У Городку, що на Хмельниччині, школярі місцевого ліцею №1 досліджують старовинний єврейський цвинтар XVIII–ХХ століть і вже зробили кілька відкриттів. Робота ведеться у рамках участі в міжнародному конкурсі «Місцеві єврейські цвинтарі як джерело вивчення локальної історії», оголошеного Європейською ініціативою зі збереження єврейських цвинтарів (Preserving Jewish Cemeteries) та організацією Centropa. Саме дослідження складається з двох етапів – фотофіксації цікавих надгробків-мацев та аналіз й опрацювання зібраної інформації. Наразі вже маємо кілька досить цікавих знахідок.
Давнє різьблення вражає вишуканістю
Городоцький єврейський некрополь цікавий як історичний, мистецький та культурний об'єкт та є справжнім музеєм просто неба – високохудожнє різьблення по каменю мало кого може залишити байдужим. Також це ще й подвійна пам’ятка – цвинтар облаштовано на місці старішого дерев’яно-земляного укріплення, вали та рови якого досить виразно проглядаються дотепер.
Давній вал загадкового укріплення доцвинтарного періоду
Історики досі не можуть з’ясувати його призначення. Воно цілком може бути як частиною фортифікаційних споруд оборонного периметру міста, так і навпаки – редутом для гарматної батареї армії, яка намагалася його захопити. Зокрема минулого року на сусідній горі археологи розкопали рештки мурованого замку (про це свого часу чимало писав Zbruc). Виглядає цілком вірогідним, що саме на теренах майбутнього кіркуту в 1672 р. могли стояти гармати війська гетьмана Петра Дорошенка, коли той безуспішно намагався захопити твердиню. Але з цим питанням мають розбиратися вже археологи, а не школярі.
Причину, чому учні вирішили долучитися до конкурсу, пояснила куратор проєкту та директор Центру професійного розвитку педагогічних працівників Жанна Максимова.
«Без єврейської та польської складових неможливо уявити собі історію та культуру Поділля, – каже пані Максимова. – Раніше синагога була такою ж невід'ємною частиною краєвиду будь-якого подільського чи галицького містечка, як і церква з костелом. У ході дослідження некрополя наші школярі відкриють для себе та інших унікальну пам'ятку минулого нашого міста, а також ознайомляться зі звичаями, культурою та традиційним мистецтвом народу, який століттями жив поряд з українцями».
Фотофіксація цікавих мацев
Як повідомила Жанна Максимова, у підсумку, крім створення конкурсної роботи, має вийти ще й велике дослідження у рамках Малої академії наук.
Фотофіксація виявилася справою нелегкою – чимало цікавих надгробків довелося спочатку ретельно відчищати.
Деякі мацеви перед фотографуванням потрібно було добре почистити та відмити
«Значна частина надгробків із цікавими сюжетами заросла мохом та лишайниками, – каже учениця 11-го класу Городоцького ліцею №1 Карина Мілецька. – Щоб сфотографувати давнє різьблення, їх потрібно було розчистити та помити. Я, зокрема, очистила декор дуже гарної барокової мацеви, прикрашеної зображенням двоголового орла, що тримає за шиї лелек. Сюжет спочатку мене здивував – що робить російський орел на єврейському цвинтарі і навіщо він душить лелек?»
Орел з лелеками
Згадана мацева дійсно виявилася непростою і дозволила зробити несподівані висновки.
Нагадаємо – орел, у тому числі й двоголовий, у єврейській традиції втілює Бога, а дві голови символізують дві лінії Його управління світом: суворість та милосердя, прощення та покарання тощо.
Далі буде чималий відступ, здавалося б, не зовсім по темі Городка, але це таки по темі, а ще пізнавально та, сподіваємося, цікаво.
Двоголовий орел. Городок
Двоголовий орел сам по собі, а також з різною «фауною» у лапах, – сюжет в єврейському мистецтві більш ніж поширений. Зокрема, на цьому ж Городоцькому кіркуті є надгробок, де такий птах прикриває лапами пару зайчиків.
