цілу ніч на острові тихо:
навіть чути як їде трамвай на Сихів
постояльці селяться на Вірменській
знову сніг – фіолетові фарби
прогрівають мотори – блимають фари
відміняють повітряні рейси
і так тихо так тихо в моєму домі
так спресовано вірші в одному томі
знаю: хтось потинявся Чортковом
тиньк «Брістоля» і мідь Францоза
в «Бейтінґ Голлов» чортківська проза
все в житті випадково
а чому так тихо? і чому так сумно?
і поволі матриса з Чорткова суне
сплять всі в домі – бо пів на третю
накриває волосся прозорі ключиці
хіба можна Чорткова навчитися
без книжок одного поета?
без пояснень його – без амбіцій
кілька днів у містечку – в провінції
пити каву навпроти «Брістолю»
якщо ж тишу не чути й горішок серця
і матрису яка трясеться
вже за Вигнанкою – на полі
то не знати чи в цьому містечку
тій що носить волосся по плечі
щось розкаже станційний черговий?
карасі ж наковтавшись Серету
у спресованих віршах поета
у зеленій воді – кольорові
знимка Anatoliy Babiychuk/Bildrecht
09.12.2017