Lviv MozArt: 8 днів класики

Розмова про фестиваль LvivMozArt (18-25 серпня 2017 р.) з Оксаною Линів, його засновницею та арт-директоркою

 

Відтепер Львів – місто Моцарта. Щоправда, іншого, але, як то кажуть в Галичині – «то родина». До того ж, найближча. Отже, 18 серпня у Львові розпочнеться нова музична історія – фестиваль Lviv MozArt, присвячений композитору, диригенту та педагогу Францу Ксаверу Моцарту (сину знаменитого на весь світ Вольфганга Амадея), який жив та творив у Львові майже 30 років.

 

 

На фестиваль приїдуть зіркові виконавці з різних країн, представники європейських музичних інституцій, провідні світові медіа. До події створюють молодіжний симфонічний оркестр, готують постановки-експерименти, облаштовують нові концертні майданчики. Засновниця та програмна директорка фестивалю – Оксана Линів, головний диригент Опери і філармонійного оркестру м. Ґрац (Австрія), раніше – музичний асистент генерального музичного директора Баварської державної опери (Мюнхен, Німеччина), диригент Одеського національного академічного театру опери та балету. Учасниця та переможниця багатьох міжнародних конкурсів. Її називають однією з найвідоміших сучасних диригенток у світі.

У перервах між репетиціями та організаційними клопотами Оксана Линів розповідає про причини створення цього фестивалю, особливості першої програми, ідеї на наступні роки, а також як готується до свого першого сезону на посаді головного диригента Ґрацького філармонійного оркестру.

 

 

– Гасло фестивалю «Творимо нову музичну історію»?

– Ні, Гасло фестивалю – «Натхненні Моцартом». Ми не маємо права його забувати, мусимо зберегти пам’ять про нього.

 

– Що важливо знати про Франц Ксавер Моцарт і його життя у Львові? І чому саме він?

– Бо він зробив багато для нашого міста. Привіз з Європи найновіші музичні тенденції і докладав багато зусиль, щоб їх реалізувати у Львові. Сприяв заснуванню тут професійних музичних інституцій. Мріяв про відкриття першої публічної музичної школи у місті. Адже під час подорожі Європою, Франц Моцарт потрапив на репетиції вокальних академій у Бремені і Франкфурті. І є його листи, де він  пише, що отримав велику насолоду від цього, тому має твердий намір повернутись до Львова і заснувати «таке» саме тут.

Тож Франц Ксавер організував «Товариство Св. Цецилії», щоб популяризувати і зберігати у Львові цінність серйозної музичної класики. У їхньому репертуарі були твори Гайдна, Вольфґанґа Амадея Моцарта. У Домініканському соборі він диригував Реквієм Керубінки, це був концерт пам’яті Бетховена. Два роки Франц Моцарт диригував у Соборі Св. Юра, тут виконав на честь батька Реквієм, з цього зробив традицію вшанування пам’яті Вольфґанґа Амадея Моцарта. Учасниками його капели була еліта Львова – військові, члени австрійського уряду, які жили у Львові, їхні родини і професійні музиканти. «Товариство» активно проіснувало три роки. Франц Ксавер знову поїхав до Відня і більше не повернувся до Львова, а незабаром помер у Карлсбаді.

У рік смерті Франца Ксавера Моцарта, у Домініканському соборі на його честь було виконано Реквієм батька і відбулася велика пам’ятна меса. В одному з листів він писав, що ні для нього, ні для його прізвища у Львові не потрібна адреса. Кожен львів’янин знає, де він живе.

Ці всі речі були для мене поштовхом. Мені хотілося спитати, чи знає зараз Львів Франца Ксавера? Чи знаємо, які видатні люди серед нас жили? Ця людина не отримала великої популярності: не через брак таланту, тільки через свій характер, свою надзвичайну скромність.

Молодша донька графині Кавалькабо Юлія, яка вчилася у Франца Ксавера, переїхала згодом до Відня, де стала однією з перших жінок-композиторок ХІХ ст. З нею особисто був знайомий Роберт Шуман, присвячував їй свої твори. А внучка Юлії Кавалькабо у ХХ ст. стає композиторкою, є однією з перших учениць Шенберга.  Уявіть, що заклав Франц Ксавер? Його учнем також був Ернст Пауер, найвідоміший піаніст ХІХ ст., почесний професор більше десяти музичних академій у Європі. І він вчився тільки у Франца Ксавера Моцарта.

 

– Які твори Франца Ксавера Моцарта ви підібрали до програми фестивалю?

– Вибирала ті твори, які ми не знаємо. Це фортепіанні варіації на тему русинської пісні та  польського танцю краков’як, які Франц Моцарт виконував на своєму концерті у Ґраці, вони не звучали з його часів. А оригінальна версія кантати «Весняний день» була виконана тільки один раз під час приватного концерту у графині Кавалькабо. Цей твір чула мала кількість осіб, це буде майже прем’єра.

 

– У програмі багато творів українських композиторів.