Двоголовий орел та зайці. Городок
Двоголовий орел із парою зайців відомий ще від часів держави хетів, але у єврейське сакральне мистецтві він потрапив щойно від 1714 року, коли художник Ізраєль бен Мордехай Лісніцький з Яричива намалював це на стелі дерев’яної синагоги Ходорова, що на Львівщині (сама ж синагога зведена ще у 1642-му або 1652 р.).
Орел та зайці з синагоги в Ходорові. Сучасне відтворення за старими світлинами. Фото РІСУ
Загальновизнано, що заєць у єврейському мистецтві є втіленням праведної душі (знаменитий заячий страх тут перетворюється на богобоязність), а заєць у пазурах орла –праведник в руках (під опікою) Бога. Однак дуже знана і шанована дослідниця культури євреїв Східної Європи професорка Браха Янів з університету Бар Ілан (Ізраїль), де вона довгі роки була завідувачкою кафедри історії мистецтва, має з цього приводу свою гіпотезу. Вона звернула увагу, що зайці в синагогах Ходорова та Смотрича зображені так, як їх хапають орли у природі, коли куцохвості є здобиччю. Зокрема на малюнку в Ходорові Орел-Бог тримає довговухих за шию, а в Смотричі (1746 р.) без усякого жалю стискає кігтями за тулуб. Тобто зайці тут більше схожі на нещасну жертву, яку незабаром жорстоко розшматують, ніж на підопічних, яких захищають…
Дослідниця також звернула увагу, що в Талмуді заєць подається як втілення Греції. Разом з Вавилоном, Мідією та Римом це одне з чотирьох королівств/царств, які є вічною містичною загрозою для євреїв. Головним чином це викликано релігійними утисками часів елліністичного царя Антіоха Епіфана, який силою насаджував серед юдеїв культ богів-олімпійців. Врешті в 167 році до нової ери це призвело до переможного повстання Маккавеїв та переосвячення храму в Єрусалимі. Українці на честь тих давніх подій щороку носять святити мак до церкви, а євреї святкують Хануку.
Професор Янів також звернула увагу, що у багатьох єврейських джерелах, датованих XVII століттям, козаків Богдана Хмельницького, які прославилися досить жорстоким ставленням до юдеїв, часто називають «греками», «лютими греками», «ненависними греками» (головним чином через «грецьку», тобто православну, віру).
Орел з зайцями. Зіньків, Хмельницька обл
Зрозуміло, що після різанини часів Козацьких воєн уцілілі євреї прагнули суду (хоча би Божого) над погромниками. Але в силу певних обставин вони могли виражати своє бажання лише метафорично та незрозуміло для християн. На думку дослідниці, тому вони зобразили, як Бог-Орел чавить зайців, які втілюють «греків»-козаків.
Тобто у цьому випадку бачимо своєрідну художню молитву до Бога як до Вищого Судді, який має покарати злочинців та відновити справедливість.
Тепер повернімося до Городка. На надгробку, який, як виявилося, датується 1770 р., бачимо, як Бог-Орел досить таки брутально тримає за горлянки лелек.
Надгробок з Городка, який спростовує гіпотезу ізраїльської дослідниці
В українській традиції це ледь не «тотемний» птах нашого народу – і, здавалося б, це ще одне підтвердження гіпотези шановної пані Янів. Але насправді все не так.
В єврейській традиції лелеки мають чітко визначене символічне значення і є загальновизнаним втіленням праведності. Староєврейською (тобто івритом) лелека звучить як «хасида» і має один корінь (х-с-д) з «хасидус» – праведність, благочестивість. У цілому сюжет символізує праведну людину, яка за життя повністю віддавала себе в руки Бога. Власне як і богобоязкі зайчики в Ходорові чи Смотричі. Тобто сюжет з Городка повністю спростовує вище згадану гіпотезу професорки Брахи Янів.
