Жовтий пес

так наче не буде більше персика чи трави

або в єрихонській долині звуку тої труби

або не зародить в наших полях пшениця овес

або не приляже втомлений жовтий пес

так наче не буде більше ніколи тебе і мене

і завтра останній метелик зникне й змигне

так наче ми знали й забули важливі стихи

або ми міста або ми в тих містах порохи

або замість серця калатає в грудях горіх

або жовтий пес наче пагорб приліг

а нам видається що персиків жовтий мед

з якого годуються бджоли ріка і поет

так наче нам треба найбільше а їм ніщо

або в запитаннях: хто буде? а їм то що?

або не ріка – не свисне у вухо дельфін

або не відбудеться спалах в словах і строфі

або ми забули числа – найперше – нуль

або забагато туману я зранку вдихнув

так наче не треба знати – як би ж то знаття –

або скавуління лисиць або вовче виття

або продірявлене серце або золотий погон

або порожній автобус або одинокий вагон

або ми такі самотні – або вже такі дурні

або ми ріка в лисиці або на її спині

так наче питаюся в себе і сумніваюся в собі

чи той жовтий колір пасуватиме псові?

або волохатий запах персика є бджолою?

або та лисиця може бути рікою?

або ми не знаєм що місяць десятий жовтень?

що пес якщо з нами то тільки

– кохана –

жовтий