Провідник Галицької Землі

(У двадцятьпяті роковини смерти д-pa Евгена Олесницького).

 

Історія галицьких українців у б. австрійській державі виказує чимало непересічних, спосібних політичних та господарських провідників, що своїми сміливими виступами творили етапи загально-національного пробудження. Серед них одним з передових в історії Галичини 1890-1900-1910-их років був економіст, господарський діяч і просвітянський провідник, творець багатьох сьогодні діючих господарських та інших установ, соймовий і парляментарний посол та здібний політик — д-р Евген Олесницький. Не можна говорити про національне, політичне та господарське відродження Галичини перед минулою світовою війною, не згадавши многократно Евгена Олесницького і його праці. Він був усюди, де розцвітало й дозрівало національне життя в Галичині, був при кожній важнішій громадській справі, а вже обовязково був усюди там, де йшло про українського хлібороба, чи про економічні та політичні вимоги українського села. Тому, хоч його життя було не надто довге, бо прожив усього 57 років, його завзяття, сила волі, енергія та рідка любов до праці на народній ниві залишили повсякчасний слід в історії Галицької Землі.

 

Хоч від Його смерти минає 25 ц. м. чверть рівно століття, досі не дочекався він заслуженої більшої монографії.

 

Eвген Олесницький народився 5. березня 1860 року як син священика, пароха в Говилові Великім коло Копичинець на галицькому Поділлі. Гімназійні науки скінчив у Львові в чужій гімназії, в якій під впливом Шевченкового "Кобзаря" працювала "громада" — осередок виховання передових провідників українського національного відродження в Галичині кінця 19-го століття. Евген Олесницький був не тільки пильним членом, але став швидко й одним із провідників "Громади". В університеті, студіюючи право, Він стрінувся поруч політичних і зі суспільними й економічними питаннями, що стали осередком його зацікавлення на все життя. Теоретичні суспільно-економічні студії мав нагоду конфронтувати постійно із сумною тоді дійсністю українського села й міста й вже тоді ясно бачив, що тільки видвигнення господарських і суспільних питань та їх розвязка зможуть дати реальний зміст українській політичній думці.

 

Тодішній господарський стан галицького селянства був невідрадний: лихварські відсотки, поголовні ліцитації та горілка значили шлях упадку. Сильна реакція на ці лиха українського духовенства та молодих народовців довели до активного виступу за політичне, водночас і господарське піднесення села. Тоді кидають гасла соціяльної та економічної боротьби, не забуваючи і про політичну, Іван Франко, Володимир Навроцький, Володимир Барвінський, тоді голосним гомоном відбувається у краю перше політично-економічне віче у Львові 1880 р. Це були саме роки студій Е. Олесницького, часи його підготови до народньої роботи, що мусіла — на його думку — перейти від слів до діл, від романтики до реального економічного й політичного двигнення народу. Тому й обрав Він адвокатуру, як найбільш вільне тоді звання, щоб давало змогу працювати для народу. Відкривши у 1891 р. адвокатську канцелярію в Стрию застав уже на відповідальних стійках у краю своїх товаришів зі студентської лавки д-ра Костя Левицького, д-ра Степана Федака, д-ра Теофіля Кормоша, та інших, що вязали вже будівлю нової політичної та економічної праці для народу. Е. Олесницький зразу  кинувся у вир організаційної роботи, якої став згодом мистцем на Галицькій Землі. Перейняв провід стрийської філії "Просвіти", тоді осередньої установи національної праці, і в короткому часі зробив із неї зразок всенародньої організації. У 1893 році надає цій філії "Просвіти", попри просвітянську працю, також економічний характер, засновує ощадні каси, торговельні та промислові спілки, громадські шпихлірі, пробує організувати спілки для спільного користування пасовищ та арендованих від дідичів ґрунтів, словом — організує українське селянство на всіх ділянках життя, щоб у той спосіб вирвати його зпід впливу чужих та зробити його здатним до власної політичної організації. Свою працю обґрунтовує теоретично у статтях, що появляються в усій українській галицькій пресі, та дає у них теоретичні основи для розвитку економічної і політичної думки галицьких українців. Його праця швидко переростав межі Стрийщини, а він стає знаним у цілому краю.

 

Та зацікавлення Е. Олесницького не спинилось на межах Галичини. Він часто виїзджає на Наддніпрянську Україну, навязує контакт з тамошніми діячами, знайомить їх зі своєю працею та задумами, привозить звідтіля широкий подих не тільки степів, але й поглядів на українську справу. Співпрацює там і пером ("Украинская Жизнь") та бачить свою працю, хоч яку видатну й цінену, тільки невеликою частинкою спільного, великого діла.