– Твори восьми українських композиторів: Олексадра Козаренка, Золтана Алмаші, Богдани Фроляк, Богдана Сегіна, Мирослава Скорика, Бориса Лятошинського, Любави Сидоренко та Валентина Сильвестрова. Це родзинка фестивалю. Львів – на перехресті культур. Феноменальне місто, яке ввібрало в себе впливи Східної і Західної Європи, і тут поєдналось у щось особливе. Дуже хотілось це у програмі фестивалю підкреслити, не обмежуватись тільки творами західноєвропейської класики, а показати, що ми маємо цікавого в Україні, чим наша музика відрізняється від німецької, чи англійської, чи австрійської.

 

– Чи будуть представлені найновіші тенденції у класичній музиці?

– У світі зараз часто виконують музику у незвичних місцях – на закинутись басейнах, термальних банях. Ми організовуємо концерти у Трамвайному депо. Для мене, як диригента –це місце є одним з улюблених, де я диригую. Коли ти приходиш у театр чи філармонію, у тебе є певні стереотипи, як буде проходити концерт, яке буде сприйняття. Тут нас нічого не сковує, ми можемо експериментувати, робити все, що придумаємо.

Тож 22 серпня у Трамвайному депо відбудеться прем’єра дуже особливо проекту. Це сучасна опера «За межі міфу. Амазонки». Учасники – молоді солісти з Києва, Одеси, Львова. Дуже цікава сценографія, над якою працює художник Роман Михайлов та Володимир Стецькович. Художнє оформлення постановки здійснюється за підтримки арт-партнера фестивалю Zenko Foundation. І буде сучасна хореографія від Марії Бакало.

На прем’єру приїде композитор та лібретист, перший з Німеччини, другий – з Америки. Ця опера була написана тільки рік тому. Такі твори в українських театрах не виконуються, а мені хочеться, щоб наші митці мали змогу доторкнутись до того рівня, який є звичним у Європі та світі. Це буде справді експеримент, де ми обігруємо простір, бавимось зі світлом і зображенням, часом.

А 24 серпня тут відбудеться другий концерт, де мені хочеться розповісти історію Франца Ксавера Моцарта – про його трагедію, успіх, кохання і забуття. Це проект «Втеча», який також є експериментом, це не тільки симфонічний концерт, а й сучасний балет і робота художників.  

 

 

– Програма фестивалю дуже різноманітна, тут сучасна опера, а тут – проект «У скельцях бароко».   

– Зараз багато дискусій про старовинну музику, як ми її маємо виконувати, чи вчити традицію її виконання, грати тільки на історичних інструментах? Виходить, що композитори XVII ст. писали тільки для людей і музикантів XVII ст? Але ж це не так. Навіть коли ми відтворюємо те, що було 300 років тому, ми це робимо крізь призму нашого відчуття, тому скло –це те, крізь що ми намагаємось щось побачити, ми його складаємо, відновлюємо у своїй уяві.

Контрастом у цій програмі будуть твори українських композиторів ХХ ст., які, як на мене, дуже гарно підходять під цю естетику. Спеціально до фестивалю Богдана Фроляк написала кантату «Ave Maria» у неоренесансному стилі для двох скляних гармонік, струнного квартету, струнного оркестру і трьох контртенорів. Це буде прем’єра особливого твору. Або кантата для голосу з оркестром Золтана Алмаші на тексти Богдана Ігоря Антонича. За задумом композитора, соліст буде одночасно співати і грати на скрипці. У другій частині є тільки музика, партію на скрипці виконує соліст Віктор Андрійченко. У барокові часи було поняття універсального музиканта, який сам пише музику, сам її виконує, сам формує оркестр.

 

– Розкажіть про учасників фестивалю, кого вам важливо було запросити?

– Для мене дуже важлива присутність на фестивалі українських зірок. Вони отримали в Україні базову освіту, потім їх доля закинула за кордон, де вони давно вже підкорили вибагливу публіку, а тут дуже часто мало про них знають. Тож на фестивалі виступить баритон Андрій Бондаренко, бас Олександр Цимбалюк, Зоряна Кушплер, Софія Соловій, це для прикладу. Дякуючи своєму імені і творчим контактам, які у мене сформувались за багато років,  вдалося заінтригувати й таку кількість іноземним виконавців. На фестивалі виступить одна з солісток Гамбурзької державної опери та Опери м. Ґрац Софія Бромер. Вона зізналась, що у неї є українське коріння, тому з радістю прийняла мою пропозицію. Ще буде Едгарас Монтвідас, тенор литовського походження, який всюди на афішах у світі. Серед учасників –  також і категорія молодих українських артистів, яким я хочу дати шанс. Бо позиціоную фестиваль і фестивальні проекти, як такі, що мають розвивати українську молодь. Тому в багатьох концертах будуть задіяні молоді виконавці зі всієї України. Наприклад, у проекті «За межі міфу. Амазонки».

