(*26. І. 1863. † 26. XІ. 1927).
Перемиська Земля була довго доменою москвофілів. В їх руках до останнього десятка минулого cтoліття була гp.-кат. капітула, найкращі парохії, велика, переважна частина селянства та інтеліґенції. Свідомій і діяльних українців, а радше, по тодішній номенклятурі, народовців, було в Перемишлі обмаль. Крил. Чехович Константин (пізніший Перемиський Єпископ), суддя Лев Шехович, Антін Негребецький, Лев Левицький, комісар Матковський, кандидат адв. Данило Стахура, Теофіль Кормош і ще дехто — ось це була вся українська громада за часів заснування українських паралельних кляс при державній гімназії в Перемишлі (1889 р.).
Серед цієї громадки вибився швидко молодий юрист Теофіль Кормош, що як священичий син з близької Мостищини часто бував у Перемишлі і 1885 р. осів там на постійне як адвокатський кандидат, а згодом як адвокат. Свідомий українець, товариш Евгена Олесницького, Олександра Кулачковського, Стефана Федака й інших юристів-економістів, що взялися до праці над економічним піднесенням народу, приступив рано до організації українського життя в Перемишлі. З уваги за місцеві відносини та поширений там дух москвофільства і старорутенства мусів він поступати обережно, щоб якнайбільше людей доброї волі, лише збаламучених, приєднати для народньої ідеї.
Як незвичайно товариська людина, почав з товариського гуртування перемишлян, найперше на полі музики, працюючи в церковному хорі, а потім у музичнім кружку "Руської Бесіди", та в "Бояні". Уладжував також товариські забави і танці, при чому, як зручний аранжер і пристрасний танцюрист, вибився на перший плян і поволі призвичаював людей до свого провідництва. Також його дім, завдяки гостинності обох господарів, став небавком цим осередком товариського життя в Перемишлі. Так через особисті симпатії і товариські взаємини гурт народовців почав у Перемишлі рости, особливо від коли через заснування українських рівнорядних кляс прибув до Перемишля гурток свідомих учителів українців з дир. Гр. Цеглинським у проводі.
Та не тільки у самому місті, але й на селах стала прийматись наша ідея завдяки поїздкам Кормоша і його товаришів з освітніми рефератами та через вплив дітей, гімназійних учнів, на батьків. Вони швидко побачили, що народолюбство перемиських народовців є не тільки на словах, але й на ділі. Першою установою, яку для села заснував народовецький гурток під проводом незабутньої памяти директора української гімназії Григорія Цеглинського і Теофіля Кормоша, була "Бурса св. о. Николая" в Перемишлі. В ній знайшла приміщення незаможна молодь безплатно або за зниженою оплатою, а засібніша вищими оплатами причинилась до вдержання бідніших товаришів. Згодом для збільшення приходів бурси вибудовано за почином цих двох діячів ще "Гімназійний Інститут", який став захистом для пришельців, нерідко... ізгоїв, з цілої Галичини. Вони знаходили там сильну руку, яка темперувала їх нерідко буйні темпераменти і виводила їх в люди та переводила через матуру. Вийшов звідти неодин пізніше визначний громадянський діяч, бо провідники бурси та й Інституту дбайливо старалися про національне виховання своїх питомців. Таксамо подбав Кормош про виховання дівчат і тому взяв дуже діяльну участь у розбудові Інституту для дівчат, який вів школу, получену з інтернатом для дівчат, звідкіля вийшло також багато свідомих українок-громадянок, що причинились до поширення української національної ідеї у своїх родинах і по селах, а деякі відограли навіть визначну ролю в нашому громадянському житті.
Не забував Кормош і про працю серед спольщеного перемиського міщанства. Почав її від старого "Брацтва св. о. Николая", яке мало на меті гуртувати побожних міщан для плекання культу чудотворної ікони св. о. Николая, піддержування релігійно-морального життя, помочі убогим і хворим. Кормош, ставши членом старшини "Брацтва", підніс найперше його матеріяльно, а потім поширив його діяльність на ведення захоронків, а також на поміч у заснуванні народньої школи через призначення ґрунту під її будову. Він дав почин і перевів будову дому для національних установ при церкві на Болоню, який згуртував передміщан і врятував їх для нашого народу. Наслідком цього також міщанський український елемент зростав і навіть здобув собі доволі поважну репрезентацію в громадській раді, хоча українців у Перемишлі було ледве 15 відсотків. Згодом освідомлене міщанство заснувало дальші свої установи, з яких найвизначнішою була "Міщанська Каса", основана заходами пок. Івана Бориса, Олексія Яреми і жінкою д-ра Володимира Загайкевича, що всі вклали багато праці в міщанство.
