Штучний інтелект — це продовження еволюції

Томаш Уляновський

Завдяки штучному інтелекту освіта рівня Гарварда стане доступною мільйонам. Ізраїльський науковець і футуролог Ронер Тал-Ботцер в розмові з кореспондентом "Виборчої" Томашем Уляновським розмірковує, чи зможе штучний інтелект розв’язати основні проблеми людства.

Ронер Тал-Ботцер — спеціаліст з теорії штучного інтелекту (АІ), геноміки і біотехнологій, засновник компанії Sense Education. На конференції “Masters and Robots” виступив з доповіддю про майбутнє здоров'я.

Наша розмова відбулася по Skype. Спочатку протягом кількох хвилин я не можу додзвонитися. Постійно йде переадресація на центральну телефонну систему його університету, просить його внутрішній номер, якого, ясна річ, не знаю. Починаю думати, що якась змова.

— Щось кепсько цей ваш штучний інтелект дає собі раду.

— Зовсім ні. Тут винен людський фактор. Річ у тім, що я нечасто використовую Skype. Тепер є кращі програми. Тому недавно під'єднав свій акаунт до робочого телефону і зовсім про це забув.

— На вашу думку, штучний інтелект — це проблема чи рішення?

— Однозначно, що рішення. Я великий фан штучного інтелекту. У ставленні до нього погоджуюся з засновником Facebook Марком Цукербергом і не погоджуюся з Ілоном Маском.

(В липні Цукерберг висловив ентузіазм з приводу майбутнього штучного інтелекту. Він сказав, що не розуміє людей, які пов’язують його з апокаліпсисом. У твіттері йому швидко відповів Ілон Маск, засновник PayPal, Tesla Motors, SpaceX і SolarCity. Прикметно, що Маск скептично оцінює штучний інтелект і віддавна попереджає про різні загрози, пов'язані з ним. “Розмовляв про це з Марком. Його розуміння проблеми обмежене”, — твітнув Ілон Маск).

— Тож які проблеми ми можемо розв'язати за допомогою штучного інтелекту?

— На перший погляд, це хороше запитання — але, по суті, неправильне, бо на нього неможливо відповісти. На заваді стоїть так звана технологічна сингулярність. Це точка, у якій штучний інтелект перевершить можливості людини. Після цього поступ стане настільки стрімким, що ми вже не зможемо передбачати його наслідки. Штучний інтелект змінить усе.

Колись ми мислили про світ як про сукупність системних проблем, які потребують розв'язку. Штучний інтелект призведе до того, що зникнуть старі парадигми. Наприклад, науковий метод, за допомогою якого наука в сучасному світі пізнає реальність, полягає в спостереженні, висуненні гіпотез і проведенні експериментів. Але вже сьогодні багато наукових досліджень починаються з аналізу баз даних. Чому? Інформація хаотично розсіяна по різних базах даних. Але в нас є штучний інтелект, який може самостійно їх проаналізувати і зрозуміти, що з того випливає. Він може навіть постаивти запитання і знайти кореляцію, яка людям навіть не прийшла би до голови.

Якщо ми говоримо про проблеми і розв'язки, то вони є частиною системного способу мислення, який відходить у минуле. Навіть найбільші проблеми штучний інтелект зробить несуттєвими. Він зможе глянути на світ холістично, цілісно, космополітично.

— А які, на вашу думку, найбільші проблеми, які зараз стоять перед людством?

— Кожен спеціаліст відповідає на це інакше. Для мене найбільшими викликами є освіта і медицина. Це колони, на яких тримається наше життя. Без медицини ми не могли би жити. А без освіти життя є марним.

Почнемо з освіти. Завдяки комп'ютерам та інтернету кожен учень у всьому світі може сьогодні слухати лекції найкращих вчених. Але це тільки зміст. Навчання — це щось більше. Це процес. Недостатньо тільки читати книги і дивитися презентації. Набагато важливішим є самостійне виконання завдань.

— І як штучний інтелект може в цьому помогти?