Тут варто згадати про зайців. Свого часу наше видання публікувало дослідження «Як три зайці дострибали від Гобі до Збруча». Нагадаємо, що йшлося про зображення трьох зайців, які невтомно біжать по колу. Цей сюжет вперше з’явився майже дві тисячі років тому у буддистському середовищі на теренах сучасного Китаю. По тому поширився в ісламі та християнстві і далі перейшов в юдаїзм. В єврейській некрополістиці сюжет надзвичайно рідкісний. В Україні надгробки, прикрашені медальйонами із «буддистськими» зайцями, відомі лише в Сатанові (там таких принаймні семеро) та сусідніх з ним Смотричі та Городку (по одному в кожному). Усі ці надгробки з’явилися практично одночасно – на самісінькому початку ХІХ ст. Більше таких у нашій країні немає. Поза Україною таке зображення знайдено лише в Румунії на старому єврейському цвинтарі в місті Роман. Воно прикрашає надгробок Хаї-Леї, доньки Меїра, яка померла 1836 року.
Відмивання нововіднайдених зайців
Архівна світлина зайців з Городка навіть ілюструвала вище згадане дослідження про походеньки зайців на маршруті від Гобі до Збруча. На жаль, від 2011 року це зображення вважалося втраченим. Нагадаємо – свого часу одна з міжнародних єврейських організацій вирішила трішки «доглянути» цвинтар. Найняті робітники повирізали тоді дерева і кущі, якими встиг густо зарости некрополь, а по тому, за вказівкою працедавців, усе те спалили просто на давніх могилах у велетенських вогнищах.
Наслідок «догляду» за цвинтарем з боку організації р. Меїра Габая. Фото 2011 р.
Під дією високої температури десятки давніх стел перетворилися на купки вапна або розсипалися на щебінь. Таким чином «доглядальники» вщент знищили понад пів сотні надгробків XVIII – першої половини ХІХ століть. Неодноразові спроби знайти по тому легендарних зайців виявилися невдалими. Було вирішено, що зайчики згоріли у вандальському аутодафе.
Три зайці Городка не такі довершені, як у Сатанові, але не менш унікальні
Три зайці, Сатанів
Завдяки невтомним юним дослідникам, які прочесали чи не кожен квадратний метр цвинтаря, з’ясувалося, що зайці все ж чудом вижили. Як виявилося, вони просто ховалися під мохом. Школярам довелося чимало попрацювати щітками, аби їх вивільнити. Завдяки спеціалістам з Ізраїлю вдалося навіть перекласти епітафію. Як з’ясувалося, під прикрашеною «буддистськими» зайцями мацевою похований Елімелех Пелет, син Іцхака, який помер 1823 року.
Юні краєзнавці зробили також ще одне невелике, але справжнісіньке відкриття. Зокрема виявили надгробок (орієнтовно початку XIX століття) з парочкою ведмедів. Щоби зробити фотографію, його довелося довго відмивати та відчищати (він давно впав, тому частково був перекритий ще й ґрунтом).
Відмивання ведмедів
Ведмеді з лампадою
Але робота того вартувала. Ведмеді, що несуть на жердині гроно винограду, – сюжет не лише відомий та поширений, а й хрестоматійний. Ось тільки витягнуті з-під моху клишоногі несли не традиційний виноград, а світильник-лампаду. Такий сюжет якщо не унікальний, то дуже рідкісний.
Фотофіксація надгробка з білочкою
Із «цвинтарної фауни» школярів дуже зацікавив надгробок, прикрашений хижими грифонами та білочкою, яка гризе горішок. На прохання юних дослідників спеціалісти з Ізраїлю переклали єпітафію. Як виявилося, це, а також сусіднє поховання дотично стосуються ще одного дослідження Zbruc. Йдеться про публікацію «Слідами Великої чуми 1770-1771 років» – чи не найбільшої в XVIII ст. епідемії моровиці на теренах України. У тій статті йшлося про кам’яні хрести, встановлені на місцях поховань жертв пошесті.