Та найбільше праці вклав пок. Кормош таки в освідомлення й організацію села та в його господарське піднесення. Тут його заслуги незвичайні. Як довголітній голова філії "Просвіти", відвідав він усі села Перемищини з рефератами й люстраціями, працював також у "Рідній Школі", створив політичну організацію "Селянська Рада", якою обєднав і сусідні повіти та довів до того, що мандати до австрійського парляменту, а потім до польського сойму, дісталися в українські руки. Він сам кандидував тільки один раз під натиском громади і тоді здобув великий успіх, ставши послом до останнього галицького сойму на місце кн. Сапіги, могутнього володаря красічинського ключа. Москвофільство стратило в Перемищині своє значіння і впливи його обмежились на нечисленні громади. Розуміється, велика тут заслуга й інших громадян, особливо учителів української гімназії, які багато працювали на освітньому полі, а також ідейних членів перемиської духовної і світської інтелігенції. Але найбільша пайка заслуги в цьому ділі за Кормошем, який був організатором і душею цієї праці.
Найбільше з його іменем звязана праця над господарським піднесенням села, бо він дав до неї почин і спричинив, що вона здобула загально-краєве значіння. Маємо тут на думці передусім дві установи, яких творцем він був: кредитову кооперативу "Віру" і сільсько-господарську "Спілку для господарства і торговлі" в Перемишлі. Перша з них повстала 1894 р. і мала на меті звільнити село від лихви й чужих кредитів, залежнювали його також політично, бо чужі каси використовували свої впливи при виборах у некористь наших кандидатів, а також допомогти нарoдові до піднесення і побільшення господарств. В короткому часі "Bipa" з дрібних початків стала могутньою установою, бо Теофіль Кopмош при помочи брата о. Омеляна й інших людей умів стягати ощадности від міської інтеліґенції і засібніших селян та виєднувати в чужих банках кредити, тож міг їх давати не тільки одиницям, але теж сільським кооперативам, які організував по селах. Великою заслугою "Віри" було признавання кредитів на розбудову національних установ і поширення нашого стану посідання в місті. Сама "Віра" прийшла до прегарних реальностей, при її допомозі повстав репрезентативний "Народній Дім", оснований спільно з заслуженим діячем, пок. проф. Олексієм Яремою, якого будовою Кормош займався дуже живо и ревно. "Бурса св. о. Николая" і "Гімназійний Інститут" дуже гарно розбудувались, таксамо Дівочий Інститут та інші українські установи. Так отже "Віра" відогравала велику ролю в розбудові українського Перемишля та в піднесенні нашого значіння в місті і причинилась до побільшення селянських наділів через закупно землі та піднесення сільських господарств на вищий рівень через кредити на різні господарські інвестиції.
Та на цьому не кінчиться значіння "Віри", бо вона стала зразком, як такі установи закладати і вести. В цьому вже виключна заслуга Кормоша, як автора підручника для ведення кооперативних орґанізацій, що вийшов двома накладами (1895 і 1913 p.) і є досі одинокою цього роду книгою у нас. Цей підручник став "вадемекум" для управ кооператив, бо містив не тільки правні постанови і приписи, зразки друків та діловодства, але й багато цінних практичних рад для працівників кооператив. Окремо видав Кормош перші друки для кооператив, тож не диво, то в краю приїздили до нього інші пропаґатори ідеї кредитової кооперації на практику й науку. Тож слідом Перемишля пішли інші міста й сітка наших кас покрили край так, що вже небавом (1898 р.) показала ся потреба обєднати їх у краєву централю "Краєвий Союз Кредитовий" у Львові, до якого основників самозрозуміло належав і Кopмош. Тому він уповні заслужив собі на імя творця української кредитової кооперації в Галичині.
