Річард Істерлін

Нема жодного позитивного довгострокового зв'язку між щастям та зростанням ВВП. Пора думати про альтернативи.

 

 

Економічне зростання зазвичай розуміють як стійке зростання питомого реального ВВП. Якщо виробництво і споживання товарів та послуг брати як основний критерій добробуту людей, то звідси природно випливає висновок, що зростання і благополуччя йдуть одностайно. Однак у цієї аргументації є певні проблеми. По-перше, вимірювання добробуту фокусується лише на компоненті матеріальних благ людей. Матеріальний рівень життя є, безсумнівно, важливим, але при цьому не враховуються інші детермінанти благополуччя: наприклад, сімейне життя, здоров'я, праця і прагнення. Другий, і навіть ще важливіший момент: про те, що саме є благополуччям, децидує сторонній спостерігач — соціолог або статистик — а не сам обсервований. Думки зовнішніх спостерігачів щодо адекватного наповнення змісту цього поняття можуть сильно відрізнятися — і відрізняються. Але ж хто краще розуміє власне благополуччя, як не сам обсервований?

 

Мірою добробуту, що не має цих недоліків і котру все більше акцептують науковці й політики, є "задоволеність життям" чи "щастя", оцінювані, наприклад, за відповідями в десятибальній шкалі на питання анкети — як-от "Наскільки ви задоволені своїм життям?" або "Наскільки ви щасливі останнім часом?" Таке вимірювання має ту перевагу, що оцінку благополуччя проводять ті, чиє благополуччя оцінюється — і це відображає широке коло справ, що турбують людей в повсякденному житті. Природно, виникло питання про змістовність таких самозвітів — і їх ретельно перевірили. У результаті була підтверджена їх валідність яко міри благополуччя, про що свідчить і той факт, що багато країн уже розглядають офіційні самооцінки благополуччя в якості потенційних орієнтирів своєї політики.

 

Накопичені за минулі півстоліття у все більшій кількості країн в цілому світі дані про щастя дозволяють дослідити реальний зв'язок економічного зростання та благополуччя. Виявляється, у короткострокових флуктуаціях цей зв'язок є іншим, ніж у довгострокових тенденціях. У короткостроковій перспективі — при циклічному взаємозв'язку — ВВП та щастя вгору чи вниз йдуть разом. Під час Великої рецесії, наприклад, щастя в Сполучених Штатах сколапсувало при падінні економіки, а потім — при підйомі ВВП — відновилося. Але в довгостроковій перспективі — яко тренд — країни з швидшим економічним зростанням не відчувають відчутно більшого щастя. Дійсно, тренд щастя в Сполучених Штатах залишався протягом понад семи десятиліть дуже пологим — а це був період, коли реальний ВВП на особу виріс більш ніж утричі. Ще показовішим є той факт, що в Китаї задоволеність життям 2010 року не є вищою, ніж 1990-го, незважаючи на безпрецедентне чотириразове — всього за два десятиліття — збільшення реального ВВП на особу. Деякі вчені стверджують, що виявили тренд зростання щастя при зростанні ВВП, але вони плутають позитивний короткостроковий зв'язок з нульовим довгостроковим. Відсутність довгострокового зв'язку суґерує, що пора переглянути давнє переконання про те, що економічне зростання підвищує людське благополуччя.

 


Richard A. Easterlin
Economic Growth Increases People’s Well-Being
Economic Ideas You Should Forget [Економічні ідеї, що їх маєте забути] (2017)
Зреферував О.Д.

 

 

 

 

09.10.2017