 

У своїй роботі присвячує Е. Олесницький найбільше уваги підставовій верстві українського народу — селянству. Але він бачить, що без організації селянського стану нема сили цього селянства. А ця організація мусить обіймати ввесь край та різні ділянки селянських потреб. Тому з 1909 р. переймає провід зреорганізованого на основі власних плянів Краєвого Господарського Товариства "Сільський Господар" у Львові й переносить осередок своєї праці зі Стрия до столиці краю. Під його проводом виростає Товариство "Сільський Господар" у велику, краєву установу. Починав заходити "Господарська Часопись", появляються книжечки Бібліотеки "Сільського Господаря", що стають дорадниками українського селянина разом з аґрономами, які працюють по селах за окремим пляном. Попри фахову аґрономічну роботу переймає на себе "Сільський Господар", а в дійсності його голова, Евген Олесницький, також обовязки заступництва селянських інтересів перед краєвим і центральним урядом. Розбудова "Сільського Гослодаря" на станову селянську організацію — це одна з найбільших заслуг Е. Олесницького, що стільки добра принесла селові у важких часах відбудови після знищення світовою війною. А проте Є. Олесницький добре знав, що сама тільки аґрономічна робота і заступництво селянських інтересів ще далеко не вичерпують потреб села, тому покликує до життя у 1911 році "Краєвий Союз Господарсько-Торговельних Спілок", що як торговельний синдикат Краєвого Товариства "Сільський Господар" — поставив собі за мету постачити українському селянству все потрібне до сільськогосподарської продукції та збувати сільсько-господарські продукти нашого села; це завдання сповняє ця установа, перемінена на Союз Кооперативних Союзів "Ценросоюз" й досі. Покликує також до життя "Краєвий Союз для хову та збуту худоби", який у довоєнному час відіграв поважну ролю як реґулятор цін на худобу та безроги і врятував для українського селянства Галичини поважні суми. Стає також у проводі надзірної ради "Краєвого Молочарського Союзу" та разом з о. Остапом Нижанківським кладе основи під наше кооперативне молочарство. В такий спосіб зосереджує В. Олесницький у своїх руках не тільки керму станової та аґрономічної централі нашого села, але кермує і збутом та перерібкою сільсько-господарських продуктів, не забуваючи також про постачання всього потрібного для сільсько-господарської продукції.

 

Ця хліборобська організація виявила свою силу і в часах війни. Бо хоч війна 1914/1915 рр. змела з лиця землі і кружки "Сільського Господаря" і кооперативи, то залишилася традиція і віра в силу самопомочі й самодіяльности, яку проповідував Е. Олесницький — що тільки шляхом самопомочі можна загоїти найбільші рани. Тому, коли опинився на примусовій еміграції у Відні, зразу збирає господарських діячів, організує для них фахові курси, основує секцію відбудови краю, що потім відограла поважну ролю, як бюро при "Сільському Господарі" у Львові, видає окремий господарський додаток до віденського "Діла" та приготовляє себе й інших до великої праці над відбудовою. Він додавав сили усім, поборював невіру, мав усе готовий плян, що робити, хоча в самого сил не ставало, бо тоді вже хворів важко.

 

Передчасна смерть 25. жовтня 1917 р. у Відні перервала неодні великі задуми Е. Олесницького, але залишилися ще його учні та приятелі, що дальше продовжували серед складних політичних умовин його діло, організуючи українське господарське життя в Галичині на двох головних основах Олесницького — самопомочі і самодіяльности, що стали підставою у повоєнному розвитку і нашої громадської аґрономії, і нашої кооперації. З жалем тільки згадували та згадують вони, наскільки то більше і краще можна було б зробити, коли б цей великий провідник селянства пожив був довше.

 

А проте економічна діяльність Евгена Олесницького — це тільки одна сторінка його багатогранної праці. Бо ж він був передовим політиком Галицької Землі, від 1900 р. соймовим послом до краєвого сойму, а від 1907 р. до. віденського парляменту, і своїм глибоким знанням та рутиною впливав в останніх 25 роках перед першою світовою війною на хід наших політичних подій та довго кермував ними. Він і просвітянин великої міри, що для народу зумів найти все час та засоби. Він і — громадська людина, що не пропускав ніякої нагоди, щоб помогти гуртові — громаді, навіть коли. йшло про дрібні товариські справи. Він — опікун молоді, що за своєю спонукою та навіть грошевою підтримкою вишколив неодного фахівця-громадянина, що стоять нині на передових місцях у нашій суспільності. Він — добродій, ще не жалував гроша на народні ціли, але не жалував його також дати теплою рукою тим, що його потребували, а часто навіть не знали, що це від нього допомога. А при тому Він і журналіст, співробітник багатьох часописів, автор цінних двотомових мемуарів "Сторінки із мого життя" (вид. "Діло" — Львів 1935). Залишив у рукописі і цікавий "Щоденник", що змальовує дрібничково його працю підчас світової війни. Але Він, про що мало хто знає — також великий прихильник українського мистецтва, а зокрема театру. З-під Його руки вийшли переклади, ось ніж інш. такі лібрета як "Циганський барон", "Галька", "Кавалєрія Рустікана". Він і бесідник, небуденний дискутант, народній трибун.

 

Ось це тільки в коротких словах заслуги цього небуденного провідника в народній роботі та на велику міру українського економіста й політика.

 

Нехай же память про нього стане прикладом для молоді і зразком для громадських діячів, як треба працювати! Нехай же не забудуть про нього і наші письменники-економісти та нехай велика праця про життя Його дочекається швидко поважної, всесторонньої монографії.

 

В дні 25 жовтня, у двадцятьпяті роковини смерти, хилить голову в пошані над могилою на цвинтарі в Стрию, де спочиває сном вічним Евген Олесницький, не тільки вся Стрийщина, але й уся Галицька Земля.

 

[Краківські вісті]

24.10.1942