14 березня 1990 року в Стрию над будинком міського виконавчого комітету вперше в Українській Радянській Соціалістичній Республіці офіційно – за рішенням доперебудовного міськвиконкому – замайорів синьо-жовтий прапор.
На масових громадських акціях національний прапор був неодмінною атрибутикою вже майже рік – після того, як Юрко Волощак, а за ним і Василь Січко підняли його 26 квітня 1989 року на екологічному мітингу на площі Ринок у Львові.
Влітку того ж року після мітингу, що закінчився визволенням з КПЗ Івана Макара і демонстрацією на чолі з ним по вулицях Львова, синьо-жовті прапори стихійно були встановлені при вході в міськраду на Ринку і в обком (тоді на вул. Радянській), прапори не знімали до ночі.
У Стрию синьо-жовті прапори публічно підняли 23 травня 1989 року на мітингу на захист УГКЦ, що розпочався панахидою на могилі батьків Глави УГКЦ кардинала Любачівського, а закінчився встановленням хреста на могилах жертв НКВД, в'язнів стрийської тюрми, замучених на початку війни 1941 року.
В червні, на Зелені свята, релігійна процесія з Успенської та Благовіщенської церков йшла на цвинтар під синьо-жовтими прапорами – а ще рік перед тим, коли на засіданні суспільно-політичного клубу "Аргумент” начальник стрийського відділу КҐБ Юрій Колодяжний закликав до вірності "червоному знамену революції” і його з залу перебила Ірена Чабан: "Що ви нам нав’язуєте чужий червоний прапор? У нас є свій..." – то мусила про всяк випадок згадати прапор УРСР: "Свій, червоно-синій”.
Під синьо-жовтими прапорами йшли зі Стрия процесії на відкриття пам'ятників Тарасу Шевченкову на Грабівцях та в Завадові, під час акцій на Івана Купала на березі Стрия тощо. Незмінно він майорів і перманентних мітингах на площі перед будинком тодішнього міськкому партії.
4 березня відбувся перший тур виборів до Верховної Ради та місцевих рад, через два тижні, 18-го, мав бути другий тур і зміна влади в місті: цілковиту перемогу здобули узгоджені кандидати Демблоку, антикомуністичної опозиції.
В неділю після виборів, 11 березня, багатотисячний мітинг висунув вимогу встановити над міською радою поруч з державним і національний прапор. Представницька делегація з прапором невідкладно вирушила до міської ради, але міська влада попросила зачекати до середи, щоб провести позачергове засідання виконавчого комітету ради, пообіцявши винести на нього питання національної символіки і позитивно його вирішити.
У вівторок на своєму засіданні Стрийська крайова організація Народного Руху України доручила Богдані Гавришок пошити прапор, Богдану Ботвину – посвятити, Оресту Галицькому – зробити його кріплення, Василю Бичку, керівникові Варти Руху, – забезпечити встановлення прапора.
Наступного дня, 14 березня, з 13 членів виконкому на засіданні були присутні 10 (зокрема голова виконкому І.Матійців, його перший заступник М.Мазур, заступник голови М.Пинів, заступник голови і голова планової комісії В.Попова, секретар виконкому Н.Сидорак, директор заводу "Металіст” М.Войтюк, голова Моршинської міської ради В. Шолупата, робітниця швейної фабрики М.Білецька), належний кворум був (при цьому перший секретар міськкому партії Є. Сергієнко на засідання не прийшов), були також прокурор міста Т.Костур і начальник місцевого відділення КҐБ Ю.Колодяжний.
В залі засідань виконкому близько сорока людей: зібрались обрані в першому турі депутати різних рівнів, представники рухів та громадських організацій, під вікнами, очікуючи рішення, вирував люд.
Голова виконкому Ігор Матійців оголошує, що на порядок денний засідання виноситься тільки одне питання – встановлення українського національного прапора.
Перед обговоренням виступив Юрій Колодяжний (родом, до речі, з Жидачева), який наголосив, що в жодному законі не згадується національний прапор, а синьо-жовтий – це націоналістичний прапор, тому кожен член виконкому, голосуючи, повинен розуміти наслідки.
Першим в обговоренні виступив заступник міського голови М. Мазур, який відразу виступив за позитивне рішення – щоб не зірвати вибори до місцевих рад і не допустити кровопролиття: «Якщо ми відмовимо громаді винести рішення про підняття національного стяга, то через деякий час за нас це зроблять інші, а нас земляки проклянуть». За ним всі виступають за проєкт рішення виконкому про підняття синьо-жовтого стяга.
