Янголи та святі Теребовлянського некрополю

 

Про славне княже місто Теребовлю написано чимало. Цей районний центр Тернопілля – один із найцікавіших в Україні. Тут можна помилуватися величним замком, чисельними храмами та дуже симпатичною забудовою цісарських часів.

 

 

Увагу шанувальників “індастріалу” приверне знаменитий Плебанівський віадук (останнім часом одна з телевізійних візитівок України). Ще один, не такий грандіозний залізничний віадук видно з іншого кінця міста – він тягнеться обіч микулинецької траси.

 


Ліворуч – знаменитий Плебанівський віадук, праворуч – менший (але не молодший) його брат

 

Дивно, але численні публікації та туристичні фотозвіти, присвячені Теребовлі, чомусь вперто оминають ще один цікавий об'єкт – місцевий некрополь. Цією публікацією ми спробуємо виправити таку несправедливість. Тим більше, що Теребовлянський цвинтар може похизуватися великою кількістю цікавих надгробків – зокрема, зі скульптурними зображеннями. Звісно, це не славетна Личаківка, але й він вартий уваги.

 


Цвинтар у Теребовлі

 

Специфіка цього некрополя – тут нема майже традиційного поділу на “стару” та “нову” частини. Поруч із архаїчними надгробками першої половини ХІХ століття тут можна побачити зовсім свіжі поховання.

 

 

 

Пам'ятники теж різні. Є тут, зокрема, хрести, часто архаїчної форми. Такі в народі зазвичай називають “козацькими”. Багато характерних для цього регіону «пелюсткових» хрестів.

 

 

Є й сакральна скульптура: Ісус Христос, Богородиця, янголи, святі... Що цікаво: такі фігури прикрашають могили небіжчиків як західного, так і східного обряду. Стиль – найрізноманітніший: від «народного примітиву» (наїву) до робіт майстрів класичної школи (можливо, навіть, знаних митців).

 


Святий Миколай. Народний примітив

 

Серед пам'ятників першої половини ХХ століття трапляються й несакральні зображення. Можливо, алегоричні, а можливо й портретні, як, наприклад, на дуже сумному та зворушливому надгробку однорічного Михася Галовського (*1913 – +1914).

 


Ця скульптура в аварійному стані

 

Дивлячись на надгробок Михася, стає зрозумілим, чому більшість місцевих статуй більш чи менш пошкоджені. Справа тут не у людському вандалізмі, а у крихкості вапняку, з якого їх вирізьблено. Зокрема на личку кам'яного малюка добре видно глибокі тріщини, що утворилися внаслідок негативного впливу довкілля. Ще кілька років – і скульптура розвалиться.

 

 

Такі ж тріщини бачимо й на інших пам'ятниках.

 


Цей пам'ятник уже розвалився.

 

Одразу зауважимо, що на якесь, навіть поверхове дослідження ця публікація не претендує. Це просто фотогалерея з найцікавішими надгробками, які стрілися автору. Звісно, що не все потрапило в об'єктив – за якусь годину ретельно обстежити чималий цвинтар неможливо.

 

 

 

 

 

 

 


Теребовлянський цвинтар у 1950-х роках

 

 

P.S.

 

 

А це один із творців місцевих надгробків – на прізвище Стрийковський.

Хоча значну частину пам’ятників виготовляли в сусідньому Струсові – для цілого Теребовлянського й навіть сусідніх повітів. Ціна, залежно від характеру роботи, складала від 10 до 75 злотих.

 

 

Світлини – Дмитро Полюхович. Чорно-біла світлина – зі зібрання Ярослава  Ярошевського.

 

 

17.11.2017