Мирослава МАРТИНІВ

Якщо їхати дорогою до села Нирків Тернопільської області, то, дивлячись на каньйон, що утворила річка Джурин, око обов’язково зачепиться за нього. Червоногородський замок яскраво вирізняється у ландшафті. Схили, що ведуть до водоспаду на згаданому Джурині, місцеві мешканці досі називають Чорвоногородом. Хоча на офіційній карті України такого населеного пункту вже давно немає. Сьогодні це землі Нирківської сільської ради. Руїни веж, що видно здалеку, так і залишились у пам’яті багатьох як Червоногородський замок, попри те, що ще у ХІХ столітті твердиня була перетворена на палац, а останні десятиліття занепадала. Нині вона знову в епіцентрі уваги. Через скандал. Церковників Української автокефальної православної церкви звинувачують у незаконній передачі унікальної пам’ятки у приватні руки.

 

 

Згадки про перший, ще дерев’яний, споруджений на цих теренах замок датуються ще 1200-ми роками. Історія нинішньої споруди почалась з будівництва у XVII століття замку. На початку ХІХ століття нові власники перебудували його на палац. Гарний, з розкішною терасою в італійському стилі та колонадою, він простояв до Другої світової війни. У часи війни його зруйнували – і відтоді не відбудували. Про колишню велич нагадують дві чудові вежі, які пережили решту будівлі на століття.

 

Такий вигляд замок мав після перебудови його у палац. На верхній світлині видно наслідки господарювання російських військових – зламані зубці на вежах і забиті дошками вікна.

 

 

За часів незалежності будівля (чи то руїни) довго стояли пусткою. Червоногородський замок, хоч, очевидно, коректніше його все ж називати палацом, передали у власність УАПЦ на початку 2000-х років. З 22 січня 2002 року на підставі свідоцтва про право власності Червоногородський замок належить Тернопільсько-Подільському єпархіальному управлінню Української автокефальної православної церкви і його мали використовувати для потреб чоловічого монастиря Святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла УАПЦ Тернопільської єпархії, що в урочищі Червоне села Нирків Заліщицького району. Разом з ними церква отримала руїни костелу, а також гідроелектростанції. Усі ці споруди мали використовувати для потреб чоловічого монастиря. Загальна площа, яку відводили під комплекс, становить 23 гектари.

 

Новонабутими спорудами церква фактично не займалась і не користувалась. Замість консервації та реставрації, яку би мали забезпечити нові власники, будівля і далі руйнувалась.

 

«Пам’ятка сьогодні в аварійному стані, – розповідає Z начальник відділу охорони культурної спадщини департаменту культури Тернопільської обласної державної адміністрації Ярослав Пелехатий. – Монастиря як такого там досі немає, хоча за покійного владики Мефодія там справді планували спорудити монастир на пагорбі. Ми неодноразово писали листи про необхідність проведення протиаварійних робіт. Але на той час церква не мала державного акту на землю, а без цього документа не можуть дати дозволу на проведення реставраційних робіт».

 

Одна з веж після обвалу, що стався у 2013 році.

 

 

Суттєво погіршився стан пам’ятки у 2013 році, коли після дощів обвалилась половина правої вежі. Обвал став результатом величезної тріщини, яка роками існувала і з якою нічого не робили.

 

"Вони (УАПЦ, – Ред.) не є ефективними власниками. За вежами, які залишилися від Червоногородського замку, не доглядали. І маємо результат», – розповів тоді журналістам голова Нирківської сільради Іван Безушко.

 

Відтак замість реставрації на пам’ятку архітектури чекав фактично продаж. Щоправда, юридично це оформили як відчуження майна через створення фірми, до засновників якої увійшла Тернопільська єпархія УАПЦ.

 

«Як стало відомо з джерел, близьких до вищого керівництва УАПЦ, злочинці у рясах запланували з вигодою для себе "передати" (читай: незаконно продати) майновий комплекс Червоногородський замок бізнес-структурі у три етапи. На нинішньому етапі йдеться про незаконне переведення на баланс бізнес-структури нежитлових будівель (руїни палацу XVII–XIX століть) загальною площею 717 кв. м», – йдеться у відкритому зверненні Наталії Шевчук, голови Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія.

 

Вона звинувачує у цьому передусім архієпископа Мстислава, який очолював Тернопільську та Хмельницьку єпархії Української автокефальної православної церкви і став відомим після скандальних розваг з дівчатами та алкоголем у місцевому тернопільському кафе. Окрім цього, Наталія Шевчук має претензії і до предстоятеля УАПЦ митрополита Макарія через його згоду на такий крок.

 

Клацніть для збільшення

 

Отож, за словами голови Фонду, щоби вкрасти у Церкви пам’ятку архітектури місцевого значення, було розроблено шахрайську схему, яка складалась з трьох етапів. Спершу Тернопільська єпархія УАПЦ входить до складу ТОВ «Джуринфортеця», потім передає Червоногородський замок у власність цього ТОВ як «негрошовий майновий вклад до статутного капіталу», а далі, вийшовши зі складу ТОВ, залишає їм майновий комплекс, забравши гроші, у які нібито було оцінено майно. При цьому пані Шевчук звинувачує церковників у явному занижені вартості споруди. Замість начебто мільйонів гривень її оцінили всього лише у 382 тисяч 578 грн, що становить трохи менше ніж 15 тисяч доларів.

 

Історія з відчуженням майна на користь приватної фірми трапилась ще у 2016 році. За офіційними даними, ТзОВ «Джуринфортеця» створене 29 вересня 2016 року. Станом на жовтень 2016 року до неї входило двоє засновників – Кузан Ольга Миколаївна (мешканка села Товсте Заліщицького району Тернопільської області) та Тернопільська єпархія УАПЦ. Обидва засновники зробили однаковий внесок у статутний фонд підприємства – по 382 578 грн. Станом на сьогодні є лише один засновник підприємства – Кузан Ольга Миколаївна, і його статутний фонд становить 382 578 грн. Саме у таку суму, нагадаємо, було оцінено майно, яке передала єпархія.

 

Попри те, що відчуження майна відбулось ще торік, гучного розголосу історія набула лише цього року влітку, коли голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталія Шевчук оприлюднила звернення до Президента України та виклала у мережі Інтернет копії документів. Довгий час офіційно УАПЦ ніяк не коментувала ситуації, посилаючись на те, що спершу повинні самі розібратись. Врешті наприкінці минулого тижня на офіційній сторінці Церкви з’явилась реакція.

 

За інформацією УАПЦ, «за керування Тернопільською єпархією УАПЦ архієпископом Мстиславом (Гуком) в 2016 році вище зазначені напівзруйновані вежі руїн палацу ХVІІ – ХІХ століть та залишки початку будівництва гідроелектростанції були відчуженні на користь інших юридичних осіб». Отож, з офіційної заяви бачимо, що до приватної фірми «Джуринфортеця» відійшли не лише рештки палацу, а й недобудована гідроелектростанція. Натомість руїни костелу і надалі залишаються у власності консисторії Тернопільської єпархії УАПЦ.

 

Щоправда, жодної оцінки цим подіям Церква наразі не дає.

 

«Під час засідання (йдеться про спільне розширене засідання єпархіальної ради та контрольно-ревізійної комісії єпархії, яке відбулось 18 липня цього року, – Ред.) було прийнято рішення про необхідність належним чином вивчити всі питання щодо дотримання законів України, статуту УАПЦ та статуту консисторії Тернопільської єпархії УАПЦ в процесі відчуження вище зазначених об’єктів нерухомого майна в 2016 році та за результатами такого вивчення прийняти відповідні рішення», – йдеться в офіційному повідомлені на сайті.

 

Зі заяви УАПЦ також можна зрозуміти, що майно відчужували начебто в інтересах Церкви, аби нові власники допомогли «в ремонті костелу для потреб єпархії та оформленні земельної ділянки навколо нього».

 

Жодної інформації про те, що планує зробити на території колишнього палацу нова власниця, у публічному доступі немає. Так само й інформації, яка площа ділянки при цьому залишиться у Церкви, а скільки з потенційних 23 га відійде у приватні руки за символічну ціну, у яку обійшлись руїни палацу. На жаль, сконтактувати з власницею ТОВ Z також не вдалось.

 

У Міністерстві культури кажуть, що про ситуацію знають. Офіційно навіть пообіцяли розібратись з цим на рівні міністра культури. Однак, за інформацією джерел Z в міністерстві, з’ясовувати, що сталось з пам’яткою і притягати до відповідальності винних не поспішають, а, можливо, і не будуть. У наших реаліях так часто трапляється, якщо справа стосується Церкви: державні чиновники воліють не мати з цим діла і «спустити все на гальмах». Офіційною причиною тут може стати те, що пам’ятка не національного, а місцевого значення (рішення Тернопільського облвиконкому від 25.01.1989 р. №15, охоронний №467), тож розбиратись з цим має місцева влада.

 

Натомість справою зобов’язані зайнятись у Тернопільській обласній державній адміністрації. Там кажуть, будь-які дії з пам’яткою могли вчиняти лише за їхнього відома. Інакше відчуження не є законним.

 

«Церква не зверталась до нас перед тим як відчужити майно. Ми зараз з’ясовуємо усі обставини. Якщо відбувся процес відчуження майна, це мало відбутись з нашого відома і за нашої згоди. Будь-які кроки з цим майном мали бути погоджені з нами. Ми чекаємо відповіді від єпархії з роз’ясненням щодо реставрації руїн палацу, про яку не раз говорили, та інформації про відчуження майна», – розповів Z начальник відділу охорони культурної спадщини департаменту культури ТОДА Ярослав Пелехатий.

 

 

04.08.2017