Тетяна Фішер

 

Мефістофель на сцені, Борець в душі, Міф для фронтових побратимів. Не тільки унікальний голос (контратенор, а згодом потужний бас-баритон), акторський талант, а й дар згуртовувати навколо себе однодумців мав Василь Сліпак. Навіть після смерті цей магнетизм об’єднує французьких та українських музикантів, які разом з братом співака, Орестом, створили команду марафону «Тихі дні любові і музика миру».

 

Звучить музика Орфа, за диригентським пультом Жан-П’єр ЛоРе

 

Цифра три стала символічною: три дні (з 29 червня до 1 липня), три тематичні марафони, три виміри як три літери в позивному Василя Сліпака.

 

Перший вимір – духовний. Літургія в Храмі Апостолів Петра і Павла – стала початком першого Дня, а виконання Панахиди та Всеношної Кирила Стеценка – його завершенням. Написані на початку ХХ століття, ці твори звучать не так часто. Виконував твори хор «Глорія» під керівництвом В.Сивохіпа.

 

Під шпилями Храму Св. Лазаря минув перший день – хоровий марафон «Від вчителя до учня – пам’яті Миколи Кацала». Місце проведення знакове: в домівці капели «Дударик», де почалася кар’єра Василя. До участі в хоровому марафоні долучилися: чоловічий ансамбль «Kalophonia» (керівник – Тарас Грудовий), Львівський муніципальний чоловічий хор «Гомін» (художній керівник і диригент – Руслан Ляшенко), Львівська державна академічна чоловіча хорова капела «Дударик» (художній керівник і диригент – Дмитро Кацал). Основою концертної програми стали духовні твори.

 

«Калофонія» вкотре подарувала можливість помилуватися еталонним виконанням давніх наспівів. Натомість хор «Гомін» запропонував розгорнену, хоч не цілком логічно укладену програму з опусів майже виключно українських композиторів другої половини ХХ ст. Обидва колективи виконали низку повстанських пісень. Завершився марафон виступом капели «Дударик». Диригент Дмитро Кацал виставив на осуд публіки «живу музичну антологію української духовної музики». Звучали і наспіви з Літургії Києво-Печерської Лаври 12-14 ст., твори Миколи Дилецького, Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Кирила Стеценка та Олександра Кошиця, і нашої сучасниці Ганни Гаврилець. Виступ був успішним. Особливо вразили юні солісти у віртуозних партіях Концерту № 3 Бортнянського. Звичайно, не все вдалося ідеально: хвилювання таки далося взнаки. Були і інтонаційні неточності, і дрібні недоліки у фразуванні, але не всі досвідчені виконавці змогли б виконати краще. Дуже доречним завершенням було спільне виконання гімну «Боже, великий єдиний». Духовна музика барокової доби також прозвучала і на могилі В.Сліпака у виконанні польської органістки Барбари Швідерської.

 

Орган на Личакові: концерт Барбари Швідерської  (фото зі сторінки Катерини Гладкої)

 

Крім богослужінь, в Гарнізонному Храмі відбувся концерт фортепіанної музики у рамках другого дня – фортепіанного. Ідея долучити фортепіано до «Тихих днів» належала Оресту Сліпаку. Дуже гармонічно в храмову акустику вписалися духовні твори Ференца Ліста, Золтана Кодаї, Олів’є Мессіана. Це твори-роздуми, і у виконанні Ерміня вони були справжніми музичними медитаціями. В тому ж концерті «Kiev Piano Duo» виконали Фантазію Франца Шуберта, «Відзвуки» Михайла Шведа та одну з частин «Німецького реквієму» Йоганеса Брамса. Акустика Гарнізонного храму особлива, але не призначена для інструментальних концертів, тому аби всі нюанси були виразними, виконавець повинен врахувати ці особливості. Олександра Зайцева та Дмитро Тованець впоралися з цим завданням – доказом стали гучні оплески публіки.

 

Другий вимір марафону – науковий. Безперечно, мистецька подія за участю кращих львівських виконавців та гостей з-за кордону – дієвий спосіб привернути увагу до постаті В.Сліпака. Однак, важливо щоб ім’я співака не змовкло разом з останніми акордами. 29 червня Іван Ясній та Леонід Кантер презентували документальний фільм «МІФ». Після передпрем’єрного показу всі глядачі одержали диск «Співає Міф». Також у списку подій був круглий стіл «Василь Сліпак і українська діаспора: незіграна роль» за участю українських та французьких диригентів, композиторів та музикознавців.

 

Звучить музика Орфа, за диригентським пультом Жан-П’єр ЛоРе

 

І останній вимір – концертний. Окрім низки концертів Етелли Чуприк, Йожефа Ерміня та «Kiev Piano Duo» в рамках фортепіанного марафону на завершення другого дня прозвучала «Карміна Бурана» Карла Орфа. Перша слава Сліпака пов’язана саме з цим твором. У 1995 р. під час фестивалю «Віртуози» він виконав одночасно дві партії баритона та тенора. Порівняно недавно кантата звучала на сцені Львівської філармонії. І хоч тоді у супроводі оркестру та зі світловими спецефектами залишила яскраві спогади, виконання 30 червня було не менш вражаючим.

 

«Дударик» у супроводі фортепіанного дуету Оксани Рапіти та Мирослава Драгана, за участі «Краківської групи ударних» змогли досягнути ефекту «оркестрового» звучання. Обоє акомпаніаторів продемонстрували таке майстерне володіння тембровими можливостями фортепіано, що у їхній грі з легкістю вгадувались ансамблі інструментів, які є в повній партитурі Орфа. Приємно здивували солісти Патрік Ґаре (тенор), Євген Капітула (баритон) та Тетяна Дию (сопрано). Вони не тільки першокласні виконавці, але й добрі актори. Особливо правдоподібним «смаженим лебедем» був Патрік Ґаре. Хоч в голосі Тетяни Дию відчувалася нотка скутості, дискомфорту під час виконання рекордно довготривалих нот у високому регістрі, її по-дівочому чистий, напівпрозорий тембр тільки підсилював створений нею чарівливий образ. Євген Капітула блискуче впорався із завданням втілити одразу кулька образів. За диригентським пультом був Жан-П’єр ЛоРе, маестро, який опікувався кар’єрою В.Сліпака з моменту їхньої зустрічі в Парижі. Публіка була захоплена настільки, що виконавцям довелося виконати номер на біс. На закінчення вечора Тетяна Вахновська у супроводі фортепіано та хору виконала «Agnus Dei» Дж. Россіні під батутою В.Сивохіпа.

 

Ніколас Краузе на сцені Львівської філармонії

 

Хоч перше липня видалося дощовим, всі події оперного марафону відбулися. Не просто так прозвучала мелопея «Орестея» Олександра Козаренка. Василь Сліпак був першим виконавцем камерної кантати митця «П’єро мертвопетлює», тож їх пов’язувала творча співпраця. Завдяки Сліпаку у Франції почули про «українського Моцарта» Д.Бортнянського. Опера «Алкід», яку для парижан поставив Жан-П’єр ЛоРе, цього разу звучала у Львові. Виконавський склад був справді зірковий: Софія Соловій, Патрік Ґаре, Маріанна Лаба. Також в концертному виконанні взяли участь Галицький академічний камерний хор (мистецький керівник – Василь Яциняк) та Академічний молодіжний симфонічний оркестр «INSO-Львів».

 

Кульмінацією дня і всього марафону став Гала-концерт на сцені Львівської філармонії. Диригент з Франції Ніколас Краузе здобув прихильність публіки вже після перших кількох акордів увертюри до опери «Сила долі» Верді. Лаконічність та неймовірна чіткість жестів, вміння «спілкуватися» з групою, яка веде мелодію, не гублячи при цьому контакту і контролю над всім оркестром забезпечили успіх співпраці. Гійом Дюссо виконав арію короля Філіпа з опери «Дон Карлос» Верді. Легка хрипливість в верхньому регістрі тільки додала пікантності і підкреслила розпачливе становище героя, який усвідомив, що він некоханий. Знамениту «Арію з перлами» з опери «Фауст» Шарля Гуно виконала Перін Медоф. Сильне оксамитове сопрано виконавиці на перший погляд більше відповідало б Нормі чи іншій більш вольовій оперній героїні, аніж наївній Маргариті. Проте вміння граційно і невимушено триматися на сцені допомогло солістці переконати глядачів, що вона найкраща Маргарита з усіх можливих. Юрій Шевчук виконав дві арії: Шарля Жерара з опери «Андре Шеньє» Умберто Джордано та арію Андрія з опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка. Мабуть, більшість слухачів хотіла б почути всю оперу Лисенка у такому професійному та сценічно переконливому виконанні. Пол Ґоглєр  (тенор) також зацікавив виконанням арії Енцо з опери «Джоконда» Альмікаре Понк’єллі. Разом з Гошею Ковалінською він виконав дует Даліли і Самсона з опери «Самсон» Каміля Сен Санса. Гоша стала улюбленицею публіки, а виконання «Зізнання» Юрія Тєтєріна утвердило успіх. Ефектним завершенням першого відділу став квартет з опери Верді «Ріголетто» у виконанні всіх солістів.

 

У другому відділі концерту прозвучали дві частини з кантати-симфонії Богдани Фроляк «Праведная душе» та знаменита «Ода до радості» Людвіга ван Бетховена за участю Олесі Бубели, Наталі Озерської, Романа Коренцвіта, Володимира Дутчака. Всі учасники гала-концерту, а крім солістів це також хорова капела «Дударик», Львівський камерний хор «Глорія» та Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії звучали максимально добре.

 

Аплодуючи разом з усіма після піднесених оптимістичних акордів «Оди до радості», ловиш себе на думках про Василя, і про його внесок у спільну, велику справу... І попри те, що попереду довгий шлях до перемоги, Орест Сліпак, Львівська філармонія та всі учасники «W LIVE. Тихі дні любові і музика миру» наблизили нас до перемоги на культурному фронті. Марафон закінчився, але нас чекає ще Всеукраїнський конкурс вокалістів ім.. В.Сліпака. Тож побачимось у Львівській філармонії в грудні 2017 – під мирним небом.

 

12.07.2017