л. Онишкевичівна та Дм. Цугорка. Решта ансамблю, як Шулеві з Тернополя, Д. Кравцівна і Ст. Тарасович з Угнова, переважно галичани.
Хореографічними справами кермує Дарія Кравцівна, як концертмастер д-р Ю. Соневицький. Головним декоратором є Б. Андрухович. Музичний провід в руках згадуваного вже проф. Б. Пюрка, який зорганізував при театрі постійну орхестру покищо з 10 осіб.
Teпep працює в театрі разом 21 осіб, члінів мистецького ансамблю, та 14 осіб адміністративно-технічного персоналу. Адміністрацією театру кермує адм. Климовський.
Спочатку дир. Ш-ій мав великі труднощі з приміщенням акторів у Дрогобичі. Завдяки допомозі окружного старости д-ра Ґерґенса і посадника містa д-ра Костщемського актори отримали на мешкання велику одноповерхову камяницю з газовим огріванням, електричним освітленням і водопроводом. Тут актори мають свою спільну кухню, в якій забезпечені розмірно добре прохарчуванням за ціну 4—5 зол. денно.
Цілий ансамбль працює тепер під проводом реж. Р. Тимчука у великій гармонії і з посвятою, не зважаючи на всякі труднощі й невигоди, сполучені з виїздом на гостинні виступи до других міст.
Крім професійних акторiв до театру прийнято з-поміж здібніших місцевих аматорів 6—8 осіб т. зв. кандидатів акторів. Вони зобовязані вивчати мистецтво актора не тільки практично, але й теоретично і після відповідної практики та іспиту зможуть стати дійсними акторами. Крім того до театру запрошено до хору, на менші ролі та як танцюристів декілька осіб з-поміж місцевих аматорів, без постійної платні, з винагородою в формі місячних премій (від вистави 10—20 зол.) та допомоги харчами. м. ін. у дні 10 і 11 грудня ц. р. з припоручення УОК зорганізовано дводенний режисерський курс для керівників самодіяльних гуртків і для доросту "Підкарпатського Театру".
Найважніше завдання обслуговувати Дрогобич, Борислав та міста від Стрия аж по Холм (Болехів, Долина, Калуш, Самбір, Ст. Самбір, Перемишль, Сянік, Ярослав і Холм).
При цій нагоді дир. Ш-ій робить декілька уваг про театральних видців, особливо у Дрогобичі. Boни ставляться до театру в основному прихильно, але не розуміють його якслід. Внаслідок чого поруч випроданої салі по останнє місце бувають дні, коли вистава дає всього 160 зол.! До театру часто підходять у нас як до сенсації. Багато знову людей узнає театр тільки "про свято", бо не призвичаєне до свого постійного театру. Забуває при цьому часто українське громадянство Дрогобича, що театр є мистецькою стійкою, завдяки якій театральна саля виконує найкраще поставлене перед нею завдання. Забуве при тому громадянство, що для того, щоб театр міг існувати, йому потрібна не лише моральна, але і матеріяльна підтримка. Якщо взяти під увагу, що театр може дати місячно пересічно 18 вистав, а кожна вистава приносить знову пересічно 800—1000 зол., то це є те мінімум, без якого "Підкарпатський Теятр", якого скромний місячний бюджет сягає 22.000 зол., не може існувати. І це мусить зрозуміти українське громадянство Дрогобича, якщо хоче мати постійний театр.
Дир. Шерегій хотів би дати репертуар новий, европейський, обмежуючись у давньому історично-побутовому репертуарі до речей клясичних. При цьому в постановах думає постепевно позбуватись чисто реалістичного підходу, впроваджуючи м. ін. умовні декорації, що вже був зреалізував у театрі "Нової Сцени". Своє становище дир. Ш-ій формулює як неоромантизм.
Та в своїх прямуваннях театр дуже звязаний щоденними вимогами та можливостями. З уваги на подвійну публіку (в Дорогобичі поважна частина публіки це німці) та сучасні умовини, які вимагають перш усього розваги, як також матеріяльні умовини театру, театр ставить переважно оперетку. Опереткою треба заробити на драму.
Найближчі постанови театру, це "Ой, не ходи Грицю" Старицького, "Пяний рейд" Чирського, "Вій" Кропивницького, О. Олеся "Над Дніпром", з музикою д-ра Кудрика, опрацьованою спеціяльно для "Підкарпатського Театру" (цю оперетку первісно виставила в Хусті "Нова Сцена" з музикою Євг. Шерегія) та "По дорозі в казку" цього ж автора в хореографічному опрацьованні. В програмі театр має ще інсценізацію Вол. Лібовицького Шевченкових "Гайдамаків" у музичному оформленні д-ра Кудрика, драму Ясінчука "Зелена Кадра". Крім того театр купив від П. Козія драму на тлі селянського життя і задумує ставити в музичному оформленні з надісланих пєс на драматичний конкурс ІНТ "Вогняну квітку", підписану псевдонімом "Вікінґ", історичну пєсу з часів Кн. Ольги. З чужинних авторів бажає включити до репертуару Бенедетті де Ольдо "Не знаю більш тебе", Гальбе "Молодість", Гавптмана "Затоплений дзвін" і Шіллера "Любов і інтрига".
— Та найважніше побажання до авторів — зазначує дир. Шерегій — щоб давали пєси, бо театр не має чим жити. За останніх 4 роки появилось заледве 2—3 пєси, які може використати справжній театр. Згадуваний конкурс приніс усього одну "Вогняну квітку". З решти, гадає дир. Ш-ій, мабуть більш нічого і не ввійде до репертуару театрів, хіба що можна буде використати ще дещо для самодіяльних драматичних гуртків.
[Краківські вісті]
15.12.1942