Два художника незалежно один від одного, в різних локаціях представили персональні проекти, котрі мали б активізувати мляву містечкову ситуацію франківського арт-ринку. Мирослав Яремак та Ярема Стецик, добре знані місцеві культуртрегери та аніматори, цього разу взялися загравати з маркетингом.
Сучасне мистецтво переважно демонструє виклично зневажливе ставлення до монетизації артефактів, насміхається із захмарних сум, які на нього витрачають, намагається втнути щось непродажне. Але не вдається. Ринок рано чи пізно скуповує будь які витребеньки. А тут навпаки – митці йдуть назустріч колекціонерам, меценатам і пропонують варіанти вигідного капіталовкладення. Художник-концептуаліст Мирослав Яремак у галереї «Арт на Мур» представив художню акцію «ПАПІР.ГРАФІТ.ПРОФІТ».Звертаючи увагу на недосконалість і недорозвинутість українського арт-ринку, художник запропонував усім бажаючим долучитися до цього сегменту художнього процесу, і запропонував атракцію, художню гру, взяти участь у котрій міг кожен. Двотижнева подія «ПАПІР.ГРАФІТ.ПРОФІТ» була наповнена виставкою оригінальних графічних аркушів, виконаних графітним олівцем на папері формату А3 і супроводжувалася низкою авторських викладів, що стосувалися обраної тематики («Артціноутворення для «чайників»», «Мотивації набування артефактів», «Художники Станіславського феномену» та ін.).
Мирослав Яремак, графіка
Виставкові експонати – абстрактно-сюрреалістичні композиції – демонстрували високу технічну рисункову майстерність художника, утворюючи художні образи пластичних об’єктів та просторів, наповнених м`яким внутрішнім світлом, танком ліній та плям, несподіваною делікатною еротичною чуттєвістю та імпульсивною недомовленістю, що безмежно динамізує творчу уяву уважного глядача. Подібні властивості є характерними для артефактів високої ліквідності. Художник продемонстрував питому властивість якісного твору до динаміки зростання його вартості та ціни відповідно до затребуваної мистецької актуальності у часовій тяглості.15 днів перебігу виставки арт-волюнтаристично обумовлювали щоденний аукціонний ріст суми авторського гонорару щодо оголошеної стартової суми – щодня вартість кожного рисунку дорожчала на 15%. Від початкових 500 грн. у перший день ціна за графічну роботу виросла за 15 днів до 3573 грн. Було продано дев’ять з 50 робіт. Одна – в останній день виставки. Також на завершення арт-івенту відбувся авторський звіт і оголошення підсумків.
Я.Стецик на відкритті виставки «Колекція менеджмент», 2017
Ярема Стецик пропонував інакшу схему: виставка «Колекція менеджмент» з десяти картин продавалася вся одразу і в одні руки. За ціною, що була нижчою, ніж при поштучному продажі робіт. Гуртом, одним словом. Звичайно, якщо ціна була зависокою, або душа потребувала не всієї колекції, можна було підшукати компаньйонів, щоб придбати колекцію разом з кимось. Хоча задум художника передбачав знаходження всіх робіт в одних руках. Це була пропозиція перш за все для дизайнерів інтер’єрів. Найдорожчим декором мав би стати не тиражований ширвжиток, а наприклад, стіна з десятком картин одного автора. На одній стіні – такий собі «удар-печатка», «емоційний килим», а також маркетингова пропозиція для практикуючих колег. Митець вважає, що це потужний разовий зріз, який є переданням часу з тут і тепер в майбутнє.
Я. Стецик, «Карпадон» з серії «Ремонт хреста»
Малює Ярема Стецик переважно Карпати, робить це модерново, але не приховує того, що творить суто інтер'єрні, утилітарні речі декоративно призначення. Його роботи – дослідження можливостей перетину реального краєвиду та уявної думки про нього. Композиції картин з однорідним тлом, котре набирає форму безодні і втягує в себе все, що знаходиться навколо, доповнені геометричними формами та очищені від виразного метафоризму. Мінімалістичні ресурси дозволяють вдало поєднати емоційну та інтелектуальну позицію, матеріальність твору і таємницю задуму. Картину конституюють напруги, що містяться усередині художньої форми. Скупі символи створюють ситуацію натяку, а не однозначні послання. Вільні імпровізації на тему пейзажу стали базисом для картин цього циклу. Кайфування, яке отримує покупець під час покупки картин, стає схожим на кайфування художника в момент малювання. Ні той, ні той не роблять це з примусу. Покупець стає новим творцем, бачить там нові змісти, які художник, можливо, і не передбачав. Хоча колекцію не вдалося продати під час виставки, але після чисельних зустрічей і розмов навколо неї з дизайнерами та колекціонерами – це лишень справа часу.
