Чи дійсно Росія готова виводити свої війська з Донбасу? Таке питання почало мусуватися в ЗМІ після мінської зустрічі Волкер–Сурков. Серйозною підставою для таких тверджень можна вважати вплив західних санкцій на Росію, який стає чимраз болючішим.
Отже, зустріч спеціального представника Державного департаменту США з українських питань Курта Волкера з помічником президента Російської Федерації Владиславом Сурковим відбулася в Мінську в понеділок, 21 серпня. Волкер досі не коментував результатів перемовин. Тому якесь враження про результати зустрічі ми можемо сформувати лише зі слів росіянина. Сурков же охарактеризував зустріч лише в загальних словах і дипломатичних формулюваннях: «хороша зустріч», «домовилися про продовження спільної роботи», «визначили теми для наступної зустрічі». Тож навряд чи ці репліки допоможуть якимось чином розібратися в ситуації.
Однак в українському медіапросторі з лавиноподібною швидкістю почала ширитися інформація про те, що Кремль нібито, здається, закриває проект «Новоросія» і спішно виводить свої війська з окупованого Донбасу. З’явилися вони з легкої руки заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО України Юрія Гримчака, який у ефірі «5 каналу» в програмі «Час. Підсумки дня» прокоментував зустріч Курта Волкера та Владислава Суркова:
«Я думаю, що рішення по Донбасу, по великому рахунку, вже прийнято – вони (російські військовики – Z) підуть звідти. Єдине, що сьогодні обговорюється, як вони підуть, на яких умовах і так далі».
Звісно, що такі слова – чиста спекуляція. Адже якщо вивчати всі ті меседжі, які подавали учасники перемовин чи причетні до цього процесу офіційні особи, то ніде й близько не пролітає така інформація. Зрештою, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій стало взагалі кузнею спекуляцій і дивних заяв. Згадати хоча б слова колеги Гримчака, ще одного заступника міністра Георгія Туки, який, не надто замислюючись (а, може, й зі злим наміром) заявив у коментарі для журналістів: «Ми не можемо поки що, незважаючи на всі старання, юридично довести присутність на Донбасі регулярної російської армії». Зрозуміло, що ці його слова зразу ж підхопили російські й українські проросійські ЗМІ й зчинили галас – мовляв, Київ офіційно визнав, що «іхтамнєтов» на Донбасі дійсно нема.
З не меншим резонансом розійшлися й останні слова Гримчака. Медіапростором пішла гуляти інформація, що Путін визнав свою поразку, припиняє війну з Україною, а російські війська от-от ретируються з нашої території. Хоча навіть поверховий аналіз дій кремлівських завсідників дозволяє зробити висновок, що окупація ще триватиме й поки що жодних кроків для її згортання не зроблено.
З іншого боку, ця медійна «переможна» хвиля дає привід ще раз замислитися: а от реально, на скільки ще часу вистачить Російській Федерації ресурсів, щоби вести цю безглузду війну й утримувати окупований регіон під своїм контролем? Адже секторальні санкції проти російської економіки тривають от уже три роки, й «Іскандери» давно вже не регочуть. Але коли вже вони заскиглять, коли економічний тиск на Росію стане таким нестерпним, що Кремлю суто з точки зору виживання доведеться закривати всі «зовнішні» проекти, а передовсім – «Новоросію» чи «Малоросію»?
Нагадаємо, що секторальні санкції Європейська Унія запровадила доволі оперативно після збиття пасажирського літака "Малайзійських авіаліній" MH-17, який російські військовики разом з проросійськими сепаратистами на Донбасі скоїли 17 липня 2014 року. Відтоді санкції щопівроку пролонґовували. Востаннє це було зроблено 28 червень 2017 року. Три роки тому економічні санкції вслід за ЄУ запровадили й Сполучені Штати.
Головним чином санкції націлені на фінансовий, енергетичний і оборонний сектори, тобто теоретично вони не стосуються простих громадян. Однак, як констатують експерти, насправді вплив європейських санкцій відчувають на собі передовсім пересічні росіяни. І цей негативний ефект може розтягнутися на довгі роки.
Розглянемо передовсім санкційні заходи в банківсько-фінансовій царині. Вони, зокрема, передбачають заборону на кредитування російських банків і компаній з державним капіталом у західних фінансових інституціях. Це стрімко скоротило доступ російського бізнесу до так званих «дешевих» грошей. За даними PricewaterhouseCoopers, якщо 2013 року тільки на ринку єврооблігацій російські емітенти залучили 46,4 млрд доларів, то 2015 року – лише близько $5 млрд.
У європейських і американських банках було вигідно перекредитовуватися, не відволікаючи на виплату відсотків за старими кредитами основні кошти. Таким чином російські компанії могли інвестувати їх у розвиток. Експерти московського Інституту народногосподарського прогнозування ще в 2015 році підрахували, що російська економіка змушена заповнити дірку в $160–200 млрд позикових ресурсів, які випали з обігу. Тобто, ці гроші треба було або шукати в азійських банках, що неможливо зробити швидко, або брати з власних оборотних коштів. Урешті-решт гроші, які Росія могла спрямувати на розвиток бізнесу, йшли на виплату відсотків за старими кредитами.
Санкції дуже болісно вдарили по російському військово-промисловому комплексу. Як визнали самі ж представники російського уряду, РФ не може тепер завершити будівництво низки кораблів для потреб військово-морського флоту. Проекти довелося заморозити на невизначений час.
