19 липня минає 600 днів, як Україна відмовилася від закупівлі природного газу в Росії. Маємо черговий привід утішитися власній незалежності й позбиткуватися з російського монополіста та його «вонючого газу». Справді, у нашому публічному просторі ці «стоденки» прийнято карбувати, як позначки на дерев’яному паркані: перша зима без російського газу, перший рік без російського газу, 400, 500 днів без російського газу – подібних заголовків можна знайти безліч. А, наприклад, на сторінці компанії «Уктрансгаз» продовжує йти хронометр, котрий міряє час, проведений без «газпромівських» копалин, – у рубриці з красномовною назвою still alive (досі живі).
Але штука теперішнього «ювілею» в тому, що влітку Україна вперше за майже два роки отримала реальну можливість відновити газопостачання з Росії й претендує на такі умови імпорту, про котрі раніше могла хіба що мріяти. Якщо дотепер на заваді покупкам стояли фінансові захцянки «Газпрому», котрий, незважаючи на кон’юнктуру світового ринку, намагався «сплавляти» нам паливо за звикло удушливими цінами, то після рішення Стокгольмського арбітражу тарифи мають упасти до рівня адекватних. Російський газ відтак буде дешевшим, аніж той, що купуємо на західному кордоні у Словаччини, Польщі й Угорщини.
Але чому б нам не кинутися того російського газу остаточно?
У червні голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв назвав одним із основних позитивів рішення Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма істотне зменшення ціни на російський газ завдяки зміні формули обрахунку.
«Формула кардинально змінена. Вона буде і є вже зараз не тільки меншою за ту ціну, яку від нас вимагає "Газпром". Але вона і є меншою, ніж та ціна, котру зараз Україна сплачує за газ, який ми купуємо з європейського напрямкі Тобто з усіх можливих цін газу на українському ринку та формула, яку отримали ми, зараз є найменшою», – заявив Коболєв.
У газовому контракті 2009 року передбачалося, що ціна на російський газ прив’язуватиметься до вартості нафтопродуктів – газойлю та мазуту. Якщо спиратися на свіжі повідомлення від НАК, то після Стокгольма ціна газу для України вираховуватиметься згідно з торгуваннями на одному з європейських газових хабів.
Аби зорієнтуватися в цінах, звернемося до інформації Державного комітету статистики. У січні-квітні 2017 року Україна імпортувала із країн ЄС газ за середньою ціною в $239 за тисячу кубічних метрів. Зокрема, у квітні ціна становила $209,6.
У тому ж таки квітні «Нафтогаз» підбивав підсумки замовлення газу на травень. Згідно з розрахунками, котрі оприлюднив директор із розвитку бізнесу НАК Юрій Вітренко, економія коштів на закупівлі палива із Європи вкупі з його транспортуванням у порівнянні з ціною газу, модельованою за контрактом–2009, становила $25–30 на кожній тисячі кубічних метрів.
Тобто йшлося про те, що російська копалина на 12–14% дорожча, ніж європейський імпорт. Тепер, після зміни формули, ціна російського газу буде нижчою.
Важливо, що цю нову формулу ретроспективно застосують до всього палива, котре Україна отримала від Росії після весни 2014 року. Йдеться, зокрема, про газ, прийнятий Україною у II кварталі 2014 року, за котрий офіційний Київ дотепер не розрахувався.
Нагадаємо, що після анексії Криму Росія оголосила про скасування «Харківських угод», а також про відмову від газових домовленостей, досягнутих із Януковичем уже в розпал Майдану, і відтак виставила Україні завищений рахунок. Тому, якщо у I кварталі 2014 року Україна платила Росії $268,5 за тисячу кубічних метрів, то вже в II-му Росії запрагнулося $485. Ми відмовилися оплачувати «газпромівський» чек, тож Москва припинила постачати паливо в Україну, оголосивши «газову блокаду».
Відтоді офіційний Київ уторговував російський газ лише завдяки механізму «зимових пакетів» – на сезони 2014/2015 і 2015/2016 рр. При цім якщо у IV кварталі 2014 року російський газ обходився у $378, то у IV кварталі 2015-го – $252.
Підписання «зимового пакета» у жовтні 2014 року
«Нафтогаз» сподівається, що після застосування нової формули до попередніх газозакупівель переплата за «зимові пакети» у 2014–2015 роках дозволить значною мірою «перекрити» борг за паливо, отримане Україною після «ультиматуму Міллєра» у II кварталі 2014 року.
Окрім того, «Нафтогаз» покладається на позитивний вердикт Стокгольмського арбітражу у спорі за транзитним контрактом, де на кону – кілька мільярдів доларів. Відтак, у загальному рахунку НАК може вийти на істотний «плюс».
Що ж до можливості купувати російський газ, то Юрій Вітренко заявив: «Наразі говорити про обсяги закупівель газу в РФ передчасно. Є різні варіанти, почасти залежні від рішення щодо транзиту. Ми повідомимо окремо, коли будемо готові прокоментувати», – сказав Вітренко на початку червня в інтерв’ю виданню «Петро і Мазепа».
Українська влада, отже, не відкидає варіанту з відновленням закупівель російського газу. І це, звісно ж, дисонує з радісними заявами про відмову від «газпромівського» товару, проголошеними українськими політиками за минулі два роки.
«Ніхто не помічає, що ми живемо більше 500-т днів без єдиної краплі російського газу, – заявляв навесні прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. – Я маю на увазі, ніхто не помічає з тих, хто не хоче помічати. Але це є абсолютний факт. Це інвестиція в нашу енергетичну незалежність».
«Провівши революційні заходи, ми сьогодні весь наш газ купуємо в Європі і не даємо більше шантажувати Україну», – хвалився у червні Президент України Петро Порошенко.
Чи мінятиметься тепер їхня риторика?
Експерти, до котрих звернувся Z, констатують: рішення України щодо закупівлі російського газу визначатиметься не господарськими мотивами, а політичними.
«Якщо російська сторона, "Газпром", запропонує комерційно привабливу ціну – лише тоді може постати питання відновлення газових постачань російського газу в Україну, – коментує директор енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар. – Себто ця позиція виглядатиме комерційною. Бо, зрештою, "Нафтогаз" є не політичною структурою, а комерційною. Але в "Нафтогазі" чудово розуміють, що "Газпром", який не є самокерованою комерційною структурою, а практично управляється з Кремля – він продовжує свою традиційну практику політичних торгів на газ».
Експерт із енергетичних питань, колишній член НКРЕКП Андрій Герус додає:
«Йдеться про два варіанти. Перший – це не купувати російського газу. Другий – це диверсифікація джерел постачань: якась частина може йти з Європи, а якась частинка – з Росії. Між цими двома варіантами нам і треба вибирати, враховувати "плюси" і "мінуси". З одного боку, є питання політичне – торгівля з Росією. А політичне питання має вирішуватися на політичному рівні. Друге питання – господарське. У Росії може бути дешевший газ, ніж ми беремо в Європі, і це може впливати на те, що тарифи якщо й не понизяться, то принаймні не будуть далі зростати».
Споживання газу в Україні за минулі 20 років
Слід зазначити, що українські державні та приватні компанії не гидують контрактами із Росією в енергетичній сфері. Для прикладу, за перший квартал 2017 року Україна купила у Росії ядерного палива на $63,83 млн – 52% від загального імпорту за той часовий проміжок. Згідно з інформацією агенції «Інтерфакс-Україна», станом на кінець травня на теплові електростанції і теплоелектроцентралі України відвантажили 996,8 тис. тонн імпортованого вугілля, і з них 777,5 тис. тонн – із Росії.
«Коли брали вугілля в ОРДЛО, і при цьому за тарифами було – ціна "Роттердам", плюс доставка, плюс перевалка – то це дозволяли, і закладали дешеве вугілля за високими цінами у тарифах, – коментує закупівельну політику влади Андрій Герус. – Коли постачання з ОРДЛО припинилися, то це вугілля почали постачати вже з Росії за ціною "Роттердам", плюс доставка, плюс перевалка. Уряд десь мовчки заплющує на оце очі – дозволяє це робити. Як буде по газу – спрогнозувати важко».
Зі слів Геруса, українська влада зважатиме на те, чи вдасться знизити ціновий стрес для населення.
«Все залежить від того, якою буде різниця в ціні. Якщо різниця в ціні нематеріальна, тоді немає сенсу брати з Росії. Якщо ж різниця виявиться суттєвою, то, можливо, буде сенс [відновити закупівлю]», – коментує пан Андрій.
«Але головне – є вибір. Вибір – це коли ми можемо розмірковувати, що нам краще робити. І вибір – це завжди краще, ніж відсутність вибору. Єдине точно, що можна стверджувати, – ми не маємо бути залежні від постачань із Росії і ми маємо продовжувати купувати газ із альтернативних джерел. Про решту можна вести дискусії», – резюмує Герус.
Експерт центру «Номос» Михайло Гончар категоричний: купувати російський газ не варто.
«Російська агресія триває – я проти повернення до практики закупівлі російського газу. Якщо ж це відбудеться, то такий крок матиме лише політичну мотивацію. Десь там комусь захочеться, так би мовити, продовжувати грати роль "примирювачів" – у першу чергу це стосується європейців, які схилятимуть до того, щоб газові відносини між Україною та Росією відновилися, переконуючи, що це сприятиме миру. Цього не варто робити, і – найважливіше – такої потреби немає. Коли заберуться геть із окупованих територій, тоді можна розглянути питання про закупівлю російського газу. А до того часу нема сенсу навіть розглядати цю опцію», – наполягає Гончар.
Пан Михайло вважає, що Україні вдосталь європейського газу, і темпи наповнення газосховищ у цьому сезоні цілком прийнятні для того, щоб перебути зиму. «Нема ніякого ажіотажу навколо цього (вистачить газу чи не вистачить, – Z), на відміну від минулого року. Тому я переконаний, що треба дотримуватися торішнього алгоритму: купити мінімально достатні обсяги газу на зимовий період із певним запасом – і нам не складе жодних проблем пережити морози», – зазначає експерт «Номосу».
ДЛЯ ДОВІДКИ
Згідно з інформацією урядових служб, після початку російської агресії споживання газу в Україні скоротилося на третину. У 2013 році українці використали 50,4 млрд кубічних метрів газу, 2014-го – 42,6 млрд, 2015-го – 33,8 млрд. На цьому ми досягли порогу своєї ощадливості: у 2016 році українці спожили майже так само – 33,2 млрд. А згідно з актуальною інформацією «Укртрансгазу», споживання палива у першому півріччі сягнуло 16 млрд, і за темпами поліпшує показник минулого року лише на 1%.
Нагадаємо, в опалювальний сезон 2016–2017 років Україна ввійшла із запасами природного газу на рівні 14,7 млрд куб. м. Відбір газу припинився 11 березня на позначці у 8 млрд куб. м (за кілька днів до завершення минулого сезону Україна була рекордсменом у Європі за запасами газу в підземних сховищах.)
У 2015 році Україна почала зимовий сезон із запасом 17,1 млрд куб. м, а припинила вичерпувати паливо 6 квітня 2016 року на позначці у 8,5 млрд куб. м.
Мінімально допустимий технологічний обсяг газу в підземних сховищах оцінюють на рівні 4,7 млрд куб. м газу. Найменший залишок на кінець опалювального сезону було зафіксовано у квітні 2013 року, коли у ПСГ залишалося менш ніж 6 млрд куб. м газу.
Наповнення ПСГ за тиждень до завершення сезону 2016/2017 в Україні
Станом на 11 липня 2017 року в українських ПСГ зберігається 12,1 млрд куб. м газу. У цю ж дату 2016 року в «трубі» було 11,3 млрд куб. м, а в 2015-му – 12,3 млрд куб. м.
У 2016 році Україна імпортувала 11,1 млрд куб. м газу – лише із європейських ринків.
У 2015 році купувалисьмо закордоном 16,4 млрд куб. м газу – 6,1 млрд із Росії й 10,3 млрд із Європи.
У 2014 році Україна придбала 19,5 млрд куб. м газу – 14,5 млрд із Росії й 5 млрд із Європи.
13.07.2017