Мирослав Яремак вже не вперше займається подібними акціями. Він добре знаний в колах поціновувачів та колекціонерів мистецтва в якості активного гравця на полі містечкового арт-ринку та дизайну інтер’єрів. Історія з’яви художника М.Яремака в місті вельми показова. Хоча народився й виріс майбутній митець тут, але після навчання в Косові та Львові мав усі шанси стати львівським художником. Ще студентом Мирослав бере активну участь у акціях львівського мистецького об’єднання «Центр Європи» (1987-1990-й). А також успішно продає свої твори, що було доволі незвичним явищем для студента. В 1989-му, перед захистом диплому, отримує запрошення до участі в міжнародній бієнале «Імпреза» в Івано-Франківську, провінційному місті, чия сонна обивательська атмосфера аж ніяк не сприяла бажанню творити. Дипломна інститутська робота, яку Яремак показав на бієнале, отримала перше місце в категорії «асамбляж» з грошовою нагородою 500 руб. (при тогочасних середніх зарплатах у 100-150 руб.). Творча ейфорія, що панувала на виставці та навколо неї (в місті вперше можна було побачити таку кількість мистецтва як з СРСР, так і з-за кордону), а головне – можливість бути учасником цієї атмосфери, переконало його повернутися до рідного міста. Нові знайомства та перспективи спровокували до активних дій. Оскільки роботи Яремака з бієнале не потрапили на аукційний розпродаж (вони були власністю інституту, куди й повернулися), навесні 1990-го художник організовує свою першу персональну виставку «Або». Яремак та його коло стали творцями тієї «мистецької тканини», яку тепер називають «станіславським феноменом».
Мирослав Яремак, графіка
Ярема молодший за Яремака, але також добре знаний у Франківську (і не тільки), як невтомний організатор та засновник багатьох мистецьких проектів. «Стратегічні сперматозоїди», «Перкалаба», «Перкалабські придатки», «Пенсія» (музичні); «Вгору серця» (християнський фестиваль); «Для Бога створю я найкраще» (конкурс малюнку); художніх пленерів в Карпатах – далеко неповний перелік ідей, втілених невгамовним Яремою. А «Говорить Івано-Франківськ» нагадує як про позивні місцевого радіо, гіт «Перкалаби», так і культову каварню біля Ратуші. Молодий художник починав виставлятися і самостійно, і з молодіжною мистецькою формацією «Форумс» ще в часи студентства. З’явившись на сцені зі своїми талановитими ровесниками М.Джичкою, Ю.Боринцем та ін., запально обіцяв «скинути з корабля сучасності» усіх, кому за тридцять. Сьогодні його твори можна побачити на спільних виставках з попередниками. Художник Ярема Стецик вельми вдало самостійно продюсує власну творчість. Роботи художника неодноразово брали участь в аукціонах. Він щороку влаштовує виставки власного живопису, не тільки в галереях, а і в готелях або рестораціях. Бо притримується погляду, що мистецтво, картини – обов’язковий елемент інтер’єру, побуту, філософії міського жителя. Тож його роботи можна зустріти в багатьох помешканнях та офісах.
Я. Стецик, «По Перкалабі» з серії «Ремонт хреста»
Навіщо художникам маркетинг, перепитає хтось. Чому б і ні? У Франківську немає галерей, музей та Спілка Художників бізнесом не займаються, вуличні художники працюють з відповідною нішею споживачів. Та задля успішності подібних арт-експериментів треба виховати споживача мистецтва, його смаків, навіть світоглядів. Тому мистецька інтервенція на «чужі» території, захоплення «інших» тем – гарний спосіб привернення уваги нової аудиторії. Заодно є можливість вкотре спробувати визначити роль художника в сучасному світі: це вічний Еnfantterrible, блазень, мудрець чи декоратор дійсності? Етика, естетика чи прагматика? Можливо, все разом…
22.07.2017