Цьогорічний приїзд до Києва знаного українського театрального режисера Олега Ліпцина мистецькою громадськістю був сприйнятий неоднозначно. Виїхавши у середині 1990-х років за кордон, Олег Ліпцин майже щороку буває у рідному Києві. Та цієї весни він приїхав з планами проведення Фестивалю актуального українського театру, що «має показати маловідомі сторони сучасного українського мистецтва в контексті і у складі світового художнього процесу».
Співорганізатором Фестивалю виступив Дім освіти та культури «Майстер Клас», в приміщенні якого і відбувалася переважна більшість подій. Саме керівництво «Майстер Класу» наполягло на тому, що цьогорічний фестиваль оголошено першим, тобто таким, що анонсує низку подальших форумів актуального театру.
Програма Фестивалю була насиченою та строкатою. За тиждень його роботи глядачі мали можливість передивитися сім вистав, дві з них – власне натхненника та організатора події Олега Ліпцина, чотири – його учнів та одну – моновиставу багаторічної колеги режисера. Паралельно було проведено чотири тематичних вечори та круглий стіл з проблем сучасного вітчизняного театру. Окрім того, в приміщенні «Майстер Класу» працювала виставка, що висвітлювала історію «Театрального Клубу», легендарного дітища Олега Ліпцина.
Ідея проведення Фестивалю актуального українського театру народилася, з одного боку, з намагань режисера осмислити минуле, тенденції, що виникли в 1990–х роках, які називали другим українським відродженням у театрі. А з іншого – поглянути на перспективу, визначити, куди прямує сучасний український театр, як його можна прив’язати до європейських, світових трендів. Пана Ліпцина, активного учасника студійного руху в Україні початку 1990-х, непокоїть нинішня мистецька ситуація, коли вітчизняний театр існує у традиційних, усталених формах, без намагань бодай щось змінити. Оскільки перш ніж створити певне явище, слід створити середовище, у якому воно буде розвиватися, нинішній Фестиваль актуального українського театру покликаний саме визначити таке середовище, намітити вектор руху, а не вирішувати глобальні проблеми мистецького життя в Україні.
Відкриття Фестивалю відбулося 20 квітня виставою Олега Ліпцина «Гравці» Миколи Гоголя, поставленою років п’ять тому в Театрі на Подолі. Спектакль номінувався на театральну премію «Київська пектораль» як найкраща драматична вистава року. Хоча вистава залишається у діючому репертуарі театру, вона давно не гралася – з моменту виселення Театру на Подолі з приміщення у Гостинному дворі. Режисер ще ускладнив задачу, перенісши дію зі сцени на крихітний майданчик посеред кафе «Майстер Класу». Вистава стала справжнім випробуванням на професіоналізм, яке, зрештою актори витримали з гідністю. Виставою Олега Ліпцина Фестиваль і завершував свою роботу – у виконанні інтернаціонального акторського ансамблю був показаний спектакль «Ендгейм» за мотивами драми Семюеля Беккета («Ендшпіль», «Кінець гри» – такі назви попередніх звернень режисера до цього драматургічного матеріалу). В обох виставах був зайнятий знаний литовський актор Гедемінас Седерявічус, блискуча гра якого стала відкриттям для київського глядача.
В програмі Фестивалю були показані чотири вистави молодих режисерів, колишніх студентів Олега Ліпцина. Це «Мама Маріца» Євгена Худзика зі Львова за мотивами повісті Марії Матіос «Мама Марія, дружина Колумба» (до речі, авторка відвідала показ вистави). В заголовній ролі виступила Валентина Щербань, актриса Національного театру ім. Марії Заньковецької. Спектакль «Зоряний хлопчик» Оскара Уайльда, який поставив Анатолій Суханов у київському театрі «Колесо» відзначається тим, що грається дітьми й для дітей – у ньому зайняті юні актори. Євген Чистоклєтов та театр «Жуки» з Донецька представили спектакль «Записки божевільного музиканта» за мотивами повісті Миколи Гоголя. Нарешті, студент Ліпцина з Парижу Вансан Марге представив виставу «Контрабас» Патріка Зюскінда.
На Фестивалі був показаний також спектакль Лейли Александер-Гаррет «Нічний Гаспар. Повішений», що нині з успіхом іде на кону Нового драматичного театру на Печерську. Це моновистава талановитої київської актриси Тамари Плашенко (вона виступила також і режисером), з якою Олег Ліпцин давно і плідно співпрацює.
Були проведені також чотири тематичні вечори: перший викликав стійку ностальгію київських театралів, оскільки був присвячений роботі легендарного Театрального Клубу; другий презентував педагогічний доробок Ліпцина та роботи його студентів; третій, літературний, аналізував значення тексту в театрі, четвертий висвітлював засади та практику ігрового театру, відданим провідником якого є Олег Ліпцин.
Отож, протягом семи днів публіка збиралася до «Майстер Класу» на різноманітні фестивальні події, підтверджуючи думку організатора про те, що сьогоднішньому обізнаному глядачеві може бути цікавим театральний «неформат». У подальших планах режисера – організація семінару ігрового театру в Україні, який міг би стати певною альтернативою сучасної театральної освіти. Таким чином, подальші зустрічі видаються неминучими…
Біографічна довідка:
Олег Ліпцин – режисер, актор, театральний педагог.
Народився 1960 року.
Режисерську освіту отримав у Москві, у Державному Інституті Театрального Мистецтва, на курсі Михайла Буткевича та Анатолія Васильєва.
Брав участь у легендарній виставі «Шість персонажів у пошуках автора», якою відкрився московський театр Школа Драматичного Мистецтва – Театр Європи.
Засновник та художній керівник одного з перших незалежних театрів України – київського Театрального Клубу, вистави якого: «Антігона», «Дюшес» (за «Уллісом»), «Старуха» отримали міжнародне визнання та презентували українське театральне мистецтво у багатьох країнах та на фестивалях.
З початку 1990-х рр. Ліпцин розпочинає активну педагогічну та постановчу кар’єру за кордоном, веде студійні заняття, читає лекції, проходить коротку резидентуру в театрі «Шаубюне» (Західний Берлін), створює проекти у рамках регіональних фестивалів у Австрії, викладає у Театральному Інституті «Конрад Вольф» у Потсдамі/Бабельсбергу, в Національній Школі Драми у Нью-Делі.
З 1995 року розпочинає роботу в США, згодом – у Канаді, з 2003-го – у Парижі, з 2009-го – на Тайвані.
Ліпцин розробив програму навчання та випустив перший магістерський режисерський курс у Київському Національному Університеті Театру, Кіно і Телебачення ім. Карпенка-Карого. Викладає акторське мистецтво у Слов’янському Інституті в Москві та в театральній школі Шелтон в Сан-Франциско. Є художнім директором Міжнародного Театрального ансамблю – експериментальної міжнародної театральної мережі.
2010-го р. Ліпцин підготував та опублікував 2-томне видання творчої спадщини свого вчителя, видатного театрального педагога та теоретика театру Михайла Буткевича, а також захистив дисертацію щодо використання ігрової методології у сучасній театральній освіті. Він є кандидатом мистецтвознавства і радником ректора ДІТМИС (ГИТИС) з питань міжнародного співробітництва.
Багаторазовий номінант і лауреат «Київської пекторалі», лауреат премії «Експеримент» НСТД України.
20.05.2013