— Він може бути особистим вчителем. Може навіть ставити завдання, дискутувати з учнями, спрямовувати їх до розв'язку. Завдяки йому мільйони людей можуть отримати доступ до освіти, яка сьогодні є благом для дуже обмеженого кола людей.

— І ці мільйони взаємодіятимуть зі штучним інтелектом?

— Деякі вже взаємодіють. Хоча б в Ізраїлі чи США.

— Але навіщо людям майбутнього буде потрібна ця блискуча освіта, якщо і так за них все робитимуть штучний інтелект і роботи?

— Люди вчаться не тільки для практичних умінь, а й для самого знання. Такою є наша природа, що ми повинні розвивати своє мислення. Світ крутиться завдяки нашим мізкам! Тому навіть тоді, коли нас оточуватимуть розумні роботи, ми і надалі потребуватимемо освіти.

— У сьогоднішньому світі повно освічених людей, які працюють кельнерамими чи барменами. Б'юся об заклад, що багато з них сильно фрустровані.

— Людство прагне знань зі світанку своєї історії. Люди стають щораз розумнішими й освіченішими. Знання постійно розширюються, і я не бачу причин, через які цей процес має коли-небудь зупинитися.

З початку промислової революції ми створюємо дедалі складніші машини, які допомагають нам у житті. Вони дозволяють нам фокусуватися на розвитку наших інтелектуальних здібностей. Сьогодні можемо розробляти не лише автомати, які виконують просту механічну роботу, а й мислячі машини. Я вважаю, що це найвищий рівень розвитку.

(Тут я знову повинен втрутитися. Під "мисленням" у даному контексті належить розуміти розв'язок проблем за допомогою алгоритмів. Мислення не обов'язково має бути пов'язане зі свідомістю. Науковці постійно сперечаються, що таке свідомість. Щораз більше вчених вважають, що свідомістю наділені не лише люди, а й тварини. Американський нейробіолог Крістоф Коx пропонує взагалі всіх істот вважати свідомими, поки не доведено, що це не так. Комп’ютерні програми чи додатки, однак, ще ніхто не вважає істотами).

— Може, це й так, але освіта завжди мала практичні передумови. Ми навчались різним умінням і фактам для того, щоб орієнтуватися і жити в реальності, яка нас оточує. Не можу сказати, що “наука для науки” зробила людство тим, чим воно є сьогодні. Ви є науковцем і можете тішитися зі свого високого статусу. Прибиральниця може мати іншу думку з цього приводу.

— Я вважаю, що ця проблема існує з початку існування людства. В суспільствах є значні відмінності. Деякі люди практичніші, а інші літають у хмарах. Деякі менше, а інші більше освічені. Найосвіченіша людина дві тисячі років тому не знала, можливо, і сотої частки того, що знає сучасний неук. Але це не міняє факту, що освіта була, є і буде фактором соціальної нерівності. І в Середньовіччі люди вчили зовсім непрактичні речі.

— Але скільки їх було? Дуже мало. Більшість людей ледь зводила кінці з кінцями. Сьогодні більшість людей практично ставиться до життя. Дуже мало хто щось вчить тільки для того, щоби знати. Може, знання справді стало забагато? Може, більшості його взагалі стільки не потрібно?

— Абсолютно з цим не згідний. Знання ніколи не буває забагато. Знання, мислення, уява, творчість — це найшляхетніші мотиви для життя в цьому світі. Це найвище, що може осягнути людина. А для цього нам потрібна освіта. Подивіться, зрештою, скільки великих фірм у світі базуються на знанні, даних і мисленні. Навіть мій смартфон тільки на 1% складається з металу і пластику. 99% у ньому — це знання, яке його творці носять “між вухами”.

— Але ви постійно говорите про меншість, і то невелику.

— Саме тому штучний інтелект відіграє таку значну роль в освіті нових поколінь інноваторів. Завдяки йому краще вчитимуться діти всіх, а не тільки багатих людей. Байдуже, де ти народився — ти завжди зможеш отримати освіту рівня Гарварду.