Внаслідок таких обмежувальних заходів Росія, зокрема, не змогла придбати два французькі гелікоптероносці типу Mistral. Відповідний контракт вартістю €1,2 млрд французька суднобудівна корпорація DCNS уклала з "Рособоронекспортом" ще влітку 2011 року. Однак потім Париж відклав передачу суден Кремлю, мотивувавши це агресією в Україні. У серпні 2015 року тодішній президент Франції Франсуа Олланд заявив про остаточне розірвання контракту. Кораблі згодом були перепродані за один мільярд євро військово-морським силам Єгипту.
Але ще потужніше санкції вдарили по російській енергетиці, яка була дуже залежною від імпортних технологій. Саме на енергетичний сектор вони матимуть найбільш довгостроковий і болісний вплив. Через санкції стрімко падають темпи розробки нових родовищ нафти й газу, скорочується обсяг видобування вуглеводнів.
Росія, зі свого боку, й далі намагається довести всьому світові, що нібито кризу, спричинену санкціями, їй вдалося подолати й навіть вийти на шлях економічного зростання. Часом на ці пропагандистські маневри Кремля купуються й деякі західні ЗМІ. А Росія використовує такі публікації як доказ, що це Захід захоплено дивиться на економічну могутність Росії.
Для наочності наведемо характерний приклад з публікацією в авторитетній німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung. Приблизно тижні два тому по всіх кремлівських телеканалах і газетах на перших позиціях подавалася звитяжна новина під приблизно таким титулом: «У Німеччині здивовані зростанням російської економіки всупереч санкціям». Лише побіжний огляд на Google давав посилання на понад сотню публікацій під схожою назвою. «Росія дала собі раду зі санкціями», «Німецькі ЗМІ відзначили зростання російської економіки» або навіть «Німецькі журналісти в шоці від зростання економіки Росії» – такі переможні реляції волали з усіх російських видань.
А що ж було насправді? Весь цей потік публікацій був викликаний самотньою невеличкою заміткою у FAZ. Остання ж була написана на основі… повідомлення російської Федеральної служби державної статистики, яку росіяни скорочено називають «Росстатом», про зростання ВВП РФ в II кварталі 2017 року на 2,5 відсотка в річному вираженні. Проблема лише в тому, що німецьке видання назвало «Росстат» – «Національним відомством статистики» (Nationales Statistikamt). От російські видання й ухопилися за цей не цілком коректний переклад німцями російського відомства й на своїх шпальтах перетворили його на німецьку структуру. «Національне бюро статистики Німеччини провело аналітичне дослідження, згідно з яким економіка Росії виросла в другому кварталі 2017 року на 2,5 відсотка в порівнянні з аналогічним періодом минулого року», – от як через зумисно «зіпсутий телефон» подавали інформацію російські ЗМІ. Така ж бо нехитра маніпуляція репрезентувала вже інформацію не від кремлівських структур, а від цілком нібито західних.
При цьому російські ЗМІ якось сором’язливо обійшли увагою іншу інформацію в тексті від FAZ. По-перше, там йшлося про те, що підйом почався наприкінці 2016 року після скорочення ВВП протягом семи кварталів поспіль. Іншими словами, що нинішньому зростанню передували два роки рецесії. Тож ці два з половиною відсотки аж ніяк не компенсували попереднього падіння. Це при тому, якщо таке зростання дійсно мало місце.
По-друге, проіґноровано фразу з німецького видання про те, що єдиним сектором російської економіки, в якому зафіксовано спад у другому кварталі, є сільське господарство. Хоча, здавалося б, чому в мінусі залишився саме той сектор, який, як не втомлюються стверджувати в Москві, нібито найбільшою мірою виграв від російських контрсанкцій на експорт харчової продукції? І тут виникають питання щодо правдивості кремлівської статистики загалом.
І якщо придивитися пильніше до цифр, на основі яких вибудувана теза про російське економічна зростання, то можна розгледіти його цілковиту фейковість. Про це свідчить передовсім один суттєвий показник соціально-економічного стану суспільства – реальні прибутки громадян. А вони за перше півріччя 2017 року впали на приблизно 7%. Отака цікава статистика: російська економіка зростає швидкими темпами, а росіяни чомусь біднішають. Як тут не згадати крилату фразу прем’єр-міністра РФ Дмитра Медвєдєва: «Дєнєг нєт, но ви держитесь!»
По-друге, це формальне зростання не має нічого спільного з реформами чи нарощуванням продуктивності праці всередині країни. Воно базується винятково на зовнішніх чинниках, головний з яких – зростання цін на нафту. А тим часом за оцінками експертів міжнародної рейтингової аґенції Moody's, західні санкції коштували Росії приблизно 1,2% ВВП щороку. Тож уже наступного, 2018-го в разі, якщо санкції не будуть зняті, російська економіка ризикує недорахуватися трьох і більше відсотків ВВП на рік.
Врятувати російську господарку від рецесії, на думку міжнародних експертів, спроможні лише радикальні економічні реформи. Утім, навіть якщо б на це зненацька виникла політична воля російського керівництва, то ефективно проводити реформи такого кшталту можливо лишень за умови відкритих ринків і нормальних зовнішньоекономічних відносин зі заможним і прогресивним західним світом. В умовах же санкцій жодного позитивного ефекту очікувати не варто. Тому рецесія лише поглиблюватиметься, державна скарбниця втрачатиме трильйони рублів. І тут вже дійсно Москві стане не до зовнішніх інвазійних проектів.
Саме на цьому економічному чиннику можна будувати гіпотезу про ймовірне скоре виведення російських військ з території окупованого Донбасу. І якщо припущення західних аналітиків правильні, то виведення окупаційних військ слід очікувати приблизно навесні наступного року.
26.08.2017