Процес Деґена і тов.*)

 

Канікули 1889 року несподівано сколотив процес Деґена. Упав арешт на І. Франка, М. Павлика і тихого, хоровитого Анд. Скородинського, секретаря "Просвіти"; від половини серпня до кінця листопада львівська поліція і прокуратура вели слідство проти трьох відмічених галичан і п'ятьох наддніпрянців, теж приарештованих.

 

Таку веремію спричинила невинна прогулька кількох наддніпрянців до Львова.

 

Київська громада щорічно висилала до Львова стипендиста з-поміж студентства для познайомлення з галичанами. Влітку 1889 р. випав вибір на Апол. Марщинського, а цей з власного почину взяв из себе зобов'язання перевезти з Галичини заборонених книжок і від Драгоманова листи для киян. Власним коштом вибрались до Львова студент Богдан Кистяківський і учитель київської приватної гімназії Сергій Деґен, а з ним його сестри Наталка 18 і Марійка 15-літня; Деґенівни мали їхати до Закопаного в Західній Галичині.

 

У Львові зблизилися кияни до І. Франка, М. Павлика і секретаря "Просвіти", Анд. Скородинського, студентське товариство "Академічне Братство" привітало гостей, запрошуючи на вечірку з-поміж старшої громади окрім трьох від мічених іще Ол. Барвінського, Євг. Олесницького, К. Левицького, Каз. Тиховського. В кілька днів потім старші громадяни запросили наддніпрянців і декого із львівської молоді на вечерю в одному з готелів, а там виголошено кілька патріотичних промов.

 

Маршинський прилучився до студентської прогульки в гори, в товаристві В. Охримовича, Ол. Колесси і Гр. Величка відвідав Кобринську, потім відділився і поїхав до Львова, щоб полагодити свої справи. Деґенівни, змінюючи намічений у Києві план, замість до Закопаного, виїхали в товаристві І. Франка і письменника Йос. Маковея до Дидьова, в турчанському повіті, де парохом був приятель Франка І. Кузів. Франко побув у Дидьові тиждень і з Сергієм Деґеном рушив до Нагуєвич, де проживала його жінка з двома синками. Коли ж Франко і Деґен вернулися до Львова, поліція арештувала їх обидвох (16. VIII.); Маршинського і Скородинського (у нього замешкав Деґен) те арештовано.

 

В Дильовій з наказу турчанського староства жандарми зробили трус, арештували Деґенівних і відставили до львівської тюрми.

 

Кистяківський їздив до Чернівців, коли ж вернувся до Львова, його й М. Павлика, що приїхав тим самим потягом з Косова, поліція арештувала на залізничому двірці (18. VI.).

 

Всі ці безоглядні арешти спричинив злосливий донос поіменно неназваного поляка в Києві на руки австрійського консула Фр. Шпонера. Донощик повідомив, що такі то студенти виїхали до Галичини підбурювати селян проти поляків. Консул написав про це (17. VII. 1859) австрійсько-угорському міністрові закордонних справ Каляй (дотичний лист переховався в архіві).

 

Львівська польська поліція мала вже готові соціялістично-ніґілістичні шабльони з 1878 року, тепер прибув параграф про державну зраду і видумка про нове слов'янофільство на соціялістичній базі. Судове слідство вів радник Маєвський (їздив теж по провінції), Деґенів заступав львівський адвокат (і посол) Дулемба. В Києві славний генерал жандармерії, особистий ворог генерала Деґена Новіцький, зробив трус у домівці Деґенів, велів арештувати Євгена Деґена**), Арабажина, що був нареченим Наталки Деґенівни, Лаппо-Данилевського, Синявського й ін. Генеральша Деґенова приїхала до Львова виручати дітей.

 

Тримісячний процес закінчився бешкетом для львівської поліції. Ревно, але даремне працювала вона у Львові, жандармерія на провінції; даремне заходилася поліція в Чернівцях у зв'язку з поїздкою Кистяківського на Буковину; даремне трудився штаб генерала Новіцького в Києві. Усе проведене слідство не дало позитивних доказів для обвинувачення арештованих. Проведені у них труси дали в руки поліції декілька листів, та навіть листи від Драгоманова не придалися прокураторові. Слідчий Маєвський об’їхав бойківське Підгір'я і він теж не привіз нічого.

 

Остаточно був примушений прокурор дописом із 29. X. 1889 р. повідомити міністерства юстіції і закордонних справ у Відні, що арештовані не мали наміру починати будьякі соціяльно-революційні затії проти польських панів у Галичині. Не задумували теж підозрені відривати частину Австроугорщини і не стверджено у них державно-ворожих намірів у відношенні чи до Австрії, чи до Росії.

 

Отому 20 жовтня припинено слідство проти Марії Деґен і звільнено її з тюрми. Того самого дня звільнено її з тюрми. Того самого дня звільнено і решту ув’язнених крім Кистяківського та Маршинського. Вони обидва в арешті, всі інші на волі позістали і далі під слідством. Генеральша Деґенова склала судові кавцію за своїх дітей (по 500 гульденів), коли ж надійшов із Києва заліг за Кистяківського та Маршинського, вийшли на волю і вони (25. X. 1889). Вкінці припинено тримісячне слідство проти всіх. Здається, найважче відчув матеріяльно двомісячний арешт Ів. Франко, співробітник "Киrjеr-а Lwowsk-ого", бо арешт позбавив його, з ним і його родину заробітків. Завжди бідний М. Павлик, теж працівник у Курієрі Львовськім, тепер уже цілком обіднів.

 

Процес найшов слабонький відгомін у парляменті, а саме в інтерпеляції посла Озаркевича, батька Наталії Кобринської. Бо коли суд не мав відваги непокоїти посла, зберігаючи признану законом незайманість посольську, староста в Долині, голосний свого часу пан Цішка, дозволив собі візвати Озаркевича до протоколів на переслухання.

 

Слідство припинено, та заки це сталося, ті, кому треба було, кували з нього капіталик. Саме польські кола, які не зберігали державних інтересів Австрії, бо мали свої власні — вони використовували цей безпідставний процес на те, щоб перед центральним урядом у Відні виставляти українців як небезпечних для суспільного ладу і для держави. Засипали вони віденські міністерства промовистими звідомленнями. Про припинене слідство повідомлено скромно та тихо.

 

З тайних актів довідуємося, що спершу поліція накреслила була куди ширше слідче коло. Ось список не обнятих слідством, проте підозрених у державній зраді осіб: Ольга Франко, К. Трильовський, Гр. Величко, В. Охримович, Л. Лопатинський, Ол. Колесса, Н. Кобринська, Ю. Бачинський, Казимир Тиховський, о. Іван Кузів. Усіх їх виказано у письмах до міністерств.

 

***

 

З технічних причин не вміщено у попередньому підвалі моєї замітки, що О. Кобилянська в 1489 році вдруге була у Львові. Приїхала вона туди в товаристві буковинської письменниці Євг. Ярошинської та й разом із Нат. Кобринською репрезентували українських робітниць пера на з'їзді українських письменників дня 30жовтня. Всі три вони взяли те участь у комерсі і фотографувалися в групі письменників та мистців.

 

*) Судові процеси означають іменням першого за абеткою в списі обвинувачених, чи тільки підозрених.

**) Євген Деґен, брат Сергія, пропав у японсько-російській війні; був відомим лівим публіцистом і в "Л.-Н. Вістнику" надрукував кілька літ.-критич. статтей.

 

[Львівські вісті]

14.07.1942