У Великій піраміді в Ґізі виявили потаємну кімнату

За допомогою детекторів мюонів — частинок, які утворюються під час взаємодії високоенергетичних космічних променів з молекулами повітря, — вчені виявили невідому кімнату всередині Великої піраміди в некрополі Ґізи (Єгипет) віком 4500 років — вперше з ХІХ століття.

Єгиптологи, однак, сумніваються, що там можуть бути якісь скарби, пов’язані з похованням фараона Хеопса. “Шанси, що це одна з поховальних кімнат, практично нульові”, — каже Айдан Додсон, єгиптолог із Бристольського університету (Сполучене Королівство), який досліджує стародавні єгипетські гробниці. Він, однак, сподівається, що знахідка може містити ключі до таємниці спорудження піраміди.

Велику піраміду збудував фараон Хуфу (також відомий як Хеопс), який правив у 2509-2482 рр. до н. е. Вона споруджена з вапняку та гранітних блоків і здіймається на висоту 139 метрів. Це найдавніша та найбільша з усіх єгипетських пірамід, а також одна з найвідоміших споруд стародавнього світу.

Велика піраміда унікальна не лише своїми розмірами. На відміну від інших пірамід, які побудовані над центральною поховальною камерою в основі, гробниця Хеопса містить декілька поховальних кімнат у центрі самої піраміди. Це, зокрема, кімната фараона, у якій досі зберігається кам'яний саркофаг, менша за розмірами кімната цариці, а також довгий похилий коридор, що називається Великою галереєю.

Ці кімнати було виявлено ще у IX ст. н.е. У ХІХ ст. їх ретельно дослідили західні археологи, проте з тих часів науковцям не давала спокою думка, що всередині піраміди можуть бути ще якісь невідомі кімнати.

“Щодо цього було висунуто дуже багато різних теорій, одні з яких цікаві, а інші цілковито безглузді”, — каже Мехді Таюбі, президент Інституту інноваційних методів збереження архітектурної спадщини (Париж). Мехді — співзасновник міжнародної Scan Pyramids, яка працює під патронатом Міністерства культурної спадщини Єгипту. Група Мехді використовує неінвазивні методи пошуку прихованих порожнин у стародавніх гробницях та храмах.

Один із таких методів відстежує траекторії елементарних частинок мюонів, які утворюються, коли космічні промені вдаряються об атоми у верхніх шарах атмосфери. Приблизно 10 тис. мюонів щохвилини потрапляють на кожен квадратний метр поверхні Землі. Чутливі мюонні детектори розробили для використання у прискорювачах частинок, але протягом минулого десятиліття їх застосовували і для інших цілей, зокрема визначення внутрішньої структури вулканів та дослідження пошкодженого ядерного реактора у Фукусімі.

В грудні 2015 року фізик Куніхіро Морішіма з Університу Нагої (Японія) та його колеги розмістили кілька таких детекторів всередині кімнати цариці, щоби детектувати мюони, які проходили через піраміду зверху. Мюони частково абсорбуються каменем, тож коли вони проходять крізь великі порожнини, на детектор потрапляє більша їх кількість.

Дослідники встановлюють мюонні детектори всередині Великої піраміди.

Протягом двох місяців експерименту вчені отримали неочікувані результати. Дві інші команди фізиків — з прискорювача високоенергетичних частинок у Цукубі (Японія) та Французької комісії з альтернативної та атомної енергетики в Парижі — підтвердили їхні результати, використовуючи інші типи детекторів як всередині, так і поза пірамідою.

Усі три команди виявили велику порожнину в одному й тому ж місці піраміди над Великою галереєю. Про свої результати вони повідомили 2 листопада в журналі Nature. “Це була велика несподіванка. Ми справді дуже здивовані”, — каже Таюбі.

Кімната може бути горизонтальною або дещо нахиленою. Можливо, вона складається з двох або кількох менших приміщень. Мета цього простору залишається невідомою, але Таюбі вважає, що вона може бути ще одною Великою галереєю.

Велика галерея з її ступінчастою стелею є “однією з найфантастичніших кімнат стародавнього світу”, — каже Боб Брієр, єгиптолог з Університету Лонг-Айленда в Бруквілі (Нью-Йорк). Брієр — співавтор книги 2008 року “Секрет Великої піраміди”.

Найімовірніше, там немає якихось артефактів, пов'язаних із похованням фараона, — каже Айдан Додсон, — оскільки в піраміді вже є поховальна камера з саркофагом. Додсон вважає, що призначення відкритого приміщення — суто технічне: зняти навантаження на склепіння Великої галереї. Такі самі “кімнати розвантаження” є в піраміді батька Хуфу — Снефру в Мейдумі.

Але Колін Рідер, незалежний геолог та інженер з Ліверпуля (Сполучене Королівство), доводить, що кімната розташована надто далеко від Великої галереї, щоби виконувати цю роль. Він припускає, що у такий самий спосіб, як Велика галерея веде до гробниці царя, ця кімната може вести до ще одного — розташованого вище — приміщення. “Потрібно провести додаткові дослідження, щоб виключити таку можливість”, — каже він.

Брієр має третю теорію. У 2007 році разом з французьким архітектором Жаном-П'єром Гудіном він висловив припущення, що Велика галерея може бути частиною велетенської системи противаг. Її підлогою, можливо, будівничі спускали масу, яка, наче кран, піднімала важкі гранітні блоки, з яких споруджена, зокрема, кімната царя. Можливо, цей новий простір — складова частина ще однієї, вищої системи противаг.

Таюбі каже, що в майбутньому хоче просканувати піраміду фараона Хефрена — другу з єгипетських пірамід за розмірами. Ще у 1960-х команда фізиків на чолі з лауреатом Нобелівської премії Луїсом Альварезом встановила там мюонні детектори й записала дані на магнітну плівку. Вони тоді не виявили жодних нових кімнат. Але технологія відтоді дуже вдосконалилася. “Я думаю, Альварез був справжнім візіонером. Він мав правильну ідею, хоча, можливо, й надто рано. Наша мрія — віддати належне Альваресові і наново провести експеримент в піраміді Хефрена, щоб побачити, чи справді він мав рацію”, — каже Таюбі.