Голова міста звертається до прокурора міста про законність прийняття такого рішення. Тарас Костур пояснив, що розглядає рішення поза рамками законів, але розуміє необхідність його прийняти для заспокоєння громадськості, і зазначив, що "Конституція не регулює поняття національної символіки, лише державної. І не містить заборони вивішувати національну символіку".
Після цього голова виконкому ставить на голосування проєкт рішення:
"Про встановлення національного прапора України.
У зв’язку з напруженою суспільно-політичною ситуацією, яка склалася у м.Стрию і на вимогу громадськості міста та з метою недопущення подальшої дестабілізації і зриву виборів до місцевих рад виконавчий комітет Стрийський міської ради народних депутатів вирішив: встановити на будинку виконкому український національний синьо-жовтий прапор на одному рівні з державним прапором УРСР” .
Рішення прийняте (один голос проти, один утримався, решта – за). Після прийняття постанови її тут же оперативно надрукували, підписали і поставили печатку.
Вийшовши до людей, її оголосив Віктор Романюк. Місію вивісити освячений в Успенській церкві прапор доручили Богдану Ботвину, Василеві Бичку, Олегові Бойко, Оресту Галицькому, Роману Дрімайлу та Орестові Держку. 15-тисячний хор біля міськвиконкому співає "Ще не вмерла Україна" – слова десятки років забороненого гімну, виявляється, всі знають.
І в цей момент над містом пролітає ключ журавлів, птахи раптом ламають свій ціп і летять трьома злитими в основі колонами, що нагадує тризуб. Зворушення людей не має меж.
16 березня в стрийській районній газеті "Будівник комунізму” виходить коротка замітка редактора О.Телешова про цю подію. Того ж 16 березня 1990 року відбулась колегія прокуратури області, на якій розглядалося "порушення «Закону про прокуратуру СРСР» прокурором міста Стрия Т. В. Костуром", за наслідками якої прокурор області Л.Ізосімов (однокурсник, до речі, Костура), видав наказ: "Костур Т. В. заслуговує на звільнення з посади, проте, беручи до уваги його багаторічну і бездоганну службу в органах прокуратури, з урахуванням рішення розширеного засідання колегії з цього питання, вважати можливим обмежитися притягненням Т. В. Костура до суворої дисциплінарної відповідальності".
Наступного дня, напередодні другого туру виборів, це питання розглядалося на засіданні бюро обкому компартії з викликом керівників партійно-радянських органів і силових структур, але перший секретар обкому Яків Погребняк, з огляду на вибори, спустив його "на гальмах".
А в неділю, 18 березня, у другому турі виборів Тараса Костура обрали депутатом Стрийської міської ради (а в травні за пропозицією В'ячеслава Чорновола Львівська обласна рада призначила його начальником обласного управління юстиції).
І далі:
23 березня 1990 року перша сесія нової Тернопільської міської Ради народних депутатів прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів містив рішення про встановлення українського національного прапора на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР.
30 березня республіканська "Правда України”, повідомляючи про стрийські події, дала коментар першого заступника прокурора УРСР В.Г.Синюкова: "Дії Стрийського виконкому і новообраних депутатів є протизаконними, тому що були грубо порушені Конституція УРСР, інші законодавчі акти. Згідно з законом УРСР від 5 червня 1981 р. "Про прапори і вимпели державних і суспільних органів, організацій УРСР та їх посадових осіб”, такі прапори і вимпели підлягають реєстрації. Не зареєстрованими користуватися заборонено, в тому числі і синьо-жовтими”.
2 квітня 1990 прапор за рішенням ради офіційно підняли в Дрогобичі.
3 квітня 1990 Львівська міська рада прийняла ухвалу про використання синьо-жовтого прапора у Львові.
8 квітня 1990 року Івано-Франківська обласна рада прийняла рішення про встановлення синьо-жовтих прапорів над міською й обласною радами.
28 квітня 1990 року таке ж рішення було прийняте Львівською обласною Радою народних депутатів, національні прапори мали бути вивішені вже у всіх населених пунктах Львівської області.
13 червня 1990 року Житомир став першим за межами Галичини містом, де теж офіційно вивісили прапор.
24 липня 1990 синьо-жовтий прапор підняли перед будівлею Київської міської ради.
А першим селом, де над сільрадою голова сільради повноважно, хоч без письмового офіціозу, вивісив синьо-жовтий прапор, було село Жулин, розташоване за 12 км від Стрия (навпроти – через ріку Стрий – Гірного): ввечері 3 березня 1990 року, напередодні виборів, Мирон Бальо вивісив на виборчій дільниці пошитий Галиною Турик національний прапор.
14.03.2025