Другою загальнокраєвою і піонірською працею в ділянці кооперації було заснування "Спілки для господарства і торговлі" в Перемишлі 1918 р. Вона мала за задачу постачати всього в рільному і домашньому господарстві потрібного, а передовсім добірного насіння, рільничих машин і знаряддя, чим причинилась до піднесення рільничої культури нашого села. На її лад потворилися в краю інші кооперативи з такими ж цілями, тож показалася потреба дати їм централю. Тоді на домагання д-ра Е. Олесницького перемиську "Спілку" перенесено до Львова, де вона в злуці з торговельним відділом "Сільського Господаря" утворила "Краєвий Союз господарських спілок, торговельний синдикат T-вa "Сірійський Господар" у Львові (1911. р.). Цей "Союз" відограв поважну ролю в акції допомоги голодуючому населенню в часі елементарних нещасть перед світовою війною, а потім у відбудові краю, знищеного тою війною. В 1924 р. став цей "Союз" основою до заснування могyтнього кооперативного обєднання "Центросоюз" у Львові і в цій формі існує досі як велика економічна організація, що обіймає ввесь край. В той спосіб Кормош здобув собі імя одного з передових піонерів нашої кооперації, загальнокраєвого значіння, а Перемишль став другим по Львові осередком нашого життя, другою столицею Галицької Землі.
Третьою установою загальнокраєвого значіння, одинокою у нас цього роду, яка повстала в Перемишлі при участі Кормоша, була "Українська Щадниця", заснована 1906 р. Вона дуже швидко розвинулась, бо на основі привілею її вкладки мали державну забезпеку, тому можна було в них льокувати сирітські і прилюдні фонди, внаслідок чого "Щадниця" стала дуже сильною кредитовою установою, яка наділяла кредитом місто на промислові, а село на господарські цілі, для побільшення і поширення варстатів праці нашого населення. Особливо причинилась "У. Щ." до побільшення селянських наділів через закупно землі з парцеляції великої посілости.
Та не обійшлося і без визначної участи Кормоша в будові та праці львівських центральних установ, як згаданий вище "Краєвий Союз Кредитовий", тепер "Центробанк", Т-во вз. обезпечень "Дністер", а передовсім "Краєвий Союз Ревізійний", Сьогодні "Ревізійний Союз Українських Кооператив", який так знаменито розбудував і зорганізував нашу кооперацію в Галичині. Всі ті установи причислюють Кормоша до своїх основників і визначних співробітникІв, і треба сказати, що Кормош ціле життя ділив свою громадянську працю між Львів і Перемишль.
Очевидно — Кормош не відмовлявся від праці й в сусідніх містечках, напр. у Радимні й Мостиськах, радо помагаючи їм своїм знанням і досвідом. Виїздив теж на села до кооператив, кружків "Сільського Господаря", "Рідної Школи" та до читалень "Просвіти" на люстрації або з рефератами. Багато теж потрудився для політичного освідомлення села а в часі виборів очолював виборчі комітети і своїм впливом, повагою та працею причинявся у великій мірі до їх успіхів.
По розвалі Австрії станув у проводі українців Перемишля, за що прийшлось йому по упадку міста потерпіти інтернуванням в Домбю, звідки врятувався втечею до Відня, де брав живу й діяльну участь у житті української еміґрації. По повороті до краю взявся з молодечим запалом знову до давньої улюбленої праці, до відбудови й розбудови національного життя в краю, а передовсім в дорогому його серцю Перемишлі. Незабаром Перемишль прийшов до свого передвоєнного значіння. Тут і постигла Кормоша в розгарі праці ненадійна смерть з простуди, якої набавився при перебудові дому "Віри" на пoмешкання для бездомної інтеліґенції. Будова народніх будівель — це була взагалі його "пестя". Хоч юрист по званні, він з великим замилуванням займався громадянськими будівлями і з цією метою поробив фахові студії, тож не обійшлося без його живої та активної участи при всіх будовах національних установ. І цю свою пасію переплатив життям. Помер по короткій, 3-денній недузі у 63 р. свого трудящого і багатого в народні надбання й заслуги життя.
[Краківські вісті]
02.12.1942