— От тільки хтось повинен буде спочатку вкласти багато грошей в інфраструктуру — оптоволоконні мережі, інтернет, персональні комп'ютери...

— Маєте рацію. Але я не в стані розв'язати всіх проблем світу (сміх). Я займаюсь лише штучним інтелектом, програмами.

Мене часто запитують, чи штучний інтелект витіснить учителів. Думаю, що ні. Радше вчителі, які використовують переваги штучного інтелекту, витіснять тих, хто цього не робить. У передових суспільствах планети люди співпрацюватимуть із машинами.

— А я читав, що однією з перших професій, в яких людей витіснить штучний інтелект, буде професія лікаря. Зрештою, чимало лікарів вже поводяться з пацієнтами наче роботи. Отже, ми поміняємо їх на нову кращу модель.

— Я так не думаю. Вважаю, що станеться так само, як з учителями — лікарі, які користуються штучним інтелектом, витіснять тих, які не хочуть цього робити.

Не випадково, що протягом останніх двох десятиліть багато вищих навчальних закладів відкрили нові напрями, пов'язані з біоінформатикою. Ця галузь досліджує, як комп'ютерні програми можуть розв'язувати медичні проблеми. Звісно, це не завжди приносить результати, адже існує прірва між вченими, які сидять у своїх “вежах зі слонової кістки”, і лікарями, які щодня лікують пацієнтів.

Штучний інтелект повинен подолати цю прірву. Університет Бар-Ілан у співпраці з медичним центром Sheba, найбільшою лікарнею Ізраїлю, розробив програму навчання лікарів, яка включає регулярні піврічні курси вивчення комп'ютерів і штучного інтелекту.

— А як штучний інтелект допомагає їм у лікуванні?

— Насамперед він допомагає в постановці діагнозу — для цього потрібен аналіз величезної кількості даних, що надходять від машин, до яких під'єднаний пацієнт. Ці дані часто перевершують можливості лікаря.

(До речі, дослідження доводять, що вже сьогодні штучний інтелект краще, ніж лікарі, передбачає інфаркти і виявляє навіть найскладніші випадки туберкульозу).

В комп'ютерну програму можна ввести дані не лише з натільних сенсорів, а й з аналізатора ДНК — людини чи патогену. Крім того, штучний інтелект допомагає обрати персоналізовану терапію. Він може просканувати медичні дані з усього світу і знайти подібні випадки, а також зробити висновок, наскільки вони пов'язані — генетично, симптомами, причиною хвороби — з пацієнтом. Він може швидко пересвідчитися, чи терапія, яку застосували на іншому боці світу, допомогла. І якщо ні — то чому.

Чи знаєте ви, хто сьогодні є найкращим шахістом світу?

— Часом не програма Deep Blue, яка у 1997 році обіграла Ґаррі Каспарова?

— Ні. Найсильнішою сьогодні є система Centaur, яка дозволяє шахістові застосовувати переваги штучного інтелекту. Гравець може покладатися на свою інтуїцію, емоції і водночас використовувати величезну обчислювальну силу комп'ютера, який дає людині на вибір п’ять варіантів найкращих ходів. Проте саме шахіст вибирає, куди поставити фігуру. Перемагає не людина і не машина, а покращена людина.

— Але чемпіоном світу в популярній сьогодні в Азії грі в ґо є програма АlphaGo, яка належить Google. Чи не берете ви до уваги поважних застережень Стівена Гокінґа, — а відомий фізик сам вже наполовину машина — який вважає, що штучний інтелект може загрожувати людині. Бо в певний момент він може подумати: “А чому я маю залежати від цього троглодита?” Ми ж не обговорюємо своїх рішень з крокодилом або мурахами.

— Хто я такий, щоб не погоджуватися з Гокінґом?! Але страх перед усім невідомим такий же старий, як і саме людство. Ще з часів промислової революції люди побоюються, що їх витіснять машини.

— Ну і витісняють.

— Це правда. Але завдяки цьому значна кількість людей замість фізичної праці може віддатися найшляхетнішому зі всіх занять — мисленню.

