Малий і середній бізнес як рушій української економіки. Що таке відповідальне підприємництво, яка його роль у творенні громадсько активних міських спільнот? Чому він – цей бізнес – зацікавлений у розвитку громадянського суспільства?
Ці питаня стали ключовими у лекціях, дискусіях, формальних і не дуже розмовах форуму “Місто 3.0: принципи перезавантаження”.
Павло ШЕРЕМЕТА: “Китай більше заощаджує, бо там є культура стриманості. У нас – культура гламуру”
Менеджер-економіст, засновник Києво-Могилянської бізнес-школи (KMBS), міністр економічного розвитку і торгівлі (уряд Арсенія Яценюка) Павло Шеремета почав з констатації поганого: нація старіє, кількість робочого населення зменшується, адже багато людей працездатного віку виїжджає, Україна інвестує у свою економіку близько 15% ВВП… Що означає остання цифра? Якщо порівняти нашу країну з Китаєм (за даними World Bank, у 2008 році ВВП на особу в Китаї становив $3805, в Україні – $3312. Станом на 2016 рік: Китай – $6895, а Україна – $2906, – від Z), то Китай інвестує в свою економіку між 35-45% ВВП.
Якщо говорити про прямі іноземні інвестиції як показник притоку капіталу, то в нас вони становлять лише 3-5% від загальної кількості інвестицій. Тільки два роки – 2012-2013 – в Україні іноземні інвестиції були вищими, ніж у Польщі. І то лише тому, що в Польщі у ці роки іноземні інвестиції були незначними.
“Тобто якщо пригадати, що для розвитку і економічного росту потрібні насамперед праця і капітал, то у нас про працю і капітал погані новини, – констатує пан Шеремета. – Але на шляху до економічного росту між працею і капіталом є чорний квадрат. У ньому – компанії і міста. І там має бути продуктивність”.
Інвестуючи 35-45% у власну економіку, Китай і заощаджує 45% від ВВП. Україна інвестує 15% – і заощаджує 15% від ВВП.
“Це відносні цифри, але ми все одно дуже мало заощаджуємо. Китай більше заощаджує, бо там є культура стриманості. У нас – культура гламуру. У нас забагато золота. 2-3 тижні тому я відвідав відпочинковий комплекс Edem Resort поблизу Львова. Це не є туристичний прорив України. Треба розуміти, що туди вклали гроші, які не пішли у соціальні проекти, у розвиток освіти, у виробництво, в обладнання, в голови, вони пішли у “Версаль” під Львовом, бо треба комусь щось показати”, – каже економіст.
Ще однією поганою новиною для продуктивності міст є фактор передчасної деіндустріалізації. Тут все просто: заводи мали б працювати, а не перетворюватися на креативні простори. Головний наслідок передчасної деіндустріалізації – атомізація суспільства. “Америка це вже зрозуміла. Хто голосував за Трампа? Це звільнені з заводів і підприємств люди. Сталевари з Пенсільванії і машинобудівельники з Детройта не поїдуть в Каліфорнію, бо там Google та Facebook набирають людей. Вони залишаться незадоволені. Що в нас може бути, мені трошки страшно подумати”, – продовжує Павло Шеремета. І, власне, у своїх прогнозах, що найближчими роками в Україні у владі будуть популісти, він був суголосний із багатьма учасниками форуму.
Позитивні новини у пана Шеремети концентруються навколо теми розвитку міст. Саме українські міста, на його думку, можуть залучати людей і капітал набагато активніше, ніж це робить країна.
“Ми думали, що візьмемо – і змінимо всю країну. Але не вдається цього зробити. Тому що це завелика країна, щоб змінювати її відразу всю. Це надто різна країна. Її не вдається змінити так, як це вдалося у Грузії чи Сінгапурі. Тому давайте перезавантажувати міста. Ми будемо пробувати робити це. Нехай усе починається хоча б із облаштування парків, зі сніданків без часових обмежень…” – закликає екс-міністр економіки.
Що ж потрібно для розвитку економіки міста, на його думку? Це людські і фінансові ресурси, вміння будувати якісні коаліції, добрі інструменти (плани, бюджети) та людяність. Щодо останнього – це про наш звичайний людський страх, про безпеку, довіру і мотивацію, про вміння правильно побудувати легко пояснювану і зрозумілу стратегію, а також етичний прагматизм бізнесу – “спочатку дай, потім візьми”, а не навпаки.