Поховання жертв моровиці 1770–1771 рр.
Як з’ясувалося, під надгробком з білочкою (вона символізує прагнення знань Божественної мудрості) теж лежать жертви вище згаданої пошесті. Це подвійне поховання: надгробок Авраама, сина Цві, і Добриші, доньки Єгієля. Чому чоловік і дружина померли одночасно, добре зрозуміло з року смерті – 1770-й, самий розпал моровиці. Звідси стає зрозумілим і зображення грифонів. У єврейській традиції, поміж іншого, вони символізують стражів-охоронців. Не виключено, що їх зобразили, аби вони стерегли поховану тут моровицю. Сусідній надгробок, де поховано Якова, сина Ханоха, теж датується чумним 1770 р. До речі, надгробок з лелеками теж 1770 р. і, вірогідно, також може бути пов'язаний з моровицею.
Школярі-дослідники діляться враженнями від побаченого.
«Для мене єврейський некрополь Городка став справжнім відкриттям, – розповідає Ілля Гудима. – Що він є – я, звичайно, знав, але раніше тут ніколи не був. Єдинороги, леви, хижі грифони дуже гарні та колоритні й нагадують ілюстрації до лицарських романів. Я таких раніше лише у книгах і по телевізору бачив. А вони, виявляється, зовсім поряд – справжні та старовинні».
«Людинолев»
Юну дослідницю Юлію Куксу найбільше вразили місцеві леви.
«Тут дуже цікавий "прайд" левів, – каже школярка. – Добре видно, що майстри-каменерізи дуже туманно уявляли собі, як ця тварина виглядає насправді. Деякі леви більше схожі на оброслих гривою собак. Але найбільше вразила парочка левів, схожих на гібрид коня та їжачка, а також леви з людськими обличчями та пишними козацькими вусами».
Ініціативу школярів з дослідження єврейської спадщини підтримала і місцева влада.
«Це чудово, що наших школярів цікавить історія рідного міста та історія і культура народу-сусіда, – каже голова Городоцької територіальної громади Неоніла Андрійчук. – Цей факт яскраво показує відкритість та толерантність сучасного українського суспільства, суспільства без ксенофобії та антисемітизму. Розуміння, що все, створене в Україні, не важливо ким – українцями, поляками чи, як у цьому випадку, євреями – є загальнонаціональною культурною та історичною спадщиною та надбанням і має однаково вивчатися та зберігатись, є об'єднуючим фактором для громадян нашої країни, сприяє загальнонаціональній єдності. Особливо сьогодні, коли ми протистоїмо жорстокому та страшному зовнішньому вторгненню з боку Росії».
Жанна Максимова та юні дослідники біля унікальних «буддистських» зайців
Найбільшу ж допомогу юним дослідникам надає відділ культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради. Його співробітники допомогли школярам консультаціями, забезпечили юних краєзнавців методичними та довідковими матеріалами. Крім того, відділ активно співпрацює з ізраїльськими науковцями, які надають консультації в особливо складних випадках.
«У цьому питанні маємо свій "шкурний" інтерес, – каже начальник відділу Олег Федоров. – Після Перемоги наша громада планує активно розвивати туризм. У тому числі й "національно орієнтований". Городок цілком здатен стати одним із центрів єврейського туризму. До нашої громади, зокрема, входять ексмістечка Кузьмин та Купин із численними та дуже цікавими пам'ятками єврейської історії. Зовсім поряд – знаменитий Сатанів, Гримайлів, Гусятин та Смотрич. У центрі ж цього туристичного вузла саме наш Городок. Тож школярі зараз виконують і частину роботи нашого відділу. Сподіваємося, що в результаті ми отримаємо непоганий путівник старовинним єврейським некрополем Городка, чи принаймні заготовку для нього».
26.11.2022