Пароксизм

Малий фейлетон

Серед усіх нещасть, які переслідують нащадків Адама на цьому світі, одно із перших місць займає "страх".

— Хоч Ви і смійтеся з мене, то я Вам признаюся щиро: усього на світі боюся — говорив до мене пан Филимон Парталинський, емеритований підрадник цісарсько-королівського уряду для зберігання цін, коли інколи зайшов до мене у гостину, щоб довідатися про політично-дипломатично-стратегічні новини та позичити яку-небудь книжку до читання, розуміється на "вічне" відадвання.

— Бо — чванився він тоді — я, пане, інтелігентна людина і дуже люблю читати книжки, головно, коли не можу заснути вечором...

Здається мені, що нахил до "страху" удідичив Филимон з уродженням від своєї мамуні. Зрештою, хто може зглибити усі причини психічних явищ. Досить того, що мій шановний знайомий дуже боявся... Давніше не міг стерпіти спокійно погляду свого шефа, до 1939-го року боявся "паньствовей владзи поліцийней", опісля через двадцятьдва місяці на кожному кроці оминав погляду "крестянсько-рабочего" міліціянта... А ще пізніше...

— Бігме, пане Онисиме, чорт його батька знає, відки прийде яка халепа, — оправдував Филимон свій, може й дещо пересадний страх.

— Що могло це трапитися з Филимоном? — думав я, коли два тижні мій знайомий не навідувався до мене...

Аж одного дня виявилося усе. От ішов мій Филимон вулицею. Розглядався довкола, приставав при виставових вікнах, провірював ціни (це, бачите, з привички і звичаю) та любувався свіженьким морозним повітрям.

Несподівано, коли саме він оглядав виложені за виставою книгарні, книжки, крикнув несамовито, вбіг до книгарні, схопив першу-ліпшу книжку, вдарив нею по голові продавця, розбив виставову шибу...

Филимоном зайнялася влада безпеки. У висліді слідства, переслухань і лікарських оглядин виявилося, що Филимон дістав пароксизму страху, викликаного надто (на його думку) високими цінами книжок, які вправді побачили цей світ уже дуже давно, але у погоні за молодістю, приодяглися у нові ціни, які саме своєю величиною довели пана емеритованого підрадника цісарсько-королівського уряду для зберігання цін — до такого вибуху його психічного потрясення.

— Бо, пане Онисиме — говорив він учора, коли вже знову, як давніше зайшов до мене — чи це можливе, щоб за "Віщування п. Міхальди" платити півсотки, а за "Поріс волосся" аж двадцять золотих?

[Львівські вісті]