— Проте ми стаємо щораз залежнішими від машин. Чи не боїтеся ви, що суперраціональні програми можуть отримати владу і наробити багато потворних, але цілком логічних вчинків — достеменно як психопати?

— Ми не живемо в ідеальному світі. Розвиток науки і технологій завжди породжує нові проблеми і нові жертви...

— Конечні жертви?

— Можливо, і так. Наприклад, майже кожна програма, яку ми використовуємо, інфікована вірусами. Хоча багато від чого ми можемо вберегти себе, є жертви, яких неможливо уникнути. Проте немає іншого шляху. Штучний інтелект — це просто продовження еволюції людини.

— А яким паливом ми його заправлятимемо? Інновації завжди залежали від нових джерел енергії — вогню, викопних джерел палива. Сьогодні запаси вугілля, нафти і газу вже вичерпуються.

— Може, ядерним паливом? Я не спеціаліст у сфері енергетики, але, як я вже казав, штучний інтелект змінює наші парадигми — хоча б дозволяє заощаджувати чимало енергії. В Ізраїлі, наприклад, розроблений додаток під назвою Waze (від англ. wise — "мудрий" і ways — "дороги"), який дозволяє штучному інтелекту уникати заторів. Можна уявити, скільки палива можна заощадити у такий спосіб.

— А вам не перешкоджає втрата свободи? “Поверни направо, за 200 метрів наліво?”

— Признаюсь, що я колись і справді краще знав околиці, по яких їздив машиною. Сьогодні не маю поняття, як доїхати до багатьох місць. Але коли ви в останній раз завчали напам'ять номери телефонів?

— Так давно, що вже й забув, коли це було.

— Отож. Людина завжди йде на компроміси; але коли ми йдемо на компроміс зі штучним інтелектом, то більше виграємо, аніж програємо. Але я погоджують, що сьогодні люди можуть дозволити собі бути дурнішими, ніж колись. Тому ми повинні постійно пересувати кордони і вчитися щораз складніших умінь. Ми ж не хочемо жити в суспільствах зомбі.

— Радше смомбі — зомбі зі смартфонами.

— Завжди є багато речей, які мусимо пізнати, дослідити. Я не боюся, що нам забракне викликів.

— Тож ми будемо суспільством добре освічених дурнів.

— Радше суспільством спеціалістів.

— Гарний евфемізм.

— Колись ви могли бути науковцем або ні. Сьогодні науковці мають скільки спеціальностей, що часом їх важко окреслити одним словом. І добре. Щораз важливішою стає праця в групах. Прошу подивитися на мій телефон.

(знов дістає свій iphone)

Його створили спеціалісти з програмування, інженерії hardware, науковці, що займаються даними, фахівці із телекомунікацій, хіміки, які створюють штучні матеріали, дизайнери, художники. Я не думаю, що навіть Тім Кук, шеф Apple, не знає, як це все працює.

— Не виглядає на те.

— (сміх) Але я говорю цілком серйозно! Людина — це перш за все суспільна істота. Вона любить співпрацювати з іншими людьми. І ця співпраця, що уможливлює нам спеціалізацію в різних сферах, є мотором прогресу.

— Як ви вважаєте: коли ми досягнемо пункту технологічної сингулярності?

— Не маю поняття. Але відомо, що людський мозок розвивається доволі повільно, а електронний — експоненційно. Очевидно, колись настане момент, коли криві розвитку мозку — того, збудованого з вуглецю, і того, що з кремнію, перетнуться. Технологічна сингулярність вплине на різні сфери наших розумових здібностей. На аналітичну — скоріше, на креативну — пізніше. Більшість революційних змін настануть у найближчі сто років. Штучний інтелект розвивається дуже швидко. Недавно він виграв у чемпіона з покеру. Для цього програма мала читати емоції гравців, що блефують, і сама блефувати. Неймовірно, правда?

— Настає кінець світу.

— Ні, тільки початок. Нам випало велике щастя, що ми стали свідками чергової технологічної революції.