Ігор Померанцев – алхімік слова
Російськомовний, але не російський, приблизно так, можна назвати письменника, журналіста, радіоведучого Ігоря Померанцева. Народжений в Саратові, вихований в Чернівцях, змужнілий на допитах КДБ в Києві. Людина еміґрантських хлібів, яка, при цьому, не втратила цікавості до свого коріння.
Ще одна характеристика Померанцева – людина набутої ідентичності. «Я людина Середземномор’я, - говорить він про себе, - любов’ю до вина відділена від російської горілчаної культури, такий собі «винний дисидент». Померанцев, справжній космополіт, радить росіянам читати «Криваві землі» Тімоті Снайдера, європейцям – не дуже захоплюватися своєю культурою, підточеною черв’яком ґлобалізації, а українцям бажає, щоб у нас було більше міст із цікавим культурним обличчям.
Ігор Померанцев не приховує, що є людиною меншості. «Я працюю тільки для 1% думаючих людей, - зізнається письменник. – А хіба це мало? Для прикладу, 1% населення України – це приблизно 460 тисяч освічених. Людей, які цікавляться тим, що відбувається поза межами їхньої хати. Невже для них не варто працювати?»
Померанцев радить усім людям – а особливо журналістам – ніколи не розчаровуватися, до останнього вірити в людей і працювати для них.
Ігор Померанцев називає Львів «гоноровим містом», яке має претензію на політичне і культурне лідерство. Зі Львовом у нього водночас пов’язані і погані спогади, і великі надії. Погані спогади тому, що саме тут, у Львові, служив у радянській армії, яка цілеспрямовано вибивала з нього творчість. А великі надії – бо бачить у місті розвинену культурну інфраструктуру, яка обов’язково дасть свої плоди в майбутньому.
Особливе місце у творчості Померанцева займають Чернівці. «Моя правильна провінція, - жартує письменник. – Адже це місто знаходилося на перехресті німецької, єврейської, румунської та української культури. Чернівці одночасно є містом Пауля Целана, Рози Ауслендер, Ольги Кобилянської і Василя Стефаника». «У Чернівцях особливий, сповільнений час, - каже Померанцев, - спеціальний час для творчості».
Ігор Померанцев радить митцям тікати зі столиць: «У столицях створюються стандарти, норми, «правильна» творчість, але, якщо художник хоче бути творцем нового, то повинен полюбити провінцію».
Померанцев майже 40 років не повертався в Чернівці, зізнається, що дуже боявся цієї зустрічі. Не хотів повертатися з порожніми руками. Тому всіма силами сприяв організації літературного фестивалю «Meridian Czernowitz», почесним президентом якого він є.
Померанцев працює журналістом у російській службі «Радіо Свобода». Веде авторську програму «Понад бар’єрами», в якій аналізує артефакти пограничних культур: мову, архітектуру, традиції, фольклор. Вважає пограничні культури майстернею алхіміка, де народжується щось інше – незвідане.
«З радіо в мене шлюб по любові», - жартує письменник. - Ніколи не думав, що буду радіожурналістом, але не шкодую, що зустріч із радіо відбулася». Як і більшість радіожурналістів, Ігор Померанцев закоханий у свою роботу, може годинами про неї розповідати, перераховувати позитивні сторони радіо порівняно з іншими засобами інформації. Померанцев називає радіо найбільш інтелектуальним і єдиним з-поміж засобів комунікації, що розвиває уяву людей. Дозволяє експериментувати, виходити за межі встановлених правил. Журналіст зізнався, що пішов з ВВС через його «рамковість», точність. На цьому радіо немає творчості, тоді як формат «Радіо Свобода» його нічим не обмежує.
Окрім журналістики, Ігор Померанцев, передусім письменник, есеїст, радіодраматург. Автор багатьох прозових і поетичних збірок: «Альбы и серенады», «Стихи разных дней», «Красное сухое», «По шкале Бофорта», «Служебная лирика», «NEWS» (1998), «Винарні» (2011), «Czernowitz Черновцы Чернівці» (2012), «Homo Eroticus» (2013), «КҐБ та інші…» (2009).
Багато есеїв письменника перекладені українською мовою.
Пропонуємо вашій увазі презентацію книжки Ігоря Померанцева «Czernowitz Черновцы Чернівці», яка відбулася в Українському Католицькому Університеті. Представив письменника Ігор Балинський, модератором зустрічі була Наталя Єрьоменко.
Олег БУДЗІНСЬКИЙ
16.05.2013