Олександра БОДНЯК

Діти – важливі члени нашого суспільства, замислитися про відповідальність перед якими спонукає нас, зокрема, те, що від їх виховання залежить майбутнє нашого суспільства – держави

Блаженніший Любомир Гузар

 

Усвідомлення того, що шкільна освіта в Україні нагально потребує реформи, досягнуло вже і міністерських кабінетів. Та оскільки процес реформування є повільним і неповоротким з багатьох причин, батьки часто скеровують свої пошуки до приватних шкіл. У Львові таких, за даними на липень, є 13 (державних – 118). Учні приватних закладів становлять вкрай малу частку – це близько 1100 дітей з-поміж майже 74 тисяч школярів Львова, або 1,5%. 

Частина приватних шкіл спираються на засади християнського виховання. Власне про такі і поведемо нині мову.

 

Привіт від львівської школи-гімназії Св. Софії

 

За даними комісії у справах освіти та виховання УГКЦ, у Львові є три дошкільні і три загальноосвітні заклади християнського спрямування. Це дитячий садок Святого Миколая, ДРЦ «Діти світла» при церкві Святого Климента, дитячий клуб «Веселі і розумні», НВК «Школа-гімназія святої Софії», авторська школа «Тривіта» та НВК «Школа-гімназія "Шептицьких"». Дві останні – комунальної форми.

 

Мають свої загальноосвітні заклади у місті і протестантські громади – п’ятидесятники (приватна християнська школа «Перлина») та адвентисти (приватна школа «Живе слово»).

 

Також у Львові діє Молодіжний центр імені Івана Боско – це професійна школа, що приймає учнів на базі 9–11-х класів. Тут вони можуть здобути такі професії, як столяр, виробник художніх виробів з дерева, швачка, кравець, оператор комп’ютерного набору, перукар-модельєр, кухар, офіціант, бармен.

 

Z поговорив з батьками, котрі довірили своїх дітей «церковним» закладам, і з учителями, які мають досвід роботи у «звичайних» і християнських закладах освіти, аби з’ясувати, чим християнська школа відрізняється від іншої приватної, та яка дитині (і батькам) з неї користь.

 

«Моя дитина постійно відчувала себе невдахою»

 

«Ми мали досвід державного садочка. Тому тепер я щаслива», – каже Юлія Вольчак, мама двох дітей п’яти і шести років, які вже півтора року відвідують садочок «Діти світла» при церкві Святого Климента.

 

Вона розповідає, що, окрім постійних поборів, у державному садочку її діти переживали стрес, часто доводилося забирати їх після занять в істериці .

 

Якось мама почула від сина, що він «невдаха». Це сталося після того, як «не тим» кольором розмалював на уроці яблуко. Тоді і вирішила змінити садочок. У ДРЦ «Діти світла» прийшли в грудні, посеред навчального року.

 

«Тут немає прекрасних побутових умов, але для мене важливіше те, що діти відчувають себе потрібними. Вихователі цікавляться їхніми інтересами і намагаються розвивати їх. Наприклад, мій син любить природу, то йому доручають підливати квіти. А якось дозволили принести в групу равликів. Знаю, що є дівчинка у старшій групі, яка любить бавитися з молодшими, то їй дозволяють допомагати збирати їх на прогулянку», – розповідає мама.

 

У "Дітях світла" весело

 

Кожен тиждень у садочку присвячений окремій темі – діти «їдуть» на море, «летять» у космос тощо. Щоп’ятниці вони куховарять та отримують винагороду за плідний тиждень, згідно з програмою від психолога і КПТ-терапевта Лідії Романчук.

 

Іноді, додає Юлія Вольчак, вихователі влаштовують дітям забави і у суботи.

 

Християнське виховання в садочку, окрім плекання любові і поваги одне до одного, розкриття індивідуальності дитини, полягає і в щотижневому відвідуванні малечею літургій та кількох уроків зі священиком протягом тижня.

 

Цьогоріч тут впроваджують інклюзивну групу для малюків з неважкими вадами. Юлія Вольчак каже, що радіє цьому, адже діти змалку будуть вільні від думки, що хтось «не такий».

 

«Тут поважають дітей і вчать їх поважати інших», – підсумовує мама.

 

Вона додає, що хотіла би після такого садочка віддати дітей у християнську школу, проте наразі навчання там для родини є задорогим. У садочку, каже, платить по 400 грн за дитину – для двох є знижки. Коли прийшли, ціну зафіксували; зараз навчання подорожчало, адже від оплати залежить зарплата вихователів. Харчування оплачується окремо, як і в державному садочку.

 

«Є свої плюси і мінуси»

 

На перший погляд християнські школи мало чим відрізняються від інших приватних закладів освіти – учнів у класах мало, їм приділяють максимальну увагу, вчителі застосовують інноваційні методики викладання, діти добре нагодовані і мають можливість ходити на різноманітні гуртки. Дитина проводить у закладі повний день і весь час є зайнятою та під наглядом вчителів, що зручно для батьків, які працюють.

 

У НВК «Школа-гімназія святої Софії» навчально-виховний процес ґрунтується на основі християнського світогляду. Кожен клас має свій день для літургії – але не звичайної, а дитячої, під час якої не доводиться нудитися. Духовно-моральне виховання впроваджують через уроки християнської етики, сарепти, факультативи катехизму, ранкові зустрічі з молитвою. У школі проводять підготовку дітей до першої сповіді та урочистого причастя.

 

У школі є 200 учнів, а за час свого існування вона має 500 випускників. Зараз навчання тут триває до 8-го класу, проте згодом планують запровадити і старшу школу.

 

Катерина Соболь вже третій рік працює тут учителем географії. До того викладала у 96-й школі на Сихові.

 

«Школою задоволена. Звичайно, тут є свої плюси і мінуси. Перший з плюсів – це виховання в християнському дусі; на дітей це має великий вплив, оскільки у школярів немає зверхності і своєрідної мажорності, які є в інших приватних школах. З такими дітьми вчителеві легко працювати, в більшості з них є почуття відповідальності за свої вчинки.

 

Святкова лінійка у школі святої Софії

 

Є різні вчителі – сильні і не дуже, але в школі дирекція контролює навчальний процес, тому халявити важко», – розповідає вчителька.

 

Серед мінусів Катерина Соболь називає те, що дітям, які виходять зі стін цього закладу, важче адаптуватись в інших школах.

 

«Атмосфера тут дуже домашня і затишна, чого немає в інших закладах, тому ці діти отримують великий стрес при зміні школи», – додає вона.

 

Вчителька також наголошує на тому, що дирекція школи активно працює над зближенням педагогічного колективу.

 

«Є різні люди, як і усюди, але між вчителями переважно дуже теплі стосунки, знайшла собі багато нових коліжанок. Якщо порівняти з іншою школою, там теж був хороший колектив, але в святої Софії дирекція працює над зближенням колективу, постійно різні заходи і спільні поїздки», – розповідає Катерина Соболь.

 

Вона додає, що з радістю віддала б у цю школу і власних доньок, лише наразі на заваді цьому фінансове питання – місяць навчання дитини тут коштує 3 тис. грн. Проте якщо тут введуть старші класі, Катерина Соболь таки планує віддати сюди своїх дітей.

 

Водночас не кожному вчителеві до снаги працювати у такій школі – деякі залишали її, нарікаючи, що учням не прищеплюють дисципліни і вони роблять, що хочуть. Отже, досі не всі педагоги готові миритися з тим, що діти є вільними і гідними поваги – дехто з них ґрунтує своє розуміння дисципліни на покорі.

 

«Саме час і мораль прищеплювати, і за дисципліною добряче стежити»

 

НВК «Школа-гімназія "Шептицьких"» є найстарішим у Львові загальнооствітнім закладом християнського спрямування – вона працює з 1991 року. Школою опікується згромадження Салезіянів, місійною діяльністю якого є виховання молоді. Зараз тут вчаться близько 200 учнів, проте Львівська міська рада вже виділила земельну ділянку під запроектоване нове приміщення школи, що зможе прийняти до 400 учнів.

 

«Місією гімназії є формування молодих особистостей – "відповідальних громадян та добрих християн". Цю місію найперш реалізовуємо через християнське виховання та ґрунтовну гуманітарну освіту, а також особистісний приклад вчителів і наставників. Основою для всебічного виховання учнів є методика виховання Салезіянського згромадження, педагогічна і духовна спадщина католицького шкільництва», – ідеться на сайті школи.

 

Отець Олег Ладнюк, який вже кілька років керує школою, неоднорзово наголошував, що тут виховують відповідальних і вільних людей, а не рекордсменів зі ЗНО. Попри це, заклад входить у десятку кращих у місті за результатами тестування минулого року.

 

Гімназія "Шептицьких"

 

Юлія Грабова цьогоріч віддала свою доньку в п’ятий клас гімназії, з якого, власне, тут і починається навчання. Аби дитину зарахували, потрібно скласти випробування з української та англійської мов.

 

«Не такі вже й малі ті діти – саме час і мораль прищеплювати, і за дисциліною добряче стежити», – відповідає мама на запитання про те, чи не побоюється надто сильного релігійного впливу на малу дитину.

 

«Ми обрали цей заклад з кількох причин: невелика школа, мало учнів, хороша англійська і можливості різних виїздів за кордон (школа співпрацює з подібними закладами у Польщі та Словаччині, проводить мовні табори з носіями, – Z), різні соціальні програми, позакласні заходи для дітей. Ще, власне, християнське виховання, яке полягає не так в тій молитві перед уроками, як у настановах вчителів, підхід до дитини як до особистості, а не до гвинта у системі», – ділиться вона.

 

Окремо Юлія Грабова наголошує на відсутності будь-яких хабарів і поборів.

 

«Є фонд школи, є офіційні на рахунок внески. Батьки щомісяця платять скільки хочуть і можуть. Можна і не кожен місяць. Кажуть, не більше 500 грн, якщо не можете зовсім – не кидайте, ніхто не перевіряє і не нагадує. Це краще, бо насправді чуєш себе людиною, а не тикаєш десь по кишенях, як злодій якийсь. Мені це подобається. Ну, а чи все справдиться – побачимо», – розповідає Юлія Грабова.

 

Ольга Станько також цьогоріч віддала у цей заклад сина-п’ятикласника. Старшого, шестикласника, на жаль, не вдалось, адже не було місць. У її подруги син тут вчиться вже два роки.

 

«Особисто для мене важливе християнське виховання. Важливо, що ранок тут починається з молитви і щотижня є літургія, бо вдома їх до церкви треба тягнути на мотузку. А тут середовище сприяє», – розповідає Ольга Станько.

 

Серед інших критеріїв відбору школи – якість навчання: за відгуками інших батьків, їм не довелося витрачатися на репетиторів для дітей у випускних класах.

 

«Тут немає різниці між п’ятикласниками і завтрашніми випускниками – усі як одна родина. А це важливо», – додає мама.

 

«Однолітки повинні позитивно впливати один на одного»

 

Наталія Ліпська кілька років була директором приватної християнської школи «Перлина», створеної 15 років тому при церкві «Більша благодать». Постійно цікавиться розвитком християнської освіти у Львові та в Україні.

 

«Перлина» входить в Міжнародну асоціацію християнських шкіл. У закладі спираються на те, що кожна дитина має від Бога особливе призначення в житті та наділена неповторністю. Пріоритетом для вчителів є розвинути в учнях три основні джерела пізнання: розум, почуття та віру. Особливу увагу тут приділяють служінню: школи – дітям і батькам, учнів – одне одному і громаді.

 

Наталія Ліпська розповідає, що школа є маленькою – не більше десяти учнів у класі, тут створена майже сімейна атмосфера, що відкриває зовсім інші можливості для вчителів та дітей, аніж у звичайній школі, де їй доводилося працювати під час навчання в університеті.

 

«У нашій школі вчаться діти не лише з нашої громади. Ми підтримуємо міжконфесійне спілкування і між дітьми, і між учителями, серед них є представники як більш строгих, так і ліберальніших конфесій. Дитину не можна обмежувати однією спільнотою для пізнання нею світу», – каже Наталія Ліпська.

 

Експозиція дитячих малюнків на мурі собору Св. Юра

 

Розповідає вона і про те, що атмосфера християнського виховання вчить дітей поважати одне одного, а однолітки, каже вона, мають позитивно впливати одне на одного. Також, зазначає Наталія Ліпська, діти можуть і позитивно впливати на батьків.

 

«Це не означає, що коли в школі є одне, а вдома дитина бачить, як тато п’є пиво, – то це погані батьки. Але коли дитина говорить до батьків, до неї треба прислухатися, про це треба подумати», – пояснює педагог.

 

Християнські школи – не для всіх

 

Більшість батьків, з якими спілкувався Z, основною причиною того, що їхні діти не можуть вчитись у християнських школах, називають фактор фінансів. Навчання у приватних закладах коштує від 800 до понад 3 тис. грн на місяць. Попри це, вільних місць у класах немає. Не відбуваються добори і в школах комунальної форми власності.

 

Водночас деякі батьки побоюються, що їхній дитині «промиють мозок».

 

«Цього року моя донька йде в перший клас. Довго обирали школу, та я і досі вагаюся. Хочеться, щоб школа була хорошою. Думали про школу Святої Софії, але таки не наважилися – забагато релігії, священики, монахині, дитина ще замала для такого», – каже одна з мам.

 

Керівник управління освіти Львівської міської ради Зоряна Довганик у коментарі Z зазначила: головне для галузі шкільної освіти міста те, що батьки і діти тут мають можливість вибирати.

 

У Комісії у справах освіти та виховання УГКЦ розповідають, що виховання в християнських школах базується на п’яти основних засадах, викладених у документі Конгрегації католицької освіти «Католицька школа». Передусім це цілісний розвиток учнів, а також «служіння людству через живу та життєво необхідну зустріч з культурною спадщиною».

 

«Зустріч відбудеться у вигляді опрацювання, тобто обговорення та застосування вічних цінностей у сучасному контексті. Щоб виховувати, культура повинна займатися проблемами того часу, в якому живе молодь», – ідеться в документі.

 

Школа зобов’язана стимулювати учня до розумової діяльності, заохочуючи до здобування освіти й інтелектуальних відкриттів, обговорюючи суть досвіду та здобуті переконання, зазначають у Комісії.

 

«У школі вчать, щоби виховати – тобто збудувати людину зсередини та звільнити її від впливів і обставин, які могли б стати на заваді повноцінному людському життю. Інтегральне виховання повинно містити релігійний вимір. Він буде ефективним внеском у розвиток інших аспектів особистості настільки, наскільки інтегрується у навчально-виховний процес», – ще дві засади християнської школи.

 

Блаженніший Любомир Гузар, який завжди переймався життям дітей і молоді, під час обговорення з міністром освіти Лілією Гриневич концепції «Нової школи» наголошував, що на самому знанні навряд вдасться виховати людину і громадянина.

 

Декотрі батьки побоюються, що в християнських школах «промивають мізки»

 

«Якщо ми обмежимося виключно до знання, то ми, особливо сьогодні, знайшли би духовну скупість ситуації. Бо через інтернет і подібні технологічні удогіднення дитина сьогодні має неймовірний доступ до знання. Отже, дитина дуже багато знає – але не знає, що з тим усім робити.

 

Що значить виховання? Щоб дитина знала, що з тим зробити. Наскільки вона є людина? Щоби бути людиною, вона мусить набути певні цінності. Я хотів би охопити ці цінності одним висловом – щоби дитина виростала на людину. Пробачте, що, може, не дуже шанобливо скажу: щоби продуктом цілого процесу освіти була людина, яка має знання, потрібне для свого життя, для співжиття з іншими, але яка це знання вміє використати, щоби бути собою і щоби вміти спілкуватися з іншими. Мені здається, цей елемент для школи преважливий», – казав Любомир Гузар.

 

І особливо Блаженніший наголошував на гідності:

 

«Школи, які не тільки дають знання, але також виховують громадян, виховують нам повноцінних людей. Людей, свідомих своєї гідності. Людей, свідомих своєї відповідальності. Вільних людей. Людей, які з власної волі свідомі, де вони є, де вони почались і куди вони йдуть».

 

23.08.2017