 

– У межах фестивалю є окрема дитяча програма, розкажіть про це.

– Mozartkids  – це інтерактивна програма. Кураторка проекту – Ірина Вакуліна, яка керує Центром музичного розвитку дітей. Діти будуть будувати свої інструменти з вторинної сировини, видобувати звуки з різних предметів і створювати свій еко-оркестр. Чотири дні вони будуть експериментувати, а потім навіть з професійними музикантами щось виконають.

У нас виступить дуже гарний родинний колектив Savka band. Це велика родина, де всі музикують. Та ж традиція, що у родині Моцартів, коли маленький Вольфґанґ грав з сестричкою і батьком, музика для дітей не була чимось ворожим, а звичною атмосферою. Недавно найстарший син Данило Савка виконав свій фортепіанний концерт у Франківську, а зібрані гроші передав на лікування хворих діток. Він найстарший з чотирьох синів. Йому дев’ять років і він вже пише музику.

А 21 серпня у філармонії Сергій Бурко та Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова» будуть виконувати цілу концертну програму, до якої запрошено дітей-віртуозів. До нас приїде швейцарська арфістка Тяша Ґафнер, італійський флейтист Ріккардо Челлаккі, скрипалька з Австрії – Стелла Мюллер і двоє дітей з України – Христина Михайличенко і Богдан Терлецький, які виконають подвійний концерт для двох роялів з оркестром. Колись цей твір Вольфґанґ Моцарт виконував зі своєю сестрою. Принципи родинного музичного розвитку дітей будуть присутні кожного фестивалю.

 

– Про які результати Lviv MozArt ви найбільше мрієте? 

– Мені хочеться, щоб все більше людей у країні закохались у класику, щоб ми знаходили більше підтримки. Щоб наші державні структури оцінили ті зусилля, які ми робимо. Бо коли на фестиваль їде міністр культури Баварії, а міністр культури України каже, що не знає, чи зможе приїхати, для мене такі речі незрозумілі. І коли міністерство закордонних справ Німеччини дає фінансування на заснування молодіжного оркестру в Україні і його чотири концерти – у Львові, Києві, Бонні і Берліні. А наше міністерство каже, що не має на це грошей – на молодь, яка буде представляти державу і високу культуру України.

Після LvivMozart ми будемо грати твори Франца Ксавера Моцарта, Людвіга ван Бетховена та Бориса Лятошинського на фестивалі Бетховена у Бонні, одній з головних подій у світі класичної музики. Цей симфонічний оркестр – це молодь віком від 14 до 22 років зі всієї України.

 

– Чи вже маєте ідеї щодо програми на наступні роки?  

– Дуже багато. Цього разу приїдуть молоді режисери з Німеччини, з якими я хочу робити спільні проекти на наступні фестивалі. Можу сказати, що наступного року мусить бути Моцарт-бал. Мені хочеться знайти нові майданчики під відкритим небом, можливо, замки, дуже хочеться зіграти Реквієм на руїнах синагоги у Бродах на честь Йозефа Рота, одного з найвидатніших австрійських письменників, який тут мешкав. У найбільших моїх планах – виконання симфонії Густава Малера для 1000 виконавців. Я знайома особисто з його внучкою Мариною Малер, яка колись була почесним членом журі на конкурсі, де я отримала третє місце. Вона згодом активно долучилась до того, щоб я отримала свої професійні перспективи. Мені б захотілося привезти її до Львова і зробити такий проект, в якому були б задіяні кращі колективи Львова. 

 

– Не так давно ви отримали серйозну посаду – головного диригента Опери і філармонійного оркестру у Ґраці, що готуєте до свого першого сезону?

– З нетерпінням очікую початок роботи з Ґрацьким філармонійним оркестром. На наступний концертний сезон у Ґраці буде звучати низка творів українських композиторів – Мирослава Скорика, Валентина Сильвестрова і Олександра Козаренка. І я пишаюсь, що першим моїм концертом у ролі головного диригента Ґрацької філармонії буде концерт десятого вересня у Віденському Музікферайні, де ми виконаємо симфонічну поему Ліста «Мазепа». Я її спеціально вибрала, бо вона історично зв’язана з Україною. А на відкритті концерту у Ґраці зі мною буде виступати видатний український скрипаль Валерій Соколов, і ми будемо грати другий концерт Бартока.

 

– З якими віртуозами та солістами ви б хотіли співпрацювати?

– Я зацікавлена співпрацею з Антоном Баришевським, який буде виконувати варіації Франца Моцарта на відкритті фестивалю. І якщо у нас вийде, я б хотіла десь повторити цей твір за кордоном. Видатна українська піаністка Катерина Тітова, родом з Донеччини, приїде до Львова грати концерт-закриття, це потрійний концерт Бетховена. Я б також хотіла продовжувати з нею співпрацювати. Взагалі, у моїх мріях зробити повноцінну постановку української опери у світі і запросити українських виконавців на головні ролі.           

11.08.2017