Ігор ГУТ: “Критерії ефективності бізнесу треба шукати на рівні тих, хто створює правила”
Якщо ти зробив ремонт у своїй квартирі – це не означає, що тобі комфортно буде і в під’їзді. Якщо відремонтувати під’їзд, то є ще знищений дитячий майданчик біля будинку, є погані дороги і так далі. Щоб бути у комфорті і безпеці, потрібно творити середовище. Так вважає учасник Несторівської групи, експерт із бізнес-стратегій, президент DYB Business Club Ігор Гут.
“Романтизму від бізнесу ви не дочекаєтеся. Бізнес – штука прагматична. Але, на щастя, зараз відбувається кілька серйозних процесів, які стимулюють підприємців рухатися у напрямі до соціальної відповідальності. Ми говорили з топ-менеджером однієї дуже потужної компанії, яка є лідером ринку. Вони запровадили систему ощадливого виробництва. Дуже задоволені. Але, каже цей менеджер, все це працює за умови, що ми перебуваємо у стабільному середовищі. Розвивати і масштабувати бізнес у нестабільному середовищі ми не можемо. Створити ефективну компанію неможливо у нестабільному середовищі. Наразі багато менеджерів думають над тим, як забезпечити таке середовище. Один із важливих факторів, який сприяє його виникненню, – вплив на різні місцеві та державні органи громадянського суспільства. Саме тому відповідальний бізнес мотивований стимулювати розвиток громадського середовища”, – каже Ігор Гут.
Бізнес мусить бути ефективним. Якщо він неефективний, підприємця карає ринок. “Питання в тому, що означає бути ефективним у кожній країні: давати хабарі чи будувати компанію на своїх цінностях і принципах? Це ключове питання. І цю відповідь треба шукати на рівні тих людей, які створюють правила. На рівні Верховної Ради. І тут потрібен тиск громадянського суспільства. Це можна назвати суспільним договором, який би визначав, що таке бути ефективним”, – переконаний експерт.
Ще одна важлива річ, на його думку: в Україні вже давно триває конкуренція не товарами і послугами, а за людей. Ситуація з цим у Західній Україні така сама, як у Полтаві, Харкові і Дніпрі. І вона підштовхує менеджерів думати про розвиток корпоративної культури. Змінюючи корпоративну культуру, компанії також починають творити середовища. І це вже впливає на суспільство. Тобто самі принципи капіталізму поволі роблять свою справу.
Олександр ТОКМИЛЕНКО: “Навколо безліч людей, які мають можливості, але їх не використовують”
Бути відповідальним бізнесом – це не лише тоді, коли в тебе вже є “зайві” гроші. Про це мову вів Олександр Токмиленко – івано-франківський підприємець, ресторатор, СОО Promprylad. Відповідальним, на його думку, можна бути у будь-який момент. “Навіть якщо ти виставляєш намет на вулиці і в тебе є 300 доларів, то в тебе не обов’язково має бути китайська страшна продукція. Якщо ти за ті самі 300 доларів замовиш у дизайнера щось креативне і твій намет перетвориться на естетичний об’єкт, ти вже вчинив відповідально щодо міського простору і з повагою до людей”, – вважає Олександр.
За його словами, дуже часто підприємець починає працювати, повністю орієнтуючись на гроші. В нього красиві ресторани, але от працівникам платять мало, офіси – на околиці міста, бо там дешевша оренда. Заробляти так можна більше, але у своїй команді власник почуватиметься нецікаво. Адже тій команді, з якою цікаво проводити час, яка надихає, треба платити добре. Йому не хочеться їхати в свій офіс, бо ж офіс десь біля окружної дороги. У його ресторані гарно, але на кухні економлять на обладнані… “Так, твій бізнес начебто працює, але ти сам його поволі вбиваєш. Тоді ти втікаєш у дорогу машину, у будинок за містом, щоб нікого не бачити. Ти бачиш навколо те, що сам створив: жахливі дитячі майданчики, жахливі дороги, не таку країну. Таких людей довкола багато. Вони мають можливості, але не використовують їх”, – так підприємець пояснює свою мотивацію бути відповідальним.
Форум “Місто 3.0: принципи перезавантаження” відбувся наприкінці листопада у Івано-Франківську вже втретє. Експерти, представники дипломатичних установ, бізнесу та громадських організацій спробували знайти відповіді на нові виклики для розвитку міст, сформувати принципи спільної дії для перезавантаження та трансформації міст.
Організатором форуму, традиційно, стала платформа “Тепле Місто”, за підтримки Європейського фонду за демократію (EED).
Знимки – «Тепле Місто»
07.12.2017