Усі його речі коштують рівно один долар. Інших у нього немає, але цих – безліч.
Браслет, що показує інтенсивність ультрафіолетового випромінювання. Він пояснює: «Намистинки змінюють свій колір від білого до бузкового – в залежності від активності UV-променів».
Портативна терка для цитрини й імбиру. Подушка у вигляді гігантської креветки.
Копія голови Брюса Вілліса в масштабі 1:6. Автентичні листи з Гоґвартса. Тематичний набір з п’ятдесяти вічних наклейок на всі життєві казуси.
Пісочні годинники, силіконові яйця. Гармата, що стріляє попкорном.
Розумний пластилін, який світиться в темряві.
Коробка з пластиковими тарганами. Це на випадок, якщо хтось не має поруч своїх живих домашніх.
Селфі-палиці, палички для їжі. Аератори для води й вина. Мішки для картоплі, карабіни для риболовлі, гачки для кухні, кліпси для чайних пакетиків.
Пінцети для збирання окулярів. Краватка-метелик, пов’язка-бандана. Пігульниці та гольниці (футляри для таблеток та голок відповідно).
М’ячі для котів, кістки для собак.
Термоскотчі й бурсопротектори. Маски для сну, помпки для повітряних кульок.
«А далі, – каже він, – найважливіше!».
Мультиключ, мультикарта, мультипаспорт. Як у героїні Міли Йовович з «П’ятого елементу». Міні-викрутка, міні-ніж, міні-скальпель і нарешті бестселер – каблучка-відкривачка для пива. Незамінна річ у теперішню літню спеку.
Від усього цього скарбу моя голова починає йти обертом, і я забуваю, що зайшов сюди придбати USB-кабель.
«Мій товар такий дешевий, бо я замовляю його без посередників, у виробника. Й відразу великими партіями, – пояснює він далі. – Ось, бачите світлові спінери зі знижкою? Лишилося зовсім мало. Іграшка, що рятує від стресів. Купіть, не пошкодуєте! Навіть син Дональда Трампа має такий спінер!».
Повертівши в руках це невибагливе диво іграшкової еволюції, я доходжу висновку, що крутити спінер цілком успішно міг би не лише син, а й сам Трамп. Поки американці судяться між собою за авторські права, китайські заводи зупинили виробництво електроніки і перелаштувалися на спінери.
Може, й нам би щось таке більш-менш актуальне взяти у виробництво і підняти нарешті національну економіку? Наприклад, змавпувати пару якихось геніальних японських винаходів? Поки китайці захопилися спінерами.
От, скажімо, затискачі для носа. Дуже корисна річ. Для виправлення форми носа в домашніх умовах. Якщо у вас раптом заширокий ніс, а ви хочете мати його тоненьким, то ви надягаєте цю штуку й ходите з нею, поки ніхто не бачить. Ну бо ходять же люди з брекетами! І затискачі носити теж залюбки будуть. Або чудо-маски для зменшення габаритів обличчя. Депутати скуповуватимуть їх тисячами! Їм же треба буде якось тренувати свої фізії. Люди ж більше не дивляться політичних шоу на екранах великих телевізорів. А спробуй-но помістися в екран китайського айфону!
Китайський крам остаточно й лавиноподібно засипав наші домівки. І поки ми в палких суперечках нагадуємо самим собі про статус української, може трапитися, що доведеться вчити китайську. Бо весь світ, як, зрештою, й очікувалося, цілком очевидно перетворюється на Глобальний Китай.
А китайці – не українці. Вони люблять, щоб усе було своє, рідне. Щоб усе рідною мовою і щоб їжа теж лише своя. Москву і Пітер, наших окупантів, вони вже окупували. І до нас, на Франківщину, спершу зайшли їхні товари, одяг, іграшки. Ще рік-два – й Аліекспресом з його безкоштовним довезенням у цупких паперових клунках потягнуться й самі китайці. Їх і нині визнано наймобільнішими у світі. Тобто нацією, що найбільше й найохочіше подорожує і змінює місця проживання. Що зможемо протиставити цьому ми, яких, виявляється, аж 69 відсотків ніколи в житті жодного разу не побували за жодним кордоном?
Здається мені, що нічого ми їм протиставити не зможемо. Зате, як то з нами найчастіше буває, нашвидку пристосуємось. І підемо працювати на нових китайських господарів за умовну миску рису на день. А єдине, що може потішити в цій неминучій перспективі, – це те, що з росіянами відповідні процеси відбудуться ще раніше. І в нашому з ними тисячолітньому спорі останнє слово буде таки за нами.
04.08.2017