Юрко ТИМЧУК

 

Деякі події на перший погляд виглядають як драстичний хорор чи принаймні детектив із неабиякою інтригою. Однак, придивившись пильніше, можна виявити фарс.

 

Путч тижня

 

 

З чиєїсь легкої руки вояж танків із Донецька до Луганська й еміграція Ігоря Плотницького до Москви стало називатися «переворотом». З тим самим успіхом «переворотом» можна іменувати конфлікт безхатченків на сміттєзвалищі за те, хто перший сортуватиме відходи. Правда, клошари з колаборантських утворень мають багато зброї і психічно хворого покровителя з ядерною довбнею, а такий коктейль завжди небезпечний.

 

Пікантності процесу ротації «шісток» на окупованій території Луганської області додавало, що на іншому боці планети відбувався справжній переворот – у Зімбабве місцеві еліти усували з президентства Роберта Мугабе, який керував колишньою Родезією ще з минулого тисячоліття і перетворив теперішнє Зімбабве в завошивлену клоаку.

 

Африканцеві пощастило більше, бо тамтешні путчисти дали йому дуже поважну довічну пенсію, а не гнали в напрямку Рубльовки, Мугабе не мусів сидіти в підвалі й говорити про те, що він легітимний, а потім оголошувати про відставку через стан здоров’я, як то зробив Плотницький.

 

Тепер політично стурбовані громадяни заклопотані питанням – що ж буде з мінськими домовленостями, під якими стоїть, зокрема, і підпис утікача з Луганська? Нічого страшного не станеться. З Медведчуком і Кучмою ручкатиметься якийсь новий плотницький; а може, й автентичного туди відправлятимуть для проформи.

 

Саміт тижня

 

 

Петро Порошенко вкотре відвідав Брюссель. Цього разу – для участі в зустрічі Євросоюзу і країн «Східного партнерства». Близькі до Петра Олексійовича засоби масової інформації подавали візит як ще один прорив у сторону цивілізованого світу, але особливого оптимізму від зустрічей і виступів не додалося.

 

У підсумковій декларації заходу Росію знову не назвали країною-агресором, а фраза про «занепокоєння порушенням принципів міжнародного права в багатьох регіонах» звучить як глузування.

 

Несподівано і сам Порошенко визнав, що Україна не змогла реалізувати на саміті «Східного партнерства» все, що хотіла: «Чи вдалося нам реалізувати все, що ми хотіли? Відповідь – ні», – констатував Президент.

 

Правда, говорити і про провал не варто. Україні пообіцяли макрофінансову допомогу, яка залежатиме від процесу реалізації наших реформ.

 

Попередження тижня

 

 

Щоб офіційний Київ тримався в тонусі, подав голос європейський комісар з питань європейської політики сусідства і переговорів щодо розширення Йоганнес Хан. Єврочиновника сильно бентежить мораторій на експорт лісу з України (якби поїхав той пан десь у Шегині чи Берегове, то здивувався б і розширив власний світогляд) та перевірки електронних декларацій (після візиту на кордон Хан міг би заїхати в Конча-Заспу – і його здивування сягнуло б космічних масштабів).

 

Загалом Хан дуже бештав українську владу, яка Брюсселю обіцяла багато, але реалізовувати свої обіцянки не поспішає. А головним у його виступі був вердикт, що нашій державі не світить стати двадцять восьмою зірочкою на блакитному європейському прапорі. Це і без нього було відомо, але песимісти в Україні після виступу Хана заговорили про можливість припинення чи призупинення безвізового режиму, позаяк Київ не дотримується слова.

 

Шпигунство тижня

 

 

Кількома фразами президент Білорусі Олександр Лукашенко помітно попсував стосунки між сусідніми країнами. Затримання в Мінську журналіста Павла Шаройка «бацька» інтерпретував як неджентльменську поведінку самого Порошенка. Білоруси звинувачують Шаройка в шпигунстві і навіть показують документи, де журналіст іменується полковником (документи в шпигуна – то чергова «візитка Яроша»), а Лукашенко каже, що про всю цю бондіану він спілкувався з українським колегою ще 2 листопада під час зустрічі в Об’єднаних Арабських Еміратах.

 

Тоді буцім домовилися не надавати справі розголосу.

 

«Він (Порошенко, – Z) мені поставив це питання. І я йому відповів фактами. Я йому зізнався, що з першого до останнього дня операції з нейтралізації шпигунської мережі був в курсі. Така практика – голова КДБ мені доповів відразу», – розповів Лукашенко. Потім закинув в бік Києва таке:

 

«Вони зчинили ґвалт, все було виплеснуто в засоби масової інформації. Що мені залишалося робити? Я скасував своє рішення і сказав викласти деякі факти в ЗМІ, щоб люди розуміли, що ми не нагнітаємо обстановку в стосунках з Україною. І ми показали».

 

Правда, зробивши Порошенка чи то базікалом, чи то поганим господарем, який не знає, що в нього на фільварку коїться, Лукашенко сам «спалився». Не варто було казати «ніякого московського сліду в цій справі шукати не варто, тому що його там немає». Після таких фраз всі відразу розуміють, де і яка собака порпалася.